Ситуація з унікальними старообрядними церквами, що на кордоні з Румунією в Чернівецькому районі, приховує безліч дивних історій, почувши які так і хочеться сказати: «Цього не може бути!»
1. Не може бути, але так є. З матеріалів судової справи № 926/2121/25 (дивіться попередню публікацію Світлани Ісаченко) напрошується висновок, що міністерство культури, Чернівецька ОВА, Чернівецька обласна обласна рада і обласна прокуратура зацікавлені у тому, щоб культові будівлі в Чернівецькому районі, які становлять значну культурну, архітектурну та історичну цінність України, далі залишалися у статусі безхазяйного майна.
Буквально днями, 28 жовтня, Господарський суд Чернівецької області оприлюднив своє рішення у цій справі, ставши на бік Чернівецької окружної прокуратури, яка в інтересах держави (?!!) вимагала і домоглася повернути старообрядні церкви в безхазяйний хаос.
В попередньому своєму пості я писала докладно про цю справу, наголошуючи на тому, що відсутність офіційного власника цього нерухомого майна не тільки призводить до його руйнації (а це, нагадаю, об’єкт національної спадщини) і пограбунку, але й до можливої зміни країни підпорядкування, про що точаться недвозначні розмови.
2. Важко повірити, що відомий собор старообрядців початку ХХ ст. і дерев’яна церква VІІІ ст., що в Білій Криниці, лише у 2023 році, 20 січня, постановою кабміну № 49 були занесені в офіційний Перелік пам’яток культурної спадщини національного значення Чернівецької області, а відтак нарешті потрапили до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (як пам’ятка архітектури).
До цього часу охоронний статус усіх культових споруд Білої Криниці визначався постановою № 970 — увага! — Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року.
До речі, в нашій області 80 пам’яток національного значення. В Державному реєстрі значиться всього 50.
«До кінця цього року маємо занести усі пам’ятки», — запевнила в.о. начальника управління культури Чернівецької ОВА, вона ж начальниця відділу з питань культури і мистецтв, охорони культурної спадщини Еріка Черней.
3. Еріка Анатоліївна також підтвердила відсутність охоронного договору на пам’ятки національного значення в Білій Криниці. Охоронний договір має забезпечити власник нерухомого майна. Оскільки майно безхазяйне — нема з кого питати. (Палкий привіт керівнику Чернівецької окружної прокуратури Павлові Шевчуку!).
4. Не може бути, але так є, що ще до вересня 2023 року земельні ділянки під культовими спорудами Білої Криниці не були сформовані як об’єкт права у відповідності до вимог законів нашої держави. Лише 13 вересня 2023 року, завдяки старанням і відповідальності Кам’янецької сільської ради, яка підготовила всю необхідну документацію, вони були занесені в Державний земельний кадастр України.
А через рік, у вересні 2024 року, зареєстровані, як належить за законом, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5. Важко повірити, але, попри проведену ще рік тому держреєстрацію зазначених ділянок, в управлінні культури Чернівецької ОВА запевняють, що досі не знають, хто є власником землі під об’єктами культурної спадщини національного значення в Білій Криниці.
Тож для керівників управління культури, а також для керівництва Чернівецької облради буде відкриттям, що у відповідності до даних Держреєстру речових прав, землевласником є Кам’янецька територіальна громада в особі Кам’янецької сільської ради (див. файли).
Не знали про це, схоже, і в Чернівецькій окружній прокуратурі. Інакше прокурори точно не почали б вихвалятися знанням латини і згадувати у своєму судовому позові у вже згаданій справі № 926/2121/25 принцип з римського права Superficies solo cedit, який, по суті, перекреслює їх позовні претензії.
Принцип означає — будівля слідує за землею. Тобто будь-яка споруда, зведена на земельній ділянці, за замовчуванням стає власністю власника цієї землі. Тим більше культові будівлі в Білій Криниці, які завдяки прокуратурі далі є безхазяйними.
Виглядає так, що їх таки доведеться зареєструвати за Кам’янецькою громадою. Тим більше, закон цього не забороняє.
Цитую ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини»: пам’ятка, крім пам’ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.
6. Проблемна ситуація з визначенням власника культових споруд Білої Криниці зовсім не є чимось винятковим. Швидше, це складова загального відношення посадових осіб до об’єктів не тільки національного, але й світового рівня.
Не може бути, але так є. Маємо плутанину навіть з визначенням суб’єкта права власності на об’єкт світової культурної спадщини під назвою «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації», включений до списку ЮНЕСКО.
Цей відомий об’єкт — не щось віртуальне, а цілком конкретне нерухоме майно, яке на правах власності належить державі Україна. А отже має бути юридична особа, яка від імені держави виконує функції власника Резиденції.
