-
Артемізія Галицька-«Мотря» (крайня ліворуч) із матір’ю та сестрою, ймовірно – фото 1957 року, після відбуття нею 10-річного ув’язнення. Можливо єдине відоме фото «Мотрі»
Нині виповнюється 80 років від подій, які досі турбують дослідників: як могло так статись, щоб такий досвідчений багаторічний підпільник як «Мотря» не змогла помітити ворожу гру та дала себе ошукати. Про жіноче, загальнонолюдське та цинічне, про любов і зраду, про вовків в овечій шкурі – у спробі реконструкції подій 80-річної давнини.
29 грудня 1944 року, під час проведення НКВД операції в селі Васловівці до рук НКВД потрапила Провідник Буковинського обласного проводу ОУН Артемізія Галицька-«Мотря» та військовий референт Буковинського обласного проводу ОУН Мирослав Гайдук-«Федір».
Вони, відступаючи з Васловівців полем в сторону села Шубранець натрапили на заздалегідь виставлену НКВД засідку. Бачачи своє безвихідне становище, «Мотря», «дотримуючись закону націоналістів живими в руки не здаватись», вистрелила собі в голову з пістолета, а «Федора» вороги взяли в полон живим (детальніше про обставини бою – у публікації «Загибель крайового проводу ОУН Буковини. 29 грудня 1944 року»).
Артемізія Галицька-«Мотря» (крайня ліворуч) із матір’ю та сестрою, ймовірно – фото 1957 року, після відбуття нею 10-річного ув’язнення. Можливо єдине відоме фото «Мотрі».
Зрозумівши, що полонені займають високі посади в структурі ОУН, НКВД вжило усіх заходів щоб зберегти їм життя та детально допитати про структуру і завдання ОУН на Буковині.
«Мотря», попри важке поранення, була ще живою, тож НКВД доставило її до Чернівців, де їй місцеві нейрохірурги провели складну операцію, – куля пошкодила кістки черепа. Розмістили «Мотрю» в лікарні, котру часто називають «Поліклінікою №1» під охороною співробітників НКВД.
Процес лікування «Мотрі» мав бути доволі тривалим, проводити «ефективні» систематичні допити її в таких умовах і при такому стані здоров’я було неможливо, але й чекати її одужання в НКВД не хотіли – як правило, найбільш ефективними були арешти і операції по інформації, отриманої по найпершим допитам, поки підпільною мережею інформація про арешт підпільника не встигала поширитись. До того ж, як зазначають самі НКВДисти, було велике побоювання, що «Мотря» відмовиться давати будь-які свідчення навіть під тортурами, про що свідчило власне її небажання здаватися в полон, рішення про самогубство, а до того ж, «Мотря», навіть знаходячись в лікарні, намагалася пальцем розковиряти рани на голові, добиваючись смерті. Крім того, і «Федір», який одразу пішов на співпрацю з ворогом, характеризуючи «Мотрю» сказав, що вона ніколи не дасть потрібних НКВД свідчень про ОУН та УПА на Буковині. Виходячи з цього, а також розуміючи, що «Мотря» як керівник ОУН на Буковині мала широкі зв’язки по ОУН та в Центральному проводі, в НКВД вишукували спосіб, який допоміг би їм отримати необхідну інформацію.
Тоді в НКВД вирішили провести наступну агентурно-оперативну комбінацію. Вона була не до кінця продумана, відтак навіть зазначалося, що подальший її розвиток корегуватиметься залежно від того, як розвиватиметься ситуація. Комбінація полягала в наступному: співробітники НКВД під видом групи ОУН, які прибули на Буковину за завданням Центрального проводу ОУН, дізнались про арешт органами НКВД «Мотрі», «Федора» та інших, викрадають «Мотрю» з лікарні і розміщують її на свою «конспіративну квартиру» в місті Чернівці, де в процесі її лікування в приватних розмовах встановлюють ОУНівські зв’язки «Мотрі» та різноманітні факти її підпільної діяльності.
Контрольно-наглядова справа по операції «Мотря», в якій зібрані матеріали щодо її проведення
Вже саме застосування НКВДистами такої комбінації свідчить про високу оцінку ворогами стійкості та відданості «Мотрі» підпільній організації та ідеї побудови Незалежної України, яка нізащо б нічого їм не розповіла навіть під тортурами.
Більш детально легенду агентурно-оперативної комбінації визначили наступною.
Оскільки «Мотря» безперечно знає усіх підпільників на Буковині, та й навіть в керівництві ОУН, щоб не бути нею розшифрованими, співробітники НКВД Гончаренко і Гусак видають себе перед «Мотрею» за членів ОУН під псевдо «Іван» та «Стецько», які прибули для націоналістичної роботи на Буковину зі східних областей України (щоб вона навіть теоретично не могла їх знати, до того ж у них навряд чи була буковинська чи галицька вимова) вже після арешту «Мотрі». А тому «Мотря» не встигла отримати із ОУН повідомлення про прибуття на Буковину «Івана» і «Стецька» і нічого знати про них не може.
У свою чергу «Іван» і «Стецько» не поспішають зв’язатись із місцевою організацією ОУН, не довіряючи їй через підозріло часті провали її членів, проте мають свою мережу з числа українців, які прибули на Буковину зі Сходу.
«Подальші доповнення даної легенди будуть вироблені в ході проведення цієї агентурної комбінації», – зазначалося в розробленому плані проведення операції. План агентурної комбінації склав Гончаренко, який власне і був її головним розробником, затвердив – Беленко.
Початковий план проведення оперативної комбінації із «Мотрею».
Отже, в оперативній комбінації брали участь:
- заступник начальника Управління НКВД підполковник держбезпеки Беленко під псевдонімом «Тарас», як керівна особа із центрального проводу ОУН;
- начальник оперативного відділення УНКВД старший лейтенант держбезпеки Гончаренко під псевдонімом «Іван» – як референт «СБ» (старший групи);
- оперуповноважений відділу по боротьбі з бандитизмом УНКВД молодший лейтенант держбезпеки Гусак як повстанець під псевдо «Стецько».
- для готування їжі та технічного догляду за хворою «Мотрею» в розробку введена також медсестра тюрми №1 під псевдонімом «Люба».
Крім того, «Мотря» була важко поранена і потребувала кваліфікованої медичної допомоги, і лікар також повинен бути українцем та націоналістом. Такого лікаря знайшли і також ввели в оперативну комбінацію – ним був професор-хірург Булевинський, який, за легендою, був лікарем у Бульби-Боровця, проте після поранення вийшов з підпілля, легалізувався і прибув з Рівненщини в Чернівці. Булевинському було не складно відповідати легенді: він був лікарем в партизанському загоні Медведєва, який вів боротьбу із бульбівцми, а тому знав багато епізодів із повстанських буднів, які пізніше під час відвідування «Мотрі» їй і розповідав.
Операція почалася в ніч на 7 січня 1945 року. Співробітники НКВД в цивільному одязі в ніч на 7 січня 1945 р. з використанням вантажного автомобіля УНКВД інсценують викрадення та на носилках переносять «Мотрю» із Першої поліклініки в підготовлену кімнату в приміщенні тюрми №1 міста Чернівці.
