77 років тому 21 жовтня 1947 року відбулося наймасовіше вивезення українців до Сибіру та Казахстану – депортаційна кампанія під назвою операція «Запад». Її метою було знищення «соціальної бази» українського визвольного руху. Виселенню підлягали за попередньо складеними списками члени родин оунівців та повстанців.
Тоді з Буковини виселили 616 сімей, а це 1 635 осіб. Із них 269 чоловіків, 751 жінка, 615 дітей.
Найбільше постраждали проукраїнські райони області: Вижницький (виселили 201 сім’ю, це 533 особи), Вашківський – 152 сім’ї, 405 людей), Путильський район (87 сімей, 261 особа), Заставнівський (108 сімей, 286 осіб), Кіцманський район – (22 родини, 55 людей). Окремі села залишалися напівпорожніми.
Відправною точкою для реалізації операції став наказ міністра держбезпеки СРСР В. Абакумова № 00430 від 22 серпня 1947 року «Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України». Постанова Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року «Про виселення із західних областей УРСР членів родин оунівців» сприяла пришвидшенню термінів виконання задуму. В документі йшлося про забезпечення вугільної промисловості СРСР робітниками з числа родин підпільників і членів УПА. 10 жовтня 1947 року міністр внутрішніх справ УРСР Т. Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству.
Основними організаторами і виконавцями депортації стали МГБ та МВД УРСР. Керівництво операцією здійснював спеціально створений Оперативний штаб для депортації на чолі із заступником міністра МВД М. Дятловим. Місце дислокації штабу – Львів. Виконання забезпечували: оперсклад МГБ – 6 859 осіб, збройні сили (солдати внутрішніх військ МГБ і корпус охорони МГБ, особовий склад МВД і прикордонних військ, «стрибки») – 46 509, радянський партактив – 15 556, армійські шофери – 1 227 осіб. У ході операції використовували гужовий та автотранспорт, бронетехніку, трактори, залізничний транспорт.
Регіон охоплення депортацією включав Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
Проведення операції «Запад» готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів МГБ довідалися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці – у момент реалізації. Здійснювати цю каральну акцію спецслужби планували протягом одного дня – 21 жовтня 1947 року.
У більшості регіонів операція розпочалася о 6-й годині ранку. До львівських жител оперативники увірвалися о 2-ій годині ночі. З 2-ої до 4-ої обірвався сон жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, Городка та Яворова.
У Станіславській та Чернівецькій областях виконавців зупинили складні погодні умови. Сильна віхола, що розпочалася напередодні, спричинила у деяких районах сніговий покрив до 2-х метрів. Оперативники вимушені були застосувати танки та бронетехніку. Проте це не дало швидкого очікуваного результату. Приміром, у Чернівецькій області збирання людей для депортації довелося відтермінувати до 23 жовтня. У більшості ж випадків операцію вдалося здійснити до настання сутінків 21-го. «Передовиком» стала Рівненська область, у якій виконавці злочинної акції впоралися із завданням і звезли людей на відправні пункти загалом за 3-4 години.
Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій. 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин відправився перший ешелон зі станції Ковель до станції Усяти Томської області. Він віз 1 293 людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. Останній ешелон вирушив у східному напрямку 26 жовтня. Операцію «Запад» було завершено.
Більшість потягів зі «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР. Окрім того, «активних українських націоналістів» відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві.
Кількісні показники по операції «Запад» у документах радянських спецслужб неодноразово уточнювалися. У «Довідці про кількість сімей активних учасників…» від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.
Операція «Запад» стала однією з наймасовіших депортацій українців організованою комуністичним режимом. За своїм масштабом вона є злочином співмірним із депортаціями кримських татар у 1944 році чи виселенням українців у рамках акції «Вісла», організованою польською комуністичною владою.
Чернівецька обларада за матеріалами Українського інституту національної пам’яті.
ДО РЕЧІ
Операція «Запад» була найбільшою депортацією населення з Західної України та Буковини в післявоєнний час. Втім, далеко не єдиною і не першою.
Відомо про дві масові акції з депортації буковинців до війни, які відбулися у травні та найбільша – 13 червня 1941 року.
Після повернення на Буковину наприкінці березня 1944 року повернулася і практика масових депортацій, які радянською владою вважалися одним із найбільш ефективних засобів з вирішення широкого спектру проблем – як національних, коли виселялися цілі народи, аж до соціальних (виселення окремих соціальних прошарків населення, як-то «куркулі» чи «інший неблагонадійний антирадянський елемент»).
Зауважмо, що окрім власне примусової депортації населення радянська влада не гребувала і численними іншими методами виселення населення, як-то «мобілізації на трудовий фронт», «мобілізації у школи ФЗО», «мобілізації молодих дівчат та жінок на Донбас» та чимало інших, котрі вже з другої половини 1944 року активно практикувалися, і даних про кількість вивезених у такий спосіб буковинців наразі авторові віднайти не вдалося.
Попри те, що загалом кількість документів радянських каральних органів щодо організації та проведення масового виселення населення досить значна, проте наявні низка «білих плям», цілих скоординованих операцій, відомості про які практично відсутні і реконструйовані буквально по крупицям.
Саме до таких «білих» плям і належать перші кампанії з організованого масового виселення буковинців у післявоєний час, точніше після повернення радянських окупантів.
Першою такою акцією з виселення буковинців слід вважати виселення, яке мало місце в листопаді 1944 року. На жаль, в документах немає згадок ні про точну дату, ні про обставини проведення виселення. Так ми б про нього і не дізналися, проте збереглися підсумкові дані: всього в листопаді 1944 року з Буковини виселено 77 сімей, або ж 241 особа.
Наступна операція з масового виселення була поведена у січні 1945 року. З нею ситуація протилежна: в жодних статистичних даних немає відомостей про виселених у січні 1945 року буковинців. Проте зберігся підсумковий звітний документ про обставини безпосередньо самого виселення, який ми власне і наведемо.
Архівні документи надані автором
Відповідно до доповідної, операція по виселенню сімей активних повстанців проведена 23 січня 1945 року. Планувалося виселити 162 родини, або ж 506 осіб. Проте оскільки 37 сімей на момент виселення втекли, частина повстанців вийшла з повинною, в частині сімей люди вже померли або ж лежали хворі на тиф, то того дня було виселено 110 сімей, або ж 283 особи.
Сім’ї виселялися із 10-ти районів області, детально можна побачити дані в підготовленій таблиці.
Архівні документи надані автором
Архівні документи надані автором
Влада вважала проведену акцію з виселення населення дуже дієвою та відзначила, що за наступні два тижні після її проведення по області більше 600 повстанців вийшли з повинною та майже півтори тисячі тих, хто відмовлявся іти на фронт, з’явилися до військкоматів.
Також влада контролювала і настрої серед населення, які викликала кампанія з депортації сімей.
Цікавий і загальний висновок: попри всі заходи, населення Путильського, Вижницького, Вашківського та Садгірського районів до проведених урядом заходів «относится отрицательно».
Документ зберігається в Галузевому державному архіві СБУ, в Києві.
Окрім того, з початку грудня 1944 року тривала чергова «амністія», яка обіцяла тим, хто явиться «з повинною», не притягнення до відповідальності.
Пам’ятаймо, чим загрожує окупація.
Василь МУСТЕЦА, дослідник діяльності опору ОУН-УПА на території Буковини,
Спеціально для БукІнфо (с)