Керівниця центру управління об’єктом ЮНЕСКО, професорка Тамара Марусик запевняє, що таким власником/розпорядником, за яким зареєстровано речове право, є міністерство освіти і науки (оскільки, мовляв, цьому міністерству підпорядкований ЧНУ).
Керівниця управління культури Чернівецької ОВА Еріка Черней переконана, що власник об’єкту ЮНЕСКО в Чернівцях — усе той самий безвідповідальний мінкульт.
Доведеться, як завжди, самій шукати відповідь на це досить цікаве і важливе питання і з’ясувати, хто ж правий — Еріка Черней чи Тамара Марусик?
7. Взагалі не може такого бути, щоб відповідні владні органи і посадовці (обов’язок яких піклуватися про пам’ятки культурної спадщини і знати про них все) відправляли журналіста самому шукати інформацію про такі об’єкти.
Щодо Білої Криниці мені порадили поговорити з Юрієм Преступенком, Ларисою Вандюк, Оленою Пушковою і обов’язково з Віктором Григою, який вів своє детальне розслідування ситуації в Білій Криниці. Але Віктор зараз на війні. Уклінна йому подяка, Божого оберегу!
В управлінні культури Чернівецької ОВА запевнили, що інформації у них немає, і відправили за матеріалами у Чернівецький обласний центр з питань культурної спадщини.
Там також ніяких матеріалів по Білій Криниці немає, окрім невеликого згадування у Зводі пам’яток історії та культури Чернівецької області.
Зокрема там зазначено, що «Успенський собор старообрядців – яскравий приклад поєднання еклектичних принципів з напрямком «стилізаторського» модерну в архітектурі поч. 20 ст., вражає своїми великими розмірами. У 1947 був закритий для богослужінь і наново освячений у 1992. Тоді ж в інтер’єрі проводились реставраційні роботи, наполовину оновили двоярусний іконостас з багатою різьбою. У церкві Св. Косьми і Даміана знаходяться живописні полотна з портретами білокриницьких митрополитів, а також ікони ХУІІ-ХІХ ст.».
Ані слова про історію комплексу, його нинішній стан, шляхи вирішення проблем, про участь деяких колишніх керівників області в афері з передачею буковинського старообрядницького комплексу під протекторат росії, щоб зробити його частиною музею давньоруського мистецтва ім. Андрія Рубльова.
А для цього якраз потрібний статус безгоспного майна.
8. Ні в управлінні культури, ні в центрі з питань культурної спадщини немає документів з інвентаризації Білої Криниці, проведеної Глибоцькою РДА у 2017 році з фотофіксацією і актом обстеження культових споруд. Або там говорять неправду і ці матеріали приховують. Хоча за законом, доступ до наукової та іншої інформації про об’єкт культурної спадщини не може бути обмеженим, якщо це не державна таємниця.
8. Ніхто в будинку з левами у Чернівцях (ні в облради, ні в ОВА) не може сказати, який на сьогодні стан зі збереженням (цитую закон) «рухомих предметів, пов’язаних з нерухомими об’єктами культурної спадщини, що складають єдину цілісність і відокремлення яких призведе до втрати естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об’єкта».
Зрозуміло, що ми вже не знайдемо і не повернемо в храми Білої Криниці 80 старовинних ікон, ніби вивезених за вказівки Раїси Горбачової на якусь виставку в Париж і відтоді безслідно зниклих.
Не з’ясуємо усіх деталей і усіх причетних осіб до інших численних історій з розкраданням білокриничних реліквій.
Але усе, що було на момент літа 2019 року в храмах і церквах Білої Криниці, зафіксовано за допомогою сучасних технологій оцифрування.
Знову ж таки за ініціативи Кам’янецької сільради спеціалісти львівською фірми Skeiron, за фінансової підтримки німецької фірми IKGS München: Landschaften verbinden, відсканували в 3D усі головні пам’ятки (рухомі і нерухомі) релігійного комплексу старовірів.
«Незабаром 3D-моделі храмів будуть доступні онлайн і їх можна буде досліджувати з будь-якої точки світу. Є детальні фото усього, що ми бачили всередині. Якщо раптом виникне питання порівняти з тим, що є зараз, то ми зможемо допомогти», – зазначив в нашій з ним розмові керівник Skeiron Юрій Преподобний.
Такою хорошою новиною (можливо, не для всіх хорошою) завершу цю розповідь про лише частину проблемних питань Білої Криниці, в основному штучно створених. Про те, хто їх створив, а також про те, хто і як їх буде вирішувати, – ще поговоримо.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Персональна сторінка у Фейсбук (с)
Фото БукІнфо (архів)