За результатами першого етапу комбінації Гончаренко («Іван») відзвітував:
«викрадення» «Мотрі» із 1-ї поліклініки та розміщення її в «конспіративну квартиру» в тюрму №1 в ніч на 7 січня 1945 року пройшло успішно, буз будь-яких моментів, які можуть розшифрувати комбінацію. Як в момент «викрадення» «Мотрі» із поліклініки, так і при розміщенні її в тюрму вона жодних питань не задавала і не намагається заводити розмову. На наші повсякденні питання про здоров’я, самопочуття вона відповідає скупо, неохотно, але спокійно.
«Іван».
Доповідна про успішний початок операції та «викрадення» «Мотрі» із лікарні
У свою чергу, «Стецько» про перший день операції доповів:
«7 січня перший день на конспіративній квартирі тюрми №1 «Мотря» була в неспокійному стані, нервувала, не хотіла розмовляти, весь день були закриті її очі, намагався з нею розмовляти, а вона зізла відповідала. Так наприклад, я її запитав – як ви себе почуваєте,чи дуже боляче вам в голову чи ні?, на що вона відповіла – А мені здається що вам все одно боляче мені чи ні. Мені все одно помирати в Ваших руках. Я запитав – в чиїх – Ваших – руках? Вона відповіла – в НКГБ.
«Стецько».
8 січня, відповідно до звітів НКВДистів, «Мотря» також ніяких питань не задавала, лежала спокійно, переважно із закритими очима. На побутові питання відповідала. Ділових питань їй багато не задавали, щоб дати їй можливість освоїтись із обстановкою.
9 січня власне приступили до початку її розробки. «Стецько» запитав «Мотрю» – чи знає вона, де на даний час вона знаходиться? На що Мотря відповіла – в канцелярії НКГБ. Тоді «Іван» посміхнувся і сказав: «Та хіба ти досі не розумієш, що це квартира конспіративна наша ОУНівська, яку я особисто утримую».
І тут сталася головна подія, яка і призвела до успішності операції чекістів: «Мотря» повірила! Причини цього доволі зрозумілі: вона бачила, що її не допитують. Вочевидь відповідними були і поведінка та розмови «Івана» та «Стецька». До того ж, їй здалося, що вона упізнала в «підпільниках» повстанців, яких бачила чи про яких чула на Галичині. До того ж, «Мотря» і сама нещодавно викрадала із румунської в’язниці, так само із лікарні Михайла Колотила-«Кобзаря», то ж теоретично припускала таку можливість (на той час в НКВД знали про цей епізод в біографії «Мотрі», проте навряд чи саме на нього розраховували, плануючи операцію). А можливо десь і очікувала, що Центральний провід докладе зусиль до визволення її із в’язниці. До того ж, в проводі ОУН Буковини дійсно тривали значні непорозуміння, тож прибуття групи з Центрального проводу для вивчення і розв’язання ситуації також виглядало правдоподібним і навіть очікуваним.
Увесь цей комплекс причин призвів до того, що «Мотря» одразу повірила, щойно їй повідомили, що вона викрадена повстанцями. Особливо цьому посприяло те, що коли «Мотрі» представили «Тараса» (Беленко) як керівну особу з Центрального проводу ОУН, то «Мотря» упізнала в ньому «Ярого» – Ріхарда Яригу, якого хоча і не бачила, проте знала про нього з чуток. Згодом, намагаючись пригадати і інших «підпільників», у «Стецькові» упізнала одного із повстанців, про якого чула в курені «Бистрого», а в «Івані» – підпільника на псевдо «Іванчук», з яким нібито зустрічалася в Станіславі.
Зокрема, «Стецько» доповідає про
«… вона відповіла: пригадую, що Вас я бачила десь. Я їй відповів, що до Буковини я знаходився в Тернопільській області, а вона підказала в курені «Бистрого» я сказав – так точно, що був в курені «Бистрого» провідником, але мало часу, оскільки довелося звідти виїхати. Вона сказала, що в Тернопільщині я за вами ганялась, я хотіла Вас зловити щоб забрати до себе на Буковину, а якщо б вас не дали, то «Довбуша»…».
І далі розповіла про взаємовідносини «Сталя» із проводом ОУН на Буковині, про «Федора», «Степана», «Петренка», про непорозуміння, які панують в проводі. Про своїх охоронців, про свої мережі в Шубранці та Васловівцях, про боївку «Юрася» як одну із найкращих на теренах Буковини, про окремі випадки коли мало не потрапила в полон до ворога в селі Вікно, як була обстріляна НКВДистами в селі Шубранець.
Варто зазначити, що все переказане «Стецьком» за результатами розмови із «Мотрею» відповідало дійсності, отже «Мотря» дійсно одразу повірила, що її викрали свої, ОУНівці. Це насторожило навіть НКВДистів – вони побоювалися, що «Мотря» як досвідчена підпільниця напевне перевіряє їх, тож дали вказівку і «Іванові», і «Стецьку» надалі таки заперечувати їх особисте знайомство (за легендою, вони були східняками, до того ж, визнавши своє знайомство із нею, можна було легко «проколотись» під час обговорення когось із спільних знайомих).
Доповідна від 9 січня 1945 року про те, як «Мотря» повірила у визволення її повстанцями із лікарні НКВД.
10 січня 1945 року в розмові зі «Стецьком» «Мотря була ще більш відкритіша. «Мотря» розповіла про обставини потрапляння її до рук НКВД, – деталі проведення наради у Васловівцях, про самовпевненість повстанців, про те, що всю охорону направили до різних місць – боївку «Юрася» – провести акції по селам Заставнівського району, боївку провідника «Сам-свій» – на Вашковеччину та Вижниччину.
Окремо розповіла вона і про свої настрої та думки перед спробою самогубства. Бачачи безвихідне положення, вона спочатку не мала наміру самогубства, а подумала здатись в руки НКВД, дещо їм розповісти, погодитись з ними далі працювати, увійти до них в довіру, а потім втекти до повстанців. Але зрештою погарячкувала, і вирішила довести НКВДистам, що живою в руки їм не здасться, але промахнулася і вони захопили її поранену.
Також розповіла про лікаря Шевчукевича, який багато ліків передавав особисто «Мотрі» для повстанців, проте якого «Мотря» підозрювала у співпраці із НКВД.
Також детально розповіла про контакти із «Бистрим», курінь якого в листопаді 1944 року рейдував Буковиною і у якого «Мотря» хотіла забрати людей з Буковини у своє підпорядкування для поповнення буковинських боївок.
Проте «Мотря» починала зауважувати певні неузгодженості. На всі зауваження для «Мотрі» знаходили правдоподібні відповіді, проте зростала загроза, що «Мотря» почне сумніватись у тому що відбувається. Зокрема, сумніви «Мотрі» породжувала надзвичайно бідна обстановка, облаштована в колишній канцелярії тюрми №1. За словами «Івана», «казьонщина конспіративної квартири дійсно здатна вселити і підтримувати ці сумніви «Мотрі».
