За інформацією: Суспільне Чернівці.
Власник ранчо на Буковині Андрій Смогоржевський. Суспільне Чернівці
Господарство, на якому можна було б облаштувати ранчо, Андрій знайшов за оголошенням. Каже, вони з дружиною виросли в місті, тому вона спочатку побоювалася, чи зможе родина утримувати коней. Втім, чоловік вирішив, що це стане його власною справою. Зараз має вже 15 коней.
"Когось ми відкупили з бойні, когось привезли серед пенсіонерів, які закінчили виступати в спорті. Вже виростає третє покоління коней, які у нас народилися. І вони нікуди не переїжджали, бо це наша родина, з якою ми разом живемо", – каже Андрій.
Власник ранчо на Буковині Андрій Смогоржевський. Суспільне Чернівці
Андрій утримує ранчо разом із дітьми. Суспільне Чернівці
Прогулянки у стилі вестерну
Чоловік розповідає, що починати цю справу було важко, адже в Чернівцях тоді не було кінних клубів. Доводилося вивчати, як доглядати коней, за книжками чи на інтернет-форумах. Згодом зміг поїхати на навчання в Польщу.
Відтоді Андрій організовує кількаденні кінні прогулянки у стилі вестерну на маршрути у понад 250 кілометрів. Переважно робив це для іноземців, але через повномасштабну війну клієнтів поменшало. Відтак вирішив займатися з військовими.
"Ми маємо більше часу на роботу з конями, бо комерційної діяльності зараз мало. Кажу: "Слухай, сину, нумо допомагати хлопцям, бо це війна для всіх – кожен має робити, що вміє найкраще. Наші коні вишколені у стилі вестерну, який найбільше підходить для туризму: тиск на коня мінімальний й амуніція", – каже Андрій.
Приміщення на ранчо стилізовані під вестерн. Суспільне Чернівці
Буковинець організовує кінні прогулянки у стилі вестерну. Суспільне Чернівці
Зараз родина набирає групи з 5-6 військових з ампутаціями й проводить для них безплатні заняття з їзди верхи. Андрій каже, коні мають таку підготовку, що вершнику не потрібно сильно тиснути на коня – тварина слідкуватиме за поглядом людини. Це підходить для людей, які втратили одну ногу чи обидві.
"Якщо ти можеш сидіти, то ти можеш їхати верхи. Якщо військові, наприклад, не можуть спати, то спілкування з конями допомагає впорядкувати думки: просто відключитися від інформаційного тиску, послухати, як співають пташки чи шумить листя. Коли хлопці приїжджають, то я бачу, що вони краще сплять", – каже Андрій.
Військові на ранчо. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Військові на занятті з їзди верхи. Суспільне Чернівці
Під час їзди не згадують про протез
Військовий Сергій Тягій понад тиждень відновлюється після поранення плеча. Він щодня робить фізичні вправи під наглядом медиків та масажі, але ці процедури займають до двох годин – решта часу "проходить пасивно, лежачи на ліжку".
Поїздка на ранчо – перша, до якої військовий вирішив долучитися. Каже, їзда на конях в горах допомогла відволіктися. Через поранення Сергій побоювався, що не зможе підіймати руку, аби правильно водити коня. Але вже за кілька кроків розслабився й почав їздити із задоволенням.
"Я б надавав перевагу такому відпочинку, бо серед цивільних я почуваюся як не у своїй тарілці. Це був і духовний, і фізичний відпочинок. Також проводили вправи з верхової їзди. Це – кайфово. Навіть на якийсь час забувається війна: думаєш лише про поставу та як керуєш конем", – розповідає військовий.
Військові Сергій Тагій (зліва на коні) та Вадим Петрюк. Суспільне Чернівці
Ігор Протопопов вже вісім місяців реабілітується в обласній лікарні. Зараз ходить на протезі, втім був час, коли переважно лежав – тоді мав сильне бажання якнайшвидше встати й рухатися. Тому на такі виїзди завжди зголошується.
"Все залежить від емоційного стану людини: якщо хоче цього, то супер, не хоче – дуже погано. Це класно, коли тебе запрошують поїхати кудись, а не ти сам дзвониш і питаєш. І в лікарні відпускають, кажуть: "Їдь, проведи гарно час". Це теж якась реабілітація", – розповідає Ігор.
Військовий Ігор Протопопов. Суспільне Чернівці
За словами чоловіка, на коні він їздив лише одного разу в дитинстві, тому хвилювався. Втім, під час їзди не концентрувався на протезі.
"Коли б я ще побув у Чернівецькій області, якби мені ногу не відірвало? Ти десь пішов і пройшовся, заліз на того коня, зліз з нього. Це класно, бо це твій розвиток. Ми, коли сюди приїхали, то куди лиш не йшли. Тут щось реально пахне так кайфово. У місті чи лікарні цього немає. У лікарні свій запах – якоїсь атмосфери замкнених стін".
Ігор Протопопов під час їзди верхи. Суспільне Чернівці
"Грошей критично не вистачає, але з військових брати не будемо"
Власник ранчо Андрій каже, у них не стандартний реабілітаційний заклад з чітким розкладом роботи. Іноді військові приїжджають з родинами на кілька днів. Тоді для них намагаються створювати вільну атмосферу родинного затишку й готувати домашні страви. Каже, найголовніші слова, які чув від військових: "Нарешті ми вдома".
Втім, під час таких поїздок потрібно покрити витрати на продукти та паливо для машин. За їзду верхи на конях військові не сплачують. За словами Андрія, відсутність прибутку під час війни покривають волонтери з Польщі – це клієнти, які раніше приїжджали на тури, а зараз підтримують ранчо фінансово. За ці гроші мають змогу купити корм для коней.
"На утримання 15 коней на сезон потрібно понад 2 тисячі тюків сіна. Грошей критично не вистачає, але це принципова позиція, що за заняття з військових ми грошей не будемо брати. Найкраще, що ми вміємо, це вчити людей їздити верхи й ми можемо це робити, то чому ні?", – каже власник ранчо.
Читати ще
Читати ще “Просив зробити з трансформером, бо діти люблять”: у Чернівцях виготовляють дизайнерські протези для військових
Читати ще “Бракує юридичної допомоги і з вибором протезистів”. Військові, які реабілітуються на Буковині, про досвід протезування
Читати ще Сім місяців вчився ходити на протезі — історія військового, якого виписали з реабілітаційного центру на Буковині
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
