Уродженець Запорізької області Олег Гов’язов ще до повномасштабного вторгнення російських військ в Україну оселився в Новодністровську. Працював, а весь вільний час віддавав улюбленому виду спорту – футболу.
На військову службу заступив у лютому 2025 року. Став заступником командира першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А5002. 19 липня йому мало б виповнитися 47 років. Не дожив. Життя капітана Сухопутніх військ ЗСУ Олега Володимировича Гов’язова обірвалося 7 червня.
Рідні Олега – сестра та мама – залишилися під окупацією. Тож його родиною, яка провела військовослужбовця на вічний спочинок стала Новодністровська громада. Саме про це у прощальному слові сказала міський голова Наталя Цимбалюк:
– На жаль, сьогодні тут немає рідних нашого захисника. Але є ми, громада, яка споряджає Олега в останню земну путь як свого сина. Ми дякуємо йому за захист, дякуємо за жертовність, за любов до рідної землі!
Коли в соціальних мережах ми написали, що Олега не стало, то отримали багато співчутливих відгуків. В коментарях люди писали, яким він був гарним спортсменом, як любив футбол, як умів дружити…
В нашому місті Олег має чимало друзів, які сьогодні горюють через втрату. Від імені громади висловлюю співчуття усім, хто знав і любив Олега: його побратимам, друзям, товаришам по спорту. Найбільше співчуття – його мамі та всій родині, яка, найімовірніше, навіть і не знає про трагічну звістку.
Молитися за новопереставленого раба Божого Олега та за всіх військовослужбовців, які боронять Україну від рашистської навали, закликав священник священник Української греко-католицької церкви о.Петро Дацко. Він, зокрема, сказав таке:
– Воїн Олег не завагався і пішов на захист нашої держави. На захист кожного з нас. Усіх, хто тут зараз стоїть. Це найвищий прояв, бо нема більшої любові за ту, як хто віддає життя за друзів своїх. І сьогодні ми прийшли, щоб подякувати цьому воїну. Співчуваємо його матері, яка не має можливості попрощатися з сином та провести його в останню путь.
Також маємо призадуматися про те, що ми тут в тилу живемо у відносному спокої. Але що ми робимо для того, щоб наблизити перемогу? Хтось донатить, хтось якось інакше допомагає фронту. Та всі ми маємо молитися. Храми відкриті. Кожен може зайти і промовити молитву за наших воїнів на фронті, за тих, що в полоні, за тих, хто пропав безвісти, за цивільних українців, які страждають в укриттях чи під руїнами споруд. Молитва має велику силу, вона є духовним захистом для наших захисників, скріплює наших воїнів, додає їм сили і оберігає. Отож таким чином ми можемо наближати перемогу.
Капітана Сухопутніх військ ЗСУ Олега Володимировича Гов’язова поховали на Новодністровському міському кладовищі, де спочивають вічним сном інші загиблі захисники України.
Царство небесне і світла пам'ять!
Слава Україні! Героям Слава!
ФОТОРЕПОРТАЖ: Новодністровське радіо
