-
Ілюстрація "Главком"
ТАКА ДУМКА
Навіщо головний лісівник Буковини Василь Гончар користується «плодами отруйного дерева», ще й згодовує їх керівництву Чернівецької ОВА?
Настрій — напитися в дрова з такої несправедливості.
Щойно Господарський суд Чернівецької області у справі № 926/2529/25 виніс рішення проти Кам’янецької громади, підтримавши позов Подільського лісового офісу ДП «Ліси України» (директор депутат Чернівецької обласної ради Василь Гончар, Аграрна Партія Василя Козака).
Гончар вимагав скасувати реєстрацію 11 земельних ділянок як комунальну власність Кам’янецької громади.
Позов від нього одного зі статусом постійного користувача виглядав би досить дивно. Оскільки реєстрація права землевласності за громадою, у відповідності до Земельного Кодексу, ніяк не зачіпала ніякого права землекористування. Найперше тому, що це право взагалі не виникло у відповідності до вимог Земельного Кодексу — землі колишніх колгоспів «висіли в повітрі» 25 років просто як територія: не мали ні кадастрових номерів, ні узгоджених меж, ані визначених площ з геодезичними координатами з занесенням в Державний земельний кадастр. Це неспростовний факт.
Таким самим фактом є те, що право землекористування Кам’янецька громада ні у кого не забирала. Реєстрація стосувалася права власності.
Тому для того, щоб позов набув юридичної ваги і був прийнятий до розгляду, Гончар покликав (звичайно, винятково за красиві очі) собі у спільники проти громади Чернівецьку військову адміністрацію в статусі ображеного ніби землевласника. Нею на той момент керувала команда Руслана Запаранюка, у якої не було на руках жодного документа на підтвердження такого права власності.
Софія Бельмега, юристка юруправління ОВА Олександра Шиби, та Василь Решетник, спеціаліст-юрист агроуправління Інни Вовчук, верзли в суді не просто нісенітницю, а відверту брехню, безсоромно перекручуючи факти. Про це я розповідала в попередніх дописах з цього судового процесу.
Принаймні цей суд висвітлив дивовижні документи Чернівецької облради часів Івана Шилепницького. Адвокат Кам’янецької громади Георгій Фортуна дістав з архіву (копії належно засвідчені) рішення облради 2000 року, на якому позивачі (Подільський лісовий офіс і Чернівецька ОВА) ґрунтували свій позов. Це справді важко назвати документом притомного органу влади.
«Папери з архіву, названі в позові Рішенням Чернівецької облради №68-11/2000 від 6 червня 2000 року, не витримують правової критики, – зазначив в суді адвокат Фортуна. — По суті, це фальсифікація без підпису, з перекрученими датами, коли рішення ніби прийняте, але навіть раніше, аніж звернення від РДА та юридичні зауваження до нього, в яких юристи облради зазначили незаконність в запропонованому вигляді вилучати і передавати лісфонд, що законно належав правонаступникам колгоспів, до новостворених лісгоспів системи АПК».
Проте юристка Чернівецької ОВА пані Бельмега запевняла суд, що зазначене рішення Чернівецької облради є правочинним, чим свідомо вводила суд в оману, надаючи неналежні та недопустимі докази.
Саме для того, щоб уникнути неправочинності рішення облради Шилепницького, Чернівецька ОВА Руслана Запаранюка розпорядженням № 63-р намагалася повторно передати спірні території (за майже чверть століття так і не сформовані в земельні ділянки як об’єкт права) в користування лісогосподарському підприємству, хоча на той момент не мала права ними розпоряджатися.
І тут я дозволю собі нескромно похвалитися (погодьтеся, в 62 роки вже немає сенсу відкладати такі кроки).
В жовтні 2015 року я, як громадянка України, зацікавлена у верховенстві права і непорушності законів нашої держави, подала адміністративний позов з вимогою скасувати рішення Чернівецької обласної ради щодо так званих лісів АПК 2000, 2001 та 2003 року як незаконні.
Їх незаконність докладно пояснив в позовній заяві юрист Денис Дадукевич, який зараз зі зброєю в руках захищає нашу державу від рашистських покидьків. Хто має бажання, може ознайомитися в прикріплених файлах з фактами, які більш ніж через 10 років знову прозвучали в суді. Бо правду в торбі не сховати.
На суді, до речі, левову частку часу присвятили з’ясуванню мого особистого інтересу в цій справі: «Жодних меркантильних чинників, ваша честь. Тільки професійна честь, повага до закону і громадянська позиція поновити справедливість».
Про долю свого позову я розповіла в статті в «Урядовому кур’єрі». Посилання в першому коментарі. Скажу одразу: суд мою заяву розглянув на судовому засіданні, але рішення ніяке не приймав, посилаючись на строки позовної давності.
Хто ж винен, що прокуратура вчасно не відреагувала на це беззаконня?
Нікчемні сфальшовані документи Чернівецької обласної ради опублікую в наступному пості.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Публікація у Фейсбук (с)
