Указ про встановлення цієї дати був підписаний Президентом 10 листопада 2006 року і пов’язують її із прийняттям у 1986 році в експлуатацію комплексу захисних споруд (саркофага) над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.
З того часу учасники ліквідації Чорнобильської катастрофи щорічно відзначали цей день не лише як свято приборкання смертельної стихії, а й День вшанування людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX ст., що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.
В той день о 01:23 на четвертому енергоблоці стався вибух. На цей момент у реакторі було близько 200 тон урану. Внаслідок аварії було зруйновано обшивку, через відсутність захисної оболонки у повітря здійнялися 60 тон радіоактивних речовин. Відразу після вибуху реактора радіонукліди були викинуті на максимальну висоту – до 10 км. Радіоактивна хмара, що утворилася після вибуху, накрила не лише Україну, Білорусь та Росію, які розташовані поблизу ЧАЕС, але й низку інших європейських країн. Пожежа на енергоблоці тривала 10 днів, остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.
Додання Дню ліквідатора державного статусу ще раз нагадує суспільству про подвиг людей, які побудували саркофаг, зробили промисловий майданчик станції придатним для подальшої роботи і відновили генерацію. Це день ‑ спонукання, щоб ще й ще раз сказати слова подяки кожному з ліквідаторів, поки вони ще живі і можуть відчути цю заслужену ними вдячність.
