-
Фото УП
Тарас Чмут, голова фонду “Повернися живим” дав 75-хвилинне інтерв’ю “Українській правді”. Репутація та глибоке заглиблення у проблеми української армії дозволяють йому мати авторитет у тих речах, які він озвучує.
У контексті ситуації, що складається на фронті та інформаційній сфері, це повинні почути та побачити насамперед високопосадовці в Україні.
Найголовніше з інтерв’ю Тараса Чмута «Українській правді»:
▪ Зараз потрібно дожити до весни: з теплом, зі світлом, з енергетичною системою і, бажано, з фронтом, який не посипався, оскільки це зараз є найбільшим викликом.
▪ Незважаючи на те, що ми розуміємо, що [Донецький фронт] – це пріоритет, незважаючи на те, що всі – від президента до комбатів/комбригів розуміють, що це найактивніша зона бойових дій, ми продовжуємо там відступати, і ніхто не може із цим нічого зробити.
▪ Росія масштабує свої сильні сторони, а ми нічого не робимо чи не можемо вирішити проблеми з нашими слабкими сторонами. <…> Якщо почитати звіт за підсумками цього року безпосередньо за ОТГ “Донецьк”, то ми маємо великі втрати територій. І це не через те, що ми не боремося за ці території, ми кладемо величезну кількість людей, за цю землю, але ми не можемо зупинити [наступ] і в цьому проблема.
▪ На сьогодні безпосередньо потенціалу одразу захопити якесь із міст (Херсон, Запоріжжя, Дніпро, Харків) у росіян, очевидно, немає. Це величезний ресурс. Але та стратегія виснаження ЗСУ, яку вони зараз реалізовують, за відсутності виправлення нашої головної проблеми – а це хаос в управлінні військами – призведе в якийсь момент до того, що ми можемо посипатися на фронті таким чином, що це не будуть посадки та кілометри, а бригадні райони оборони – це будуть десятки кілометрів миттєво. І якщо те, що зараз є, рік тому звучало трохи так “ви нагнітає”, то зараз усі такі дивляться на карту і думають: що відбувається, місяць за місяцем, чому ніхто нічого не робить? А не те, щоб ніхто нічого не робив – просто зробити не можуть.
▪ [Чому з цим нічого не можуть зробити?] Хаос управління є певним наслідком дій та рішень, які ми приймали у попередні роки. Відкладаючи свого часу закони про мобілізацію, відкладаючи адекватні кадрові призначення, утримуючи на посадах певних осіб і даючи їм другий шанс, третій шанс, п’ятий шанс, ховаючи їх десь в академіях, потім повертаючи і т.д. <…> ми породжуємо хаос у керуванні військами.
▪ Одна з бригад, з якою ми працюємо, має 24 придані підрозділи. Тобто комбриг, маючи свою смугу оборони, має 24 різні підрозділи чи частини, якими він має керувати. Чи можна зробити це ефективно? Ніколи. Чи можна ефективно вести бойові дії, навіть оборонні, маючи такий хаос людей, підрозділів, можливостей тощо? Неможливо. Але це є наша реальність.
▪ Ми закриваємо дірки на фронті сильними підрозділами, обнуляємо цих людей, за цей час десь знаходимо наступних – мобілізуємо, навчаємо, забираємо їх тих, хто на відновленні, і закриваємо знову ці самі дірки. Стратегічно проблема управління військами не вирішується.
▪ Ми поговорили про корпусну систему, сформували кілька армійських корпусів, але корпуси не воюють своїм набором військ. У нас бригади не воюють своїм набором військ. У нас батальйони розривають на ротні тактичні групи та ними закривають фронт. І це породжує хаос в управлінні. Коли на паперах на ділянці фронту людей багато, як і зброї багато, і техніки багато, і боєприпаси їм дають, а фронт сиплеться. Сиплеться не через те, що вони не воюють, а через те, що хаос в управлінні. Ми маємо це вирішити, інакше ми програємо війну.
▪ [Хто це має вирішити?] Вся вертикаль, яка керує війною. Президент, міністр оборони, головнокомандувач, начальник Генштабу, командувачі пологів і видів військ, ОСГВ/ОТГ і далі.