Крім того, і «Стецько» у щоденних доповідних про хід операції зазначав: «переконувати «Мотрю» що вона на конспіративній квартиру ОУН стає важко, оскільки навколо кімнати кругом шум і стукіт, в кімнату «Мотрі» доносяться голоси чергових тюрми і в’язнів, а ввечері 11 січня о 19.00 годині арештовані, розміщені в тюрмі №1, почали співати пісні та кричати, так, що було чути і в кімнаті, і це все викликає у «Мотрі» підозри. Цього разу «Стецько» сказав, що це співають і кричать бійці Червоної армії, які розмістились неподалік.
Також, «Мотря» висловила свою настороженість тим, що «Іван» і «Стецько» надто конспіруються і нічого конкретного про себе і свої зв’язки їй не говорять. Це «Стецьку» вдалося пояснити «Мотрі» тим, що вони не довіряють місцевій мережі ОУН, особливо після провалу «Мотрі», «Федора» і «Степана», і що вони працюють тільки зі своєю власною мережею.
Внаслідок цього НКВДисти вирішили змінити «конспіративну квартиру» на іншу, більш ізольовану та краще облаштовану під приватну квартиру. Для цього була обрана кімната в іншій тюрмі міста Чернівці. До проведення операції внесли зміни – склали план переведення «Мотрі» на нову конспіративну квартиру.
Для «Мотрі» необхідність переїзду на нову квартиру було пояснено тим, що зміна квартири необхідна для уникнення «провалу», оскільки підпільникам не можна довго залишатись на одному місці.
План переведення «Мотрі» на другу конспіративну квартиру в тюрмі № 2 міста Чернівці
Відповідно до плану, «Мотрю» переконали закутатись з головою в одіяло, нібито щоб її випадково ніхто не впізнав і не побачив, а насправді щоб вона не бачила, що її виносять з тюрми та несуть до іншої, та не бачила, де вона знаходиться. Так її вночі просто на ношах «Іван» та «Стецько» в супроводі «Люби» перенесли в іншу «квартиру». Також для «Мотрі» пояснили, що у випадку, якщо їх зустріне патруль, то вони пояснять, що вони несуть в лікарню жінку «Стецька», яка раптово захворіла, а «Стецько» та «Іван» покажуть патрулю наявні у них «липові» документи.
На жаль, всі ці доволі дивні кроки НКВДистів не викликали у «Мотрі» жодної підозри.
Наразі звітів про проведене переведення на іншу конспіративну квартиру не збереглися – слід вважати, що все відбулось відповідно до плану і ніяких обставин та інцидентів під час переведення не виникло. Так само невідома і дата переведення – ймовірно десь між 12 та 14-м січня 1945 року.
Надалі, впродовж 14-26 січня 1945 року в приватних розмовах із «Мотрею» остання розповідала переодягненим НКВДистам, а на її думку представникам Центрального проводу ОУН, різноманітні факти зі своєї біографії та щодо ситуації в області.
Зокрема розповіла, що перебуває в ОУН із 1938 року, активно працює в організації із 1940 року, до 1942 року працювала в Південній Буковині, а з травня 1942 року «Кобзар» і «Орел» перетягнути її на роботу в Буковину. Розповідала, що першим її псевдо було «Мі», за першими звуками її скороченого імені «Мізя», згодом «Мотря», а також мала псевдо «Юрко».
Розповіла, що є села, де повністю встановлена влада ОУН, наприклад село Васловівці, про ситуацію в деяких інших селах, давала характеристики окремим підпільникам, зокрема хвалила повітового Вашківського повіту «Аскольда», боївку «Юрася». Багато гарних характеристик дала провіднику ОУН по місту Чернівці Миколі Козубу-«Назару» з Топорівців, який добре працює, постачає провід папером, канцелярськими приладдям. Про аптекаря Якубовського, який допомагає підпіллю з медикаментами, про підтримку підпілля головою сільради села Карапчів Вашківського району. Про відомих їй представників Центрального проводу ОУН.
Також розповіла про свою участь у проведенні 13 березня 1944 року в Кишиневі переговори між представниками УПА та ОУН з румунським урядом. Українська сторона поставила перед румунською вимоги визнати «ОУН» як самостійну партію яка керує українською державою, визнати самостійну Українську державу, звільнити з-під варти всіх політв’язнів-українців, визнати кордони Буковини та Бессарабії станом на 1940 рік, не перешкоджати створенню українських збройних сил на території Буковини та Бессарабії (пізніше «Мотря» засвідчила дещо інші вимоги ОУН перед Румунією, проте наразі розповіла переодягненим НКДистам саме так).
Крім того, розповіла загальну структуру підпілля ОУН на Буковині – зокрема сказала «Стецьку», що на терені Чернівецької області створено 4 повіти: Чернівецький (керує «Кирило»), Сторожинецький («Жук»), Вашківський («Аскольд») та нещодавно створений Хотинський.
Усі надані відомості – прізвища, події, псевдо – НКВДисти прискіпливо занотовували та щодня доповідали керівництву.
У НКВДистів виникла ідея – спробувати вийти на підпілля ОУН, використовуючи зв’язки «Мотрі». Її переконують написати штафетки до своїх зв’язків з проханням передати «Мотрі» одяг та дечого з харчів. 26 січня 1945 року «Мотря» пише дві штафетки – до станичної села Брідок Халатурник Марії-«Зірки» та до районової ОУН по Заставнівському району «Тетяни» («Бджілки», Побуцька Євгенія із села Шубранець) з проханням передати щось з одягу – кожух, хустку, чоботи, спідницю, курку, масла, сметани та інше. «Дядько від мене є у «Зірки» на станиці», – зазначалося в кінці штафетки, ймовірно – щоб зав’язати контакти із районним провідником Заставнівщини «Тетяною». У цій штафетці до «Тетяни» зокрема «Мотря» зазначила:
«Я лежу хвора, стан здоров’я досить поганий, мене викрали два дуже гарні друзі з Центрального проводу. Один із них, це мій провідник, про якого я Вам оповідала, як повернулась із КП. Другий – це один із моїх женихів. Дуже піклується мною. Їм помагає ще один великий провідник, дуже гарна людина. Чуюсь краще, як під маминою опікою».
Таким чином, як згодом в НКВД зазначали у звіті про проведену операцію, «при проведенні вказаної операції з трудом вдалося переконати «Мотрю», старого оунівського підпільника в дійсності проведеного інсценування і домогтися її повної довіри». Також зазначили, що їм вдалося отримати цінні відомості щодо знайомства «Мотрі» із керівництвом всього підпілля ОУН, а тому «це все підтвердило необхідність проведення комбінації, без якої ми б не отримали звичайним слідством розгорнутих свідчень «Мотрі».
Проте, пройшло майже два тижні, а інформації, окрім як на кількох осіб і дрібних деталей НКВДистам вивідати не вдалося. Їм необхідні були нові кроки, щоб отримати деталізовані дані на підпілля ОУН на Буковині. Оскільки просто так цікавитись мережею ОУН, вивідувати псевдо та справжні імена повстанців було в цілому заборонено і однозначно викликало б підозру з боку «Мотрі».І рішення було знайдене – операція черговий раз була видозмінена, вигадана нова комбінація.
