Війна після миру чи мир після війни?
Оскільки безліч політологів, експертів, дипломатів, політиків і просто українців обговорюють ситуацію з можливим миром з росією, який має настати завдяки Трампу, варто, як на мене звернути увагу на деякі моменти, які можливо складно приймати без емоцій.
Чи є сьогодні момент для настання миру?
Класика свідчить, що мир після періоду бойових дій наступає за наявності певних складових:
1) Коли одна із сторін програла війну, її територія окупована(Німеччина в 1945);
2) Коли одна із сторін виснажена війною і погоджується на капітуляцію(Японія 1945);
3) Коли сторони побачили, що війна між ними нічого не дає жодній із сторін, краще її припинити. (Сальвадор – Гондурас 1969, Іран – Ірак 1988).
4) Коли одна із сторін побачила, що продовження війни завдає більше шкоди ніж можлива вигода (Китай – В’єтнам 1979).
5) Коли зовнішні гравці змусили сторони припини війну між собою (Корейська війна 1953)
Що із перерахованого ми маємо на сьогодні? По суті ще не наступив жоден з цих моментів. Фактично лише варіант 5 зараз пробує просунути Трамп. Чи це реально зараз? Навряд, оскільки зусиль/спроможностей Трампа замало аби примусити припинити війну з боку росії.
Тому Трамп концентрується зараз в тиску на Україну, оскільки він вважає, що примусивши Україну на поступки, росія припинить війну. Це навряд, оскільки для росії ще не наступив час, коли вона буде не спроможною вести війну.
Чи можна змусити Україну на капітуляцію лише силами Трампа? Ні, оскільки США зараз не є основною силою, що підтримує Україну військово та фінансово. Примусити Україну можна лише спільними силами Трампа та ЄС, що зараз не виглядає реальним.
Те, що зараз обговорюють, стосується кількох поступок російським вимогам.
1) Україна має вийти з Краматорсько-Слов’янської агломерації і віддати цю територію росії без бою.
Чому це не варто/критично небезпечно робити? По-перше, до війни на цих територіях проживало близько 0,5 млн осіб, зараз можливо тисяч 250 – 300. Це досить багато. Якщо половина з них чоловіки, половина може бути призивного віку, росіяни отримають тисяч 50 мобілізаційного резерву який кинуть проти нас на бій.
По-друге, це система досить великих промислових міст. Якщо вони відійдуть росії в цілому вигляді, це дасть змогу росії наростити свій військовий потенціал біля українських регіонів.
По-третє, аби росії взяти ці території силою, вони мусять втратити там точно понад 100 тисяч своїх солдат убитими і мусять розбити всі ці міста, як Бахмут чи Авдіївку.
По-четверте, якщо ми залишимо цю агломерацію, яка є сильним укріпленим районом, росія отримає оперативний простір для захоплення всього лівобережжя. Адже жодних гарантій того, що вони не увірвуться на оперативний простір на плечах наших частин, які виходитимуть з агломерації.
2) Російська мова та російська церква в Україні
Про це навіть не варто писати. Росія стверджує, що її кордони ніде не закінчуються, а русскій мір є всюди де є русскій язик.
3) Гарантії безпеки
Хто і як гарантує мир на довгі часи? Як можна вірити у гарантії договорів, які порушені росією? Статут ООН, Будапештський меморандум, Договір про дружбу, Договір про кордони, Мінські домовленості… Все порушено. Тому гарантією може бути або повноцінне членство в НАТО з розміщенням на кордоні з РФ кількох воєнних баз з місіями НАТО. Що зараз не проглядається від слова зовсім.
4) Репарації та відновлення
Хто, коли і у якому розмірі має хоча б частково компенсувати нанесені Україні збитки від війни? Агресор? Трамп? ЄС? Про це взагалі мова пропала.
5) Хто і як має забезпечити припинення бойових дій і які будуть інструменти впливу на тих, хто порушує мирний процес?
Уявляєте. Завтра настав мир, а післязавтра якийсь Іванов запустив Іскандера по Охмадиту? Яка реакція на це має бути і чия?
Проміжний висновок: зараз укладення мирного договору не можливе. Вирішення вказаних питань потребує багато зусиль і часу. Їх узгодження не можливо проводити, якщо не буде припинення вогню і зупинення активних бойових дій. Інакше, кожна нова атака чи новий наліт в залежності від результативності змінюватиме позиції переговірників.
Анатолій ТКАЧУК, народний депутат України 1-го скликання
Співробітник Інституту Громадянського Суспільства / Civil Society Institute
Публікація у Фейсбук