Вся операція тривала дев’ять місяців – до 15 лютого 1989 року. Учасники тієї війни відзначають обидві ці дати.
Радянсько-афганська війна розпочалася 25 грудня 1979 року. Про участь радянських солдат у цій війні не прийнято було говорити, відомості замовчувались, а самі учасники після демобілізації підписували документ про «нерозголошення».
За майже дев’ять років цієї війни, за різними даними, участь у ній взяли від 620 тисяч до одного мільйона радянських воїнів. 160 тисяч з них були українці, 2 378 загинули. Більше 8 тисяч військовослужбовців отримали поранення, 4 687 на все життя залишилися інвалідами. Однак спеціалісти стверджують, що від хвороб, наслідків бойових поранень і самогубств після війни померло в кілька разів більше учасників, ніж безпосередньо внаслідок бойових дій. Через так званий «афганський синдром» ветеранам було важко адаптуватися до цивільного, мирного життя, особливо в умовах розпаду держави і зростання економічної кризи.
Радянсько-афганську війну вважають несправедливою з боку СРСР як щодо місцевого населення Афганістану, так і до власних громадян. Зовсім юних хлопців відправляли у далеку азійську країну захищати інтереси вищого керівництва радянської імперії. А їхнім батькам залишалося лише мовчки молитися і чекати.
Однак, досвід учасників війни в Афганістані виявився корисним і для України. Пройшовши ту війну, загартовані у справжніх боях, вони зробили вагомий внесок у розбудову нашої армії, брали участь у миротворчих операціях в «гарячих точках» інших держав, велику роль у подіях 2014 року і дотепер героїчно захищають Україну від збройної російської агресії.
Сьогодні з нагоди пам’ятної для воїнів-інтернаціоналістів дати представники органів місцевого самоврядування та громадськості прийшли з квітами до пам’ятного знака воїнів-«афганців», щоб вшанувати загиблих та подякувати живим учасникам тієї війни.