Її план доповів Гончаренко-«Іван» рапортом керівництву НКВД: прошу Вашої санкції прочитати «Мотрі» статтю Наркома внутрішніх справ УРСР Рясного про українських націоналістів, розміщену в газеті «Радянська Буковина» від 16 січня 1945 року. У статті зазначалося, що «Мотря» та «Федір» заарештовані і зобов’язались викрити підпілля ОУН та співробітничати органами НКВД. Після прочитання їй цієї статті їй можна буде заявити, що ми після цієї статті сумніваємось в її вірності ОУН і що вона зобов’язана довести, що стаття на її адресу не вірна і що вона нікого з підпілля ОУН не видала НКВД.
Стаття газеті «Радянська Буковина»,яка була використана для проведення розслідування щодо «Мотрі».
Таким чином «Мотря» опиниться перед дилемою: або не довіряючи нам свою мережу залишити нас в переконанні, що вона зрадниця ОУН і стаття Рясного про неї правдива, або ж доводячи свою невинуватість перед ОУН викрити перед нами всю свою мережу.
При цьому «Іван» зазначає»: «Безумовно, «Мотря» піде на останнє, оскільки в іншому випадку їй можна буде намалювати картину суду ОУН над нею, як над зрадницею, а через нашу небезпечну обстановку, працівників СБ ми не будемо чекати і суд над нею зробимо самі».
Рапорт Гончаренка («Івана») із запитом санкцї керівництва УНКВД на зміни в проведенні комбінації щодо звинувачення «Мотрі» у зраді, зважаючи на публікацію в «Радянській Буковині»
Для реалізації цієї комбінації підготували штафетку нібито від Центрального проводу ОУН на ім’я «Івана», якою доручали йому провести слідство щодо статті Рясного та перевірити особисті зв’язки «Мотрі»:
Друже Іван
Наказую: 1. До мого прибуття перевести слідство по публікації В.Рясного. 2. Перевірити особисті зв’язки М. чи не заарештовані. 3. Не втручатися у буковинські справи, особливо керуючої сітки.
Не нав’язувати зв’язок з сіткою [незрозуміле слово, – авт.] Ліпше тимчасовий застій ніж повний упадок.
До відома д. Чуткевича.
Здоровлю».
Штафетка на ім’я «Івана» з наказом провести слідство та перевірити особисті зв’язки «Мотрі».
У статті В. Рясного зазначалось (серед прикладів виходу повстанців із повинною в різних областях України)
«Днями в Чернівецькій області нашими органами за допомогою районного винищувального батальйону була розгромлена банда. Під час розгрому цієї банди була захоплена Галицька Мізя Георгіївна по кличці «Мотря», провідник Буковинського проводу ОУН.
Зараз Галицька виявила бажання викрити все Буковинське підпілля ОУН, і вже сприяє нашим органам в ліквідації націоналістичних банд і оунівського підпілля. З нею разом був захоплений Гайдук Мирослав Іванович, який мав три клички: «Федір», «Шапка» і «Богун» – член Буковинського проводу ОУН. Гайдук, як і Галицька, допомагає нам зараз викривати все бандитське підпілля на Буковині».
Уривок зі статті в «Радянській Буковині, де йдеться про «Мотрю»
Слідство було доручено провести референту «СБ» «Івану». У свою чергу «Тарас» сказав «Мотрі»: якщо слідством підтвердиться, що «Мотря» ні в чому не винна, то ймовірно керівник НКВД В.Рясной мав на меті скомпрометувати «Мотрю» як провідника ОУН на Буковині, або й скомпрометувати увесь провід Буковини.
Ймовірно, «Мотрі» зачитали статтю із газети, штафетку із «Центрального проводу», та розпочали слідство, запропонувавши їй подати списки ОУНівського підпілля, нібито для перевірки, хто із її зв’язків заарештований НКВД.
30 січня 1945 року «Мотря» пише декілька штафеток до своїх зв’язків, в яких знову розповідає історію її порятунку та викрадення представниками Центрального проводу, просить подати списки заарештованих підпільників, а також запрошує повітових провідників «Кирила», «Аскольда» та провідника Чернівців «Назара» прийти 5 лютого 1945 року на одну з відомих їм квартир у Чернівцях, звідки їх приведуть до неї і вони зможуть познайомитись із чудовими її визволителями.
Зокрема, у штафетці до «Оксани» «Мотря» зазначила:
«Не знаю чи вам відомо, що мене 7.1.45 р. викрали 2 друзі з Ц.П., друзі, яким було повірено зробити ряд на нашому терен із проводом. Один із них це мій провідник про якого я вам уповідала, другий то один друг з Станіславського обласного проводу, третій це товариш Бандери, Рубана тощо!
Від 7.1.45 р. знаходжусь під доброю опікою й доглядом. Покликали мою сестричку на стрічу. Вірю, що скоро прийде. Такої опіки напевно не мала б в родной мами за піччю. Ви напевне, що читали статтю описану Василем Рясним … В тій статті пише про мене і Хведіра, що ми пішли на услуги НКВД і т.п. Що властиво говорять у терені про цю справу? Подати мені список усіх арештованих з вашого повіту і з повіту Аскольда.
Прошу викликати на стрічу до Черновець Кирила і Назара на 5.2.45 р. Вони хай зайдуть до хати Американца, там зведуться з комірницею. Вона їх приведе на мою квартиру. Здоровлю щіро.
Г.С.
Юрко».
Таке само переповіла про своє викрадення і у штафетці до «Аскольда». Його теж запросила прийти на зустріч 5лютого. «Поговорімо про все і всі ці друзі під яких опікою знаходжусь хотять з вами поговорити, думаю що буде Вам цікаво познайомитись з людьми», – зазначала «Мотря».
Таким чином, НКВД вирішило обманом заманити провідників усіх повітів Буковини окрім Гірських районів у пастку і одним ударом ліквідувати ще й повітових провідників.
Щодо цих штафеток Служба безпеки ОУН, яка в грудні 1945 року підсумувала наявні матеріали щодо долі «Мотрі», зазначила:
«В другій половині лютого (насправді мало б бути «наприкінці січня», – прим. авт.) до села Шубранець прибула кур’єрка з записками від Мотрі до слідуючих людей: Кирила, Олега, Оксани, Лесі і до Пчілки (дві останні районні провідниці). Курієрку придержала боївка і після короткого переслухання – зліквідувала. Підчас допиту вона заявила, що «Мотрі» не бачила записки передав їй НКГБист. Записки були написані рукою Мотрі. Зі змісту записок виходить, що Мотря хотіла когось заманути до
Черновець і передати на НКГБ».
Штафетки від «Мотрі» до «Тетяни», «Оксани» та «Аскольда»
В цей час виникла потреба перевезення «Мотрі» на нову конспіративну квартиру. Вона вже дещо одужала, почала ходити по кімнаті, а тому могла розшифрувати цю конспіративну квартиру, яка знаходилася в тюрмі №2. Крім того, отримуючи від «Мотрі» штафетки до її ОУНівської сітки на Буковині для встановлення з ними зв’язку, виникала необхідність щоб «Мотря» утримувалася не в умовах тюрми, а дійсно у приватному будинку. Так у НКВДистів виникає новий план – перевести «Мотрю» на нову, вже третю, «конспіративну квартиру».
