За інформацією: Суспільне Чернівці.
Морський піхотинець Віталій Калінін (другий зліва). Фото надала Ірина Шегрин/Володимир Дорош
Під час АТО чоловік служив у Торецьку, Бахмуті, Лисичанську та Соледарі, а згодом його перевели на південний напрямок. Ірина каже, у періоди затишшя перебувала там разом із чоловіком.
За прикладом батька стати військовим вирішив й менший син Максим. Він навчався на третьому курсі військового ліцею, коли почалося повномасштабне вторгнення. Разом з однокурсниками допомагав обороняти Київщину. Зараз Максим має звання офіцера і є командиром свого старшого брата Віталія, якого мобілізували у квітні 2022 року.
Віталій Калінін зліва. Фото надала Ірина Шегрин
Торік до війська долучилася й донька Анастасія.
"Вона поставила нас перед фактом, що піде служити. Сказала, що документи вже прийняли, і я маю підтримати її вибір, бо немає кому служити. Звичайно, я переживала, бо це дівчинка. Мені показували, які навантаження морські піхотинці проходять, але вона витримала. У неї характери бойовий, як у тата", – каже жінка.
Віталій Калінін зліва. Фото надала Ірина Шегрин
"Не показую свою слабкість"
Ірина розповідає, що раніше сім'я часто збиралася разом, а останні кілька років не можуть спільно провести час – рідним не вдається взяти відпустки в один період. Також намагається не запитувати про те, які завдання вони виконують. Каже, якщо захочуть, самі розкажуть. Цікавиться лиш, чи живі та здорові.
А коли приїжджають додому, то потребують часу на адаптацію.
"Дуже довго вони відходять: фізично тут, а думками – там. Скільки вони тут бувають? Два тижні. Тільки під кінець починають розуміти, що вони вдома, а вже треба їхати", – розповідає Ірина.
Віталій Калінін із синами. Фото надала Ірина Шегрин
Коли чоловік був в АТО, Ірина займалася дітьми. Каже, через це було легше відволікатися. Також могла частіше телефонувати до чоловіка. А тепер на війні майже вся рідня.
"Зараз вже раз в день телефоную. Або моніторю інтернет: якщо був на зв'язку, отже – живий. Така маленька хитрість. Зараз не така війна, зараз інша – жорстка. Якщо якісь домашні проблеми, то я не показую Віталію свою слабкість. Не показую, що у мене щось не вдається вдома чи на роботі. Я говорю, що я це вирішила або вирішу сама".
Молодший син Максим разом з побратимами. Фото надала Ірина Шегрин
"Я спокійний за свій тил"
Чоловік Ірини Віталій каже, за цю війну з 2014 року пережив багато емоцій, і йому приємно бути причетним до військових операцій, в яких українське військо перемагає. Зокрема, чоловік брав участь у звільненні острова Зміїний. Водночас щодня підтримують зв'язок із дружиною.
"Комунікація – постійна, й ніколи не було перерв. Раз на день ми обов'язково спілкуємося. Вона ніколи нічого мені не каже такого, що могло б мене засмутити. У цьому є підтримка. Я спокійний за свій тил", – каже військовий.
Ірина каже, за цей час навчилася сама косити траву на подвір'ї, а якщо потрібно щось поремонтувати, то просить допомоги сусідів. Водночас почала їздити на велосипеді та займатися фітнесом.
Буковинка Ірина Шегрин, яка чекає з війни чоловіка та трьох дітей. Суспільне Чернівці/Володимир Дорош
"Я – сильна людина. Почала грати на гітарі, бо треба час зайняти, щоб не думати. Мені б хотілося, щоб ми вже змогли поїхати відпочити разом. Але поки не виходить. Поки вони на війні й виконують ці завдання, то ні".
Буковинка Ірина Шегрин, яка чекає з війни чоловіка та трьох дітей. Суспільне Чернівці/Володимир Дорош
Читати ще
Читати ще “Про вагітність я дізналась під Бахмутом”. Історія військової з Буковини Тетяни Павлюк
Читати ще “Пам’ятаю не обличчя, а поранення”. Після загибелі коханого чернівчанка стала бойовою медикинею й понад 2 роки на фронті
Читати ще “Найстрашніше – почути, що “важкопоранений” став “полеглим”. Історія бойової медикині, яка служить на фронті з 19 років
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
