За інформацією: Суспільне Чернівці.
Василь Марчук 65 років грає на дримбі. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Василь Марчук вперше почув, як грають на дримбі на весіллі двоюрідної сестри – тоді йому було 7 років. Каже, через паводок музиканти й наречений не змогли прийти на перший день святкування й гостей розважали грою на дримбі.
"Ми почали весілля, а сусідка прийшла із саморобною дримбою. Так весь вечір продримбували: і вінки шили, і співали. На другий день прийшов молодий, вже були музики, а я підійшов до тітки й спитав, де її дримба. А вона: "То нащо дримби, якщо стільки музики є?" Але тітка побачила, що я дуже хочу тієї дримби й сказала, що вона висить у неї вдома на клиночку. Я взяв і почав дримбати", – розповідає чоловік.
Василь навчився грати на інструменті за один вечір й вже 65 років завжди бере із собою дримбу. Каже, коли навчався в Харкові й грав на дримбі у гуртожитку, то половина мешканців сходилися послухати гру, а мелодії записували на касети.
Василь Марчук грає на дримбі. Суспільне Чернівці
Під час поїздок на Прикарпаття Василь завжди купував собі дримбу, а зараз їх виготовляють багато майстрів, й купити інструмент можна на місцевому ринку. Каже, раніше дримба коштувала три гривні, а зараз є по 150-300 гривень. Багато передав своїм друзям на Київщині, Львівщині чи на Сумщину як сувенір з Вижниці.
Василь розповідає, для гри на дримбі важливі зуби, а навчитися на ній грати не складно.
"Дримба притуляється до зубів. Колись у мене всі зуби були золоті. Сміялися люди, але зуби треба мати. Язик треба забрати на задній план, щоб він не заважав. Сам дихаєш, мелодію пальцем підбираєш й акустикою рота. Можна сісти й, як немає чого робити і є кого вчити, то за день навчитися – й дримба майже сама грає", – каже Василь.
Василь Марчук. Суспільне Чернівці
"Вишив понад пів сотні сорочок й ще більше роздарував"
Майже щодня Василь одягає вишиту сорочку, яку зробив сам. Розповідає, люди дивуються, коли бачать його у повсякденному одязі.
"Якось приходжу по хліб, а у нас ним торгує грузинка пані Нонна й каже, що не впізнає мене, бо я не у вишиванці. Каже: "Одягайте вишиванку, бо я вас обслуговувати не буду. Вам дуже гарно у вишиванці". А я відповів, що ще молодий і мені у всьому гарно", – каже Василь.
Василь Марчук показує сорочки, які вишив. Суспільне Чернівці
Чоловік розповідає, що у дитинстві спостерігав, як вишиває мама, а вже старшим сам попросив її вишити йому сорочку.
"В ресторані у Вижниці я побачив гарного офіціанта у вишитій сорочці. Тоді купив купон у подарунковому магазині й попросив маму вишити мені таку. Вона сказала: "Сорочка як сорочка, треба ж тобі кращу вишити". А я відповів, нехай вишиє кращу. І вона її вишила", – розповідає Василь.
Василь Марчук. Суспільне Чернівці
Василь почав одягати вишиті сорочки на роботу. Каже, людям вони подобалися – тоді усвідомив, що одягати вишиті сорочки це нормально. Коли поїхав на навчання у Харків, то взяв декілька із собою.
"Одягав інколи на заняття. Казали там, що я Бандера, але всім сорочки подобалися. Я всім хлопцям, з якими вчився і які були мені близькими по духу, сорочки повишивав", – розповідає чоловік.
Сорочки, які вишив Василь Марчук. Суспільне Чернівці
Вишиванням Василь почав займатися майже 35 років тому – відтоді вишив орієнтовно 50 сорочок для себе, й "ще більше роздарував". Каже, якщо вишивка має бути на сорочці суцільною, то робота потребує більше часу. А загалом може вишити сорочку за місяць або за десять днів, якщо займатиметься тільки вишиванням.
"Раніше був час – у 60-70 роках, коли не одягали сорочки, а потім це повернулося. Мама мені вишила сорочку чорними й червоними нитками, як співав Гнатюк, – і почалося: повернулися до ручної вишивки у кольорових тонах. Лиш замовляються мені вишити, я їх дарую. На продаж сорочок не маю. У мене багато друзів, і тішуся, що вони хочуть носити їх. Зараз популярна машинна вишивка, але, вважаю, що кожен має мати хоча б одну вишиту вручну сорочку".Читати ще
Читати ще Як буковинка Любов Кіцан пече спельтовий хліб на італійській заквасці
Читати ще Художник-абстракціоніст з Буковини пише картини про страждання від радянських репресій
Читати ще “Найменша ложка має 14 міліметрів”. Буковинець зробив вручну понад тисячу деревʼяних ложок
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