Відтак розвиток «оперативної комбінації» набуває нового повороту. Гончаренко («Іван») розробляє план переведення «Мотрі» на третю конспіративну квартиру. Такою квартирою було обрано квартиру співробітника НКВД, лейтенанта держбезпеки Павлова, який проживав в особняку в м.Чернівці. В тому особняку на горищі була ізольована житлова кімната, де й вирішили утримувати Мотрю.
На нижньому поверсі будинку проживали двоє «лояльних і перевірених» дівчат – сестри Берник, Галина та Катерина, від яких 1 лютого 1945 року відібрали підписки про нерозголошення «того, що проводилось органами НКВД в приміщенні де проживала я». Берник Галину вирішили ввести до «Мотрі» замість «Люби» як більш підходящу на роль «доглядальниці-підпільниці». Іншу – Берник Катерину – завербували та ввели в агентурну комбінацію по розробці «Мотрі» під псевдонімом «Даша».
При цьому, як зазначав Гончаренко, перевезення «Мотрі» старим способом – на ношах, закутуючи з головою – вже неможливе, оскільки дім Павлова дуже далеко від тюрми №2, а до того ж повторення попереднього способу для Мотрі може здатись підозрілим.
План переведення «Мотрі» на третю конспіративну квартиру
Тому вирішили цього разу перевозити її не вночі, а вдень, заховавши її в шафі, винести її в ній і в ній же (іноді у звітах також зазначають про перевезення «Мотрі» в дивані), на санях, відвезти на квартиру до Павлова. Таким чином Мотря не бачитиме обстановку тюрми №2 і не бачитиме місцезнаходження квартири «Павлова». Охорону Мотрі на квартирі Павлова забезпечуватимуть лише «Іван» і «Стецько».
Вся комбінація детально планувалася. Зокрема, окремий план склали і щодо ведення Берник Галини в агентурну комбінацію. Згідно нього, Берник Галина на псевдо «Слава» – член ОУН, завербована «Стецьком». Зв’язкова, їй 22 роки, сама із Кишинева, де нібито і проживають її батьки. Прибула з Кишинева в Чернівці 30 січня 1945 року до «Стецька» із штахеткою для «Тараса». Через «Стецька» в Чернівцях познайомилась з «Іваном», «Тараса» знає лише через естафету, яку вона привезла йому. Її залишили в Чернівцях на конспіративній квартирі «Стецько» і «Іван» за розпорядженням «Тараса» для догляду за «Мотрею». В Чернівцях вона вперше, міста не знає. В Кишиневі навчалась в тій же школі, де у свій час навчалась і Мотря – звідси у «Слави» і «Мотрі» подібні діалекти в мові.
План введення «Слави» в агентурну комбінацію щодо «Мотрі»
Звіту про хід перевезення «Мотрі» на третю конспіративну квартиру не зберігся, або й не готувався, відтак припускаємо, що все йшло за наперед підготовленим планом.
Надалі «Іван», проводячи «слідство» – а слідство він проводив у доволі жорсткій манері, – витребував від «Мотрі» інформацію про підпілля ОУН Буковини – як серед провідників, так і підпільну мережу по кожному повіту і навіть селу. Оскільки «Мотря» сама брала дуже активну участь у формуванні цієї мережі і знала практично усіх підпільників, поступово «Іванові» стала віддою інформація про все підпілля Буковини.
«Іван» увесь час мене залякує розстрілом, повішанням за мій проступок, говорить, що ти будеш нести відповідальність перед організацією, що впала вся Буковинська сітка. Стоїть переді мною як той кат і скрегоче зубами. Через це все я всю ніч не спала, хотіла вискочити у вікно чи ж випити якусь отруту, щоб лише позбутися «Івана», – говорила «Мотря» «Стецькові» про методи «слідства».
Скарги «Мотрі» на жорсткі методи переведення слідства «Іваном».
Спочатку від «Мотрі» витребували список підпільників із особистого зв’язку «Мотрі», яких «Федір» не знав і відповідно не міг їх видати – той список налічував 107 повстанців. Крім того, від «Мотрі» отримали ще й список 135-ти членів ОУН Буковини, котрі відомі не лише їй, але й іншим провідникам ОУН на Буковині. Загалом, як підрахували пізніше в НКВД, в результаті проведених оперативних комбінацій із «Мотрею» отримано покази на 242 члена ОУН на Буковині, а загалом отримані відомості стосовно ОУНівців в інших областях України загалом чисельністю більше 600 осіб. Для реалізації показів «Мотрі» була проведена «одночасно і повсемісно» операція з вилучення підпілля. Часто в радянських звітах зазначається, що на основі даних отриманих від «Мотрі» «ліквідовано» (ймовірно, заарештовано чи загинули) 222 особи, проте вказані дані потребують додаткової перевірки.
Уривок із документів НКВД із позначками біля прізвищ підпільників, які стали відомі НКВД внаслідок списків, складених «Мотрею».
Аналізуючи хід оперативної комбінації НКВДистів, не покидає думка –чому ж «Мотря» жодного разу не поставила під сумнів історію про її викрадення? Попри звісно ймовірне майстерне виконання своїх ролей переодягненими НКВДистами та потрапляння «Мотрі» в повну інформаційну залежність від них. Невже ні в розмовах про спільних побратимів чи про якісь загальновідомі в підпільному середовищі моменти нічого не змусило Мотрю сумніватися? Чи наприклад коли провідники не прийшли на зустріч до «Мотрі» 5 лютого 1945 року? Що стало тим чинником, який притупив її критичне мислення та увагу досвідченої підпільниці?
Корній Гусак-«Стецько», 1918 р.н., учасник операції з розробки «Мотрі», у якого вона закохалася
І такий чинник був. То було кохання, яке спалахнуло у «Мотрі» до «Стецька», яке виникло на ґрунті його ніжного і турботливого до неї ставлення. І спалахнуло воно доволі швидко: вже у штафетках від 26 січня 1945 року називає «Стецька» своїм женихом, який дуже нею піклується. НКВДисти помітили такі настрої «Мотрі» та вирішили на них зіграти. Це стало ще одним поворотом розвитку оперативної комбінації із «Мотрею», який призвів до страшних наслідків. В НКВД помітили, що дещо з того, що «Мотря» розповідає «Стецькові», вона не каже «Іванові», а також скаржиться «Стецькові» на надмірну жорстокість «Івана».
Саме «Стецькові», вже користуючись особливою довірою до нього закоханої «Мотрі», вдалося отримати від неї дані про структуру підпілля ОУН Буковини. Оскільки надання такого списку може вважатися найбільшою «зрадою» «Мотрею» повстанського руху, розглянемо документи про цю подію більш детально.
9 лютого 1945 року Гусак («Стецько») запитав «Мотрю» – чи знає вона, скільки у неї в терені знаходиться революціонерів – на нелегальному і легальному становищах, чи є у неї такий облік? На що «Мотря» відповіла, що вона особисто такі списки забороняла складати всім повітовим, районовим, а також керівникам боївок. «Особисто я давала вказівки щоб не складати таких списків і знати людей лише по псевдо, оскільки якщо один хтось впаде, то будуть всипані всі. А тому я таких списків і обліку не маю, а пам’ятаю всіх на пам’ять», – зазначила «Мотря». І «Стецько» запропонував їй скласти список всіх підпільників на Буковині, яких вона знає. До того ж сказав їй, що він у своїй практичній роботі в Центральному проводі ОУН мав і отримував і більш серйозні матеріали, «так що можете за мене не сумніватись».
