За інформацією: Суспільне Чернівці.
Нацгвардієць з Чернівців Владислав Каліна. Суспільне Чернівці
Найдовший штурм тривав три доби. За цей час були сильні мінометні обстріли. Частина росіян продовжувала наступ на мотоциклах.
"Загальна кількість противника, мотострілецьких груп, наприклад, за ранок становила більше 20 людей. Влучити важче, коли на мотоциклах, у них швидкі маневри. Швидко проїжджають ділянку, де наші дрони могли б їх знищити. Доїжджають до певного місця і далі йдуть на штурм. Найближче від нас піхота була за два метри", — згадує сержант Микола Бортник.
Нацгвардієць з Чернівців Микола Бортник. Суспільне Чернівці
Відстрілювались доводилось хаотично. Штурм відбивали настільки активно, що кожен боєць стріляв одразу з трьох автоматів, аби ті встигали охолоджуватися.
"Автомат був червоний. Адреналін просто зашкалював, бо хочеш вижити. Відбиватись було дуже важко, бо позиція була з малою оглядовістю, тому наші дрони допомагали. Ми вже знали — де вони, з цієї сторони і йдуть росіяни", — згадують військові.
Тіл росіян — море
Бійці пригадують, що їхня позиція була всіяна тілами російських військових. Частина ще з попередніх боїв до того, як заступили вони.
"Їх там лежить просто море. Є такі, де одні кістки і бронежилети. Можливо, з минулого року. Дванадцять трупів бачили таких. Ми забрали рацію одного штурмовика, то періодично слухали. Лише один раз вони влаштовували евакуацію. Не знаємо, чи пройшла вона успішно", — розповідають нацгвардійці.
Нацгвардійці з Чернівців Владислав Каліна, Максим Бомко та Микола Бортник. Суспільне Чернівці
За словами військових, росіяни пробували підходити на позиції українських бійців говорити. Частині піхоти російські командири брехали, що у цій посадці — їхні, тому росіяни йшли групами вдень та вночі.
"Вони кричать завжди, що "свої". Бо їх сильно обманюють. Вони йдуть спокійно, ніби Кобилянською (пішохідна вулиця в Чернівцях — ред.). Водночас деякі розуміють, що йдуть на штурм", — каже військовий Максим Бомко.
Нацгвардієць з Чернівців Максим Бомко. Суспільне Чернівці
На евакуацію зі зламаними ребрами
Жодну позицію українських військових росіяни не захопили, однак були поранені. Бійці згадують, як одного вечора почався мінометний обстріл. Біля військових на сусідній позиції було близьке влучання.
"Довелося бігти надавати допомогу. Десь пʼять хвилин чекав на момент. Коли вибіг, то на середині дороги зліва від мене міна влучила. Я так далі і побіг, пробігаю і відчуваю хрип у грудях. Я впав на коліно, все заніміло. Маленький осколок вдарив вище бронежилета — так я отримав поранення", — згадує нацгвардієць Владислав.
Пораненим на позиції він перебував ще понад два тижні. Аж поки не вдалось організувати евакуацію — вона тривала понад тиждень.
"Ми виходили як поранені до більш безпечної точки і там чекали ще девʼять днів. Потім підʼїхала бронетехніка і нас забрала. На тій позиції отримав поранення. Прилетів вранці дрон і скинув димові шашки. Один з дронів сильно цілився і зробив скид — у мене одразу два ребра зламало, контузія була", — розповідає Максим.
Зараз нацгвардійці проходять реабілітацію.
"Треба продовжувати службу, щоб не захоплювали нашу територію. Втікати з країни полями в Румунію — не про мене точно", — каже Максим.
Нацгвардійці з Чернівців. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще
“Війна торкнулася особисто мене”. Колумбієць приїхав в Україну після загибелі на війні друга та став кулеметником
Читати ще
Ворог був за 70 метрів: історія нацгвардійця з Чернівців, який пів року обороняв позиції у Серебрянському лісі
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