Мотря відповіла – що це є дуже секретне і серйозне діло списати на список всю агентурну мережу, а раптом щось станеться, вся сітка впаде на Буковині. «Стецько» Мотрі відповів, що «я це розумію можливо і більше за вас», а про рівень його конспіративної роботи «Мотря» може побачити в тому, що от вони вже другий місяць проводять свою роботу в Чернівцях, а ніде і ніхто не знає в місті Чернівці про них.
Рапорт «Стецька» щодо пропозиції «Мотрі» скласти список підпільної мережі на Буковині та її реакція.
Далі Мотря відповіла, що свою агентурну сітку можу довірити тільки вам, представникам Центрального проводу «ОУН», а особливо тобі, «Стецько», оскільки я за тебе вже впевнена. Сьогодні вечір та ніч я продумаю, і завтра особисто ми з тобою проведемо облік.
Наступного дня, 10 лютого 1945 р. «Стецько» знову повернув розмову про складання обліку повстанців на Буковині. «Мотря» сказала, що «якщо тебе як представника ЦП ОУН це цікавить, то можна буде записати потім підвести результат. «Далі сказала, що за цей облік, який ми зараз складемо, НКВДисти мене б по кускам різали, але я б їм не сказала, оскільки це вся та підпільна робота над якою я вже 4 роки працюю, правда на Буковині я тільки з березня 1944 року, але прийшлося багато попрацювати над цими зв’язками. А тому дивись, «Стецько», оскільки мені більше нема на кого надіятися як тільки на тебе.
Далі Мотря диктувала. А «Стецько» запитував тих, кого «Мотря» добре знала і з ким доводилось їй працювати. Вона добре знала сітку по Вашківському, Садгірському, Заставнівському районах, де їй більше всього прийшлося працювати, і частково в Кіцманському, Глибоцькому, Сторожинецькому, Чернівецькому сільському районах.
За результатом «Стецько» склав список всіх станичних, районних, зв’язкових, конспіративних квартир, сіл, де краще всього приймають боївки жителі. Цей список був надрукований на 7 аркушах та долучений до рапорту на ім’я керівництва Управління НКВД.
Рапорт «Стецька» від 10 лютого 1945 року щодо складення ним списків підпільної мережі ОУН на Буковині
В одному із пізніших звітів про операцію цю подію подано наступним чином: «після довгих роздумів «Мотря» погодилась вийти з повинною в органи НКВД, та з метою спокутування своєї провини перед радянською владою написала розгорнутий список підпілля ОУН Буковини, який вручила «Стецьку». Як бачимо, це не відповідає дійсності – «Мотря» підготувала такий список для членів Центрального проводу ОУН під їх особисту відповідальність і сама застерігала їх про недоцільність та можливі негативні наслідки такого кроку. А засумніватись у їх приналежності до Проводу не змогла через любов.
Пізніше цей список потрапив до рук НКВДистів, і тоді «Мотря», щоб захистити себе, ймовірно сказала, що він був складений нею та «Стецьком» спеціально з метою віддати його до НКВД коли вони вийдуть з повинною. Цю версію вона повторила і на суді, відтак вона перекочувала і до радянських пропагандистських звітів про проведену операцію, подібного до вище наведеного. Проте насправді умови появи цього списку описані у наведеному рапорті «Стецька».
Відповідно до звітів НКВД, до 20 лютого 1945 року оперативна комбінація із «Мотрею» по отриманню даних щодо підпільної мережі Буковини була вже завершена – списки отримані та арешти проведені. Проте НКВД продовжила розвивати комбінацію.
Отримавши такий вплив на «Мотрю», НКВД далі поглиблює свою агентурну комбінацію і вирішує схилити «Мотрю» до роботи на НКВД, на відмову від ідей побудови самостійної України та виходу з повинною.
Для цього «Стецько» починає її ідейно «розкладати» та сіяти зневіру у боротьбі. Зокрема, 6 лютого 1945 року, читаючи з «Мотрею» в газеті зведення Інформбюро про те, що війська червоної армії знаходяться за 90 км до Берліна, каже – незабаром Німеччина впаде, війна закінчиться, а після закінчення війни звільниться багато військ, які направлять на боротьбу проти українських повстанців. Коли «Мотря» погоджується, що стане значно складніше вести боротьбу, – додає, що наші перспективи в здобутті «Соборної України» не блискучі, і що це все вже йому набридло. І тут «Мотря» погоджується: «Українці борються за «Самостійну Україну» вже 20 років, а здобули ось що (скрутила дулю). А ми люди! Все своє молоде життя скачемо як блохи, не маючи свого постійного місця спокою. Ніч пройшла – добре, настав день – дивись, щоб ніхто не злапав».
Далі «Стецько» продовжує: нам потрібно бути вдячними НКВДистам, що вони тобі життя врятували, а якби не вони, то ти була б вже покійною. І додає: «бачиш, яка у них велика і сильна держава, не те що інші держави маленькі. А що нам говорити, коли ми ще не маємо ніякої, ні маленької ні великої, і перспектив ще не видно». Потім знову: «хотілося б пожити вже хорошим життям без цього страху. Мені б знайшлась робота і в Совітах». Мотря відповіла, що над цим питанням і вона думала давно і багато разів, що вона грамотна, будь-де роботу знайшла б. «В Совітах мільйони людей живуть же і не пропадають і вважаю, ми б з тобою жили непогано. Совіти мають багато шкіл, лікарень, докторів, а ми маємо ось що із цього (скрутила дулю) – і сама сміється», – доповідає «Стецько» про ідеологічну обробку «Мотрі».
19 лютого в бесіді з Мотрею «Стецько» знову почав висловлювати сумніви в можливості побудови самостійної держави, що вже 20 років ми за неї боремось а нічого не досягли, що Червона армія вже в 68-ми кілометрах від Берліну, а після закінчення війни вся армія обернеться проти повстанців.
«А тому, – продовжував «Стецько», – нині є хороший момент явитись з повинною до НКВДистів і перед ними розкаятись про своє минуле, дати їм свої зв’язки і агентуру, а потім попросити від них роботу. Арешт твоєї агентури ймовірно вже проведений, оскільки впала «Жабка», «Катерина», «Федір», «Степан», і вони кожен видали хоча і не повністю, але не малу частину підпільників. Тому твоя сітка не буде думати, що це ти їх видала. Тому нині самий зручний час явитись з повинною до НКВДистів. Ми скажемо, що ми читали статтю де сказано ясно, що хто явиться добровільно з повинною тому буде все прощено і буде забезпечено роботою по своїй спеціальності».
21 лютого 1945 р. «Стецько» запропонував «Мотрі» вийти за нього заміж. Мотря відповіла: «Так, я згодна, бо вже 8 років я живу одна без чоловіка, і це все вже їй набридло і вирішила вийти заміж, оскільки ти, «Стецько», мені дуже подобаєшся». Мотря висловила жаль, що він не знає румунської мови, тоді вони могли б втекти до Румуні і там жити і працювати.
Як зазначалося у звітах НКВД, спочатку «Мотря» сказала, що згідна, проте подружнє життя в підпільних умовах неможливе. Після цього «Стецько» «почав розігрувати драматичну роль «безталанного», а далі почав переконувати «Мотрю» у безперспективності ОУНівської боротьби, запропонував одружитися, потім явитися з повинною, надати в НКВД все те що ми знаємо, а потім вони нададуть нам роботу по нашій спеціальності на Великій Україні.
На все це Мотря висловила згоду явитись з повинною в органи НКВД.
Рапорт «Стецька» щодо пропозиції «Мотрі» вийти за нього заміж, її згоди, а також її згоди на вихід з повинною в органи НКВД
22 лютого «Стецько» в бесіді з «Мотрею» обговорювали, як краще явитись з повинною в НКВД, щоб про це не дізналися «Тарас» (Беленко) та «Іван» (Гончаренко) і не донесли про це в «Центральний провід».
«Стецько» запропонував «Мотрі» – у той вечір, коли ми будемо робити весілля, буде «Тарас», і ти у нього в бесіді попроси на 1 місяць відпустку з тим, щоб ти могла після важкого поранення відпочити і потім приступити до підпільної роботи. А «Івану» потім за 1-2 дні скажемо, після того як «Тарас» дозволить, що ми поїдемо до твоєї сестри в Румунію в гості і одночасно у неї відпочинемо місяць.
Одночасно попередимо «Івана», що якщо ми не повернемось, то ймовірно при переході через кордон були застрілені. Так «Іван» не підозрюватиме нас у зраді, коли ми зникнемо, – запропонував «Стецько».
«Мотря» погодилась, що так і треба зробити. І додала, що після такого плану «Тарас» і «Іван» не додумається, що з нами сталося. А ми після всього підемо в НКВД з повинною (зголосимось) і вийдемо на легальну роботу.
Після згоди вийти з повинною в НКВД «Мотря» всю ніч проплакала. На питання «Івана» відповіла, що плаче через спогади про матір та про інших родичів, вбитих більшовиками. «Стецьку» ж сказала:
«як я можу йти з повинною до НКВДистів, коли вони мою рідну матір убили, і за цю матір я їм ще не відомстила. А по-друге, через те, що я особисто схилила йти в підпілля своєї сестри чоловіка, при цьому залишилось двоє дітей без батька, а також багато інших людей я заставила йти в підпілля і особисто працювати зі мною, а зараз я повинна йти зголоситись в НКВД і дати всіх цих людей на кару НКВДистам, де ж моя совість буде перед цими людьми і перед моєю Батьківщиною. Дуже важко мені йти. І якщо піду то не знаю що зможу їм дати».
Рапорт «Стецька» щодо моральних сумнвів «Мотрі» щодо виходу з повинною
Проте «Стецько» і на ці слова «Мотрі» знайшов слова розради. Він відповів, що «це все важко на серце, але треба пам’ятати, що якщо ми ще будемо далі працювати, то не мало ще будем вербувати і схиляти в підпілля, а усіх їх будуть заарештовувати НКВДисти. Тому краще зараз їх віддати і вони будуть останньою жертвою»
На це вона з «Стецьком» погодилась.
Тут у керівництва НКВД виник новий план, і операція черговий раз була скоригована і пішла по новому сценарію.
2 березня 1945 року «Стецько» завів розмову з «Мотрею» наступним чином: якби вони поїхали в гості до її сестри в Румунію, то чи можна було б знайти «своїх» людей і в Румунії? На це Мотря відповіла – так, таких людей у неї в Румунії дуже багато, наприклад – вона знає три ОУНівські квартири в Бухаресті, де можна зв’язатись із Бойком (провідник ОУН в Румунії, працює в Бухаресті заступником директора миловарної фабрики). Також в Румунії знаходяться «Ярема», референт ОУН по закордонним справам, «Кобзар» та «Орел», які знаходились в тюрмі, а зараз вже на волі (в серпні 1944 року «Кирило» прибув з Румунії і розповідав, що ОУНівські квартири в Бухаресті досі не розкриті).
Через кілька днів, 4 березня 1945 року «Мотря», вже звикшись із думкою про явку з повинною в НКВД, сказала «Стецькові»: «являтись з повинною в НКВД я ніколи не думала, але ти, «Стецько», зумів залізти мені в глибину душі, що я дійсно погодилась йти з повинною в НКВД разом з тобою і стати на службу до НКВДистів».
А далі Мотря сказала, що вона могла б стати шпигуном, працюючи на користь СРСР по розробці румунів, чехів, болгар, але лише не своїх українських націоналістів. Бо це для мене було б надто грубо. Хотя я могла б дуже близько підійти до українських націоналістів, які ведуть боротьбу на території Румунії проти СРСР, оскільки всі ці люди добре мене знають по попередній моїй роботі і я їх добре знаю. На це «Стецько» відповів, що на службу такої великої і сильної держави як СРСР стати не погано, так як можна дуже добре влаштувати свій авторитет і свій достаток. «Мотря» з цим погодилась і сказала – що буде будем бачити, коли явимось з повинною.
Наприкінці лютого 1945 року Управління НКВД підготувало доповідну керівництву НКВД, де зазначило, що питання про явку «Мотрі» з повинною наразі залишається невирішеним. «Мотря» нібито під час явки має намір дати покази лише щодо осіб, які перебувають в Румунії, а також тих, хто вже заарештований НКВД. До того ж, «Мотря» говорила «Стецькові», що якщо «Стецька» направлять не на легальну роботу, а на фронт, то вона знову піде в підпілля, оскільки «я одна жити не буду без тебе».
Доповідна Народному комісару внутрішніх справ УРСР щодо успішного проведення оперативної комбінації із «Мотрею» та пропозицією подальшого її використання для розробки ОУНівської мережі в Румунії
Питання щодо виходу «Мотрі» з повинною залишалося не вирішеним. У такому випадку, розмірковувало обласне керівництво НКВД, «Мотря» дасть детальні покази стосовно керівництва ОУНівського підпілля та підтвердить матеріали, отримані від неї раніше в процесі самої комбінації. «Отримані від неї матеріали остаточно відріжуть їй шлях до повернення в підпілля, після чого вона змушена буде добросовісно виконувати наші завдання».
У випадку виходу «Мотрі» на явку з повинною доцільно її використовувати не розшифровуючи перед нею попередньої комбінації і для виконання завдання по викриттю ОУН відрядити її в місто Бухарест разом з нашим оперативним працівником, її «чоловіком» «Стецьком», де розгорнути роботу по установці зарубіжного ОУНівського центру в Румунії. «Змусити «Мотрю» працювати на нас ми зможемо і тими списками ОУНівців, які вона дала «Стецьку» і «Івану», – розмірковували в НКВД.
При отриманні санкції на використання «Мотрі» за кордоном Чернівецьке УНКВД було готове надіслати детальну агентурну оперативну комбінацію.
Проте санкція на проведення такої комбінації з Києва не надійшла. Оскільки, за даними звітів НКВД, станом на 1 березня оперативна комбінація повністю була завершена, в НКВД вирішили її завершувати. Зрештою вирішили відмовитись навіть від виходу «Мотрі» з повинною. В ніч на 8 березня 1945 було організовано інсценування захоплення їх вже НКВДистами – «Мотря» та «Стецько» були заарештовані.
Титульна сторінка кримінальної справи по обвинуваченню Артемізії Галицької, зберігається в ГДА СБУу м.Київ.
Про те, що сталося із «Мотрею» після її арешту, залишалося невідомим ідо сьогодні. Її кримінальна справа доволі невеличка – на 130-ти аркушах – та дивна: хоча «Мотря» вдруге заарештована 8 березня 1945 року, проте постанова про її арешт датована 18 квітня 1945 року. Попри це у справі містяться лише 6 протоколів допиту «Мотрі», вчинені ще до цієї дати – вони датовані 9, 10, 25, 26 та 28-го березня, та останній – від 8 травня 1945 року. Усі вони акуратно надруковані на друкарській машинці та містять її детальну біографію, загальну структуру ОУН та власне мережу ОУН «Буковини» по районам і селам із зазначенням посад, псевдонімів та іноді і прізвищ підпільників, коротка характеристика їх та їх діяльності, а також відомості про структуру ОУН у сусідніх областях, Центрального проводу, а також діячів ОУН в інших країнах Європи – Румунії (23), Словаччині (13), Німеччині (3). Зокрема, містить відомості про 124-х підпільників Вашківського повіту та 76-ти підпільниках Чернівецького повіту, дані провідників різних рівнів та їх зв’язкових (47 осіб).
Постанова на арешт Артемізії Галицької від 18 квітня 1945року.
І жодних протоколів допитів свідків, вияснення конкретних обставин вчинення тих чи інших повстанських акцій, жодних протоколів з уточненням даних. І це при тому, що в середині червня слідчий просить – у зв’язку з тим, що злочинна діяльність А.Галицької повністю не викрита і для її викриття необхідне додаткове проведення допитів свідків і самої обвинуваченої – слідчий просить продовжити термін розслідування справи ще на місяць, до 15 липня 1945 року. Фактично лише для того, щоб 25 червня 1945 року оголосити їй обвинувачення, де вона повністю визнала свою «вину» – в тому, що «за період своєї роботи провідником ОУН Буковини насадила широку ОУНівську мережу, керувала усією діяльністю організації українських націоналістів, ставлячи своєю постійною метою завоювання самостійної української соборної держави».
Обвинувачення, пред’явлене Артемізії Галицькій 25червня 1945 року
Що весь цей час відбувалося в ув’язненні можна лише здогадуватись. Ймовірно, її намагалися використати в якихось оперативних комбінаціях, як свідка для обвинувачення інших підпільників, проте наразі даних немає.
Окремі дані свідчать, що «Мотря» таки не скорилася ворогам. За свідченнями СБ ОУН, в березні 1945 року «Мотря» була на очній ставці із кимось із села Брідок, проте казала, що нікого не знає і при тому плакала.
На засідання військового трибуналу не викликали нікого зі свідків. «Мотря» представилися як заміжня, чоловік якої – на прізвище Корнієнко – заарештований разом з нею 7 березня 1945 року. Відтак ймовірно – перед нею так і не розкрили, що це була комбінація НКВД і її було введено в оману. Про свій арешт говорить, що була заарештована перший раз 29 грудня 1944 року та вдруге – 7 березня 1945 року. Розповідає, що була викрадена з лікарні «вищими членами УГВР», та що мала намір вийти з повинною.
31 серпня 1945 року військовий трибунал військ НКВД «Мотрі» виніс вирок – «за сукупністю здійснених нею злочинів присудити вищу міру кримінального покарання – розстріл. Вирок остаточний і оскарженню не
підлягає».
Вирок військового Трибуналу Артемізії Галицькій від 31 серпня 1945 року – РОЗСТРІЛ.
10 жовтня Військова колегія Верховного Суду Союзу СРСР, розглянувши протест Голови Верховного Суду СРСР на вирок військового трибуналу визначила – «прийнявши до уваги, що засуджена Галицька надала радянським органам сприяння в ліквідації підпілля ОУНівської організації, яка діяла на території Буковини, замінила їй розстріл 10-ма роками позбавлення волі. До керівництва Тюрми №1 в Чернівцях це рішення надійшло лише 22 жовтня. Не менше аніж 52 дні «Мотря» жила, постійно очікуючи смерті.
Рішення Верховного Суду СРСР про заміну Артемізії Галицькій розстрілу на 10 років ув’язнення, «за надання радянським органам сприяння в ліквідації підпільної ОУНівської організації , яка діяла на території Буковини».
«Схема сітки ОУН на Буковині», складена в НКВД за матеріалами ,які вдалося отримати від «Мотрі».
Ще одним ймовірним наслідком проведеної НКВД оперативної комбінації стала дитина, народжена «Мотрею» ймовірно від зв’язку з «Стецьком». Зокрема, про це розповідав заступник начальника обласного НКВД Беленко (також брав участь у комбінації під псевдонімом «Тарас») начальнику Вижницького райвідділу,це підслухали місцеві мешканці та донести «Сталю», відтак інформація потрапила до матеріалів слідства СБ ОУН по ситуації щодо «Мотрі».
Звіт СБ ОУН за результатами розслідування по справі «Мотрі».
Цей підпільний звіт швидко потрапив до рук ворога, відтак вже з Києва до Чернівців надійшов гнівний лист, який констатував, що СБ окружного проводу Буковини добре організованою розвідкою та контррозвідкою обставила своєю агентурою окремих начальників райвідділів МВД, в результаті чого їх розмови стають відомі керівництву підпілля.
Вказівка з Києва до Чернівецького УМВД з вимогою розібратися, як підпіллю стало відомо про народження у «Мотрі» дитини.
За вдало проведену операцію Корнія Гусака – «Стецька» нагородили медаллю «За бойові заслуги». Ймовірно, нагороди отримали також і інші учасники оперативної комбінації, які її власне розробляли та очолювали.
Пропозиція щодо нагородження К.Гусака медаллю «За бойові заслуги» за участь і проявлену ініціативу в розробці «Мотрі».
До сьогодні Артемізія Галицька-«Мотря» залишається не реабілітованою і вважається «обґрунтовано засудженою» з точки зору українського законодавства. І таке рішення базується на тому факті, що у «Мотрі» був з собою пістолет, з якого вона все що зробила – то це спробу застрілитися, щоб не потрапити в руки ворогу.
Попри важкий удар, нанесений підпіллю на Буковині внаслідок використання органами НКВД матеріалів, отриманих від «Мотрі», варто зазначити, що основний кістяк підпілля закладений «Мотрею» та за її сприяння, ще тривалий час проводив боротьбу з ворогом, а провід та підпільна мережа черговий раз відродилася, як це було і після попередніх погромах підпільного руху на Буковині.
До того ж, матеріали, які органи НКВД отримали від «Мотрі», є цінним історичним та документальним джерелом до вивчення організації опору буковинців окупантам, без яких скласти уяву про підпілля ОУН на Буковині було б надзвичайно складно.
Спеціально для БукІнфо (с)
Архівні документи надані автором публікації
