Roma adiuva Romana!
(вільний переклад латиною «Рим в поміч Роману!»)
Як мер Чернівців Роман Клічук протистоїть за землю міста легіону рейдерів.
Є версія (найменш археологічно доведена, але найбільш красива), що чернівецька гора Цецина з її фортецею — це матеріальний слід Давнього Риму і його центуріонів, що засвідчили тут своїми мечами східний рубіж Священної римської імперії.
Можна в це не вірити. Але потім ця матриця античних часів спрацює в Новій історії, коли Австро-угорська імперія, що постала з Риму, перетворить Чернівці на архітектурну перлину як свідчення своєї цивілізаційної величі на самому кордоні з російською імперією.
А Рим — це перш за все Закон.
Розумію, що надто закручую сюжет в простій (на перший погляд) історії, про яку збираюся розказати. Але відчуваю, що беззаконня, з яким Чернівецька ОВА прийшла на цецинську гору забирати у Чернівецької громади гектар землі, саме тут отримає нарешті належну відсіч і закон переможе не тільки для Чернівців, але й для усіх громад раз і назавжди.
Хоча в цій історії меру Чернівців не позаздриш. Роман Клічук один протистоїть начальнику Чернівецької ОВА Руслану Осипенку, прокурору області Артему Ясю з усією правоохоронною і судовою системою, а також керівнику найбільшої лісової компанії Європи «Ліси України» Ігорю Зубовичу, який перед акціонуванням свого галузевого підприємства для збільшення своїх активів руками вищеназваних структур усіма неправдами буквально вигризає у громад і громадян України комунальну і приватну землю, на яку не має жодного права і жодного обумовленого законом документу.
Тож поїхали!
У квітні 2004 року при світлої пам’яті Миколі Федоруку Чернівецька міська рада ухвалює рішення надати в оренду ділянку рекреаційного призначення з кадастровим номером 7310….0102 у 1,1427 га на вул. Цецинська, 41, 43 для розбудови рекреаційно-оздоровчого комплексу.
Її власником на той час виступала держава в особі міської ради, оскільки ділянка перебувала в межах міста. Міська рада мала абсолютне право нею розпоряджатися.
Процес передачі в оренду не викликав у прокуратури жодних зауважень.
У 2013 році вступає в силу закон, який остаточно розмежовує землі державної і комунальної власності. В комунальну власність могли переходити і землі лісового фонду в межах населеного пункту, а також землі, які не перебували в користуванні державних підприємств.
Зазначений гектар по вул. Цецинській цілковито відповідав усім умовам набуття статусу комунального.
У березні 2017 року ділянка була сформована як об’єкт речового права — занесена в державний земельний кадастр як комунальна власність, мала кадастровий номер, а також межі, визначені земельною документацією, відповідною до вимог закону. А спеціалісти Мін’юсту тоді ж зареєстрували право власності на сформовану ділянку в Держреєстрі речових прав за територіальною громадою міста в особі Чернівецької міської ради.
Минає сім (!) років.
В будинку з левами один за одним змінюються керівники — фізик Олександр Фищук, політолог Михайло Павлюк, історик Сергій Осачук. І тільки при банкірові Русланові Запаранюку за ділянку на Цецино вибухає скандал, який естафетою без жодних зауважень приймає юрист Руслан Осипенко, продовжуючи судитися з громадою Чернівців і стверджуючи, що ділянка ніби незаконно вибула з державної власності.
Затягнув ганьбитися в суди Запаранюка і Осипенка у 2024 році директор Подільського лісового офісу ДП «Ліси України», депутат Чернівецької облради Василь Гончар (за іронією долі він очолює земельну постійну комісію).
Перебуваючи на посаді начальника (2018-2022) Чернівецького обласного управління лісового господарства, Василь Борисович нічого, бач, не знав про комунальний цецинський гектар. Аж тут раптом прокинувся разом з прокурорами.
В Шевченківський районний суд компанія банкірів, лісівників і прокурорів завалила з одним-єдиним дивовижним доказом — матеріалами лісовпорядкування, які не мають нічого спільного з визначеними законом документами на земельні ділянки. Це лише виробничі карти з характеристиками лісових угідь — без кадастрових номерів, визначених меж і без прив’язки до геодезичної державної мережі. Судово-криміналістична експертиза не раз офіційно доводила, що за зазначеними зі стелі в цих картах координатами намальовані там землі взагалі перебувають за межами України.
Причому лісові планшети, які фігурують у цецинській справі № 727/25/24, виготовлені у 2020 році. В обов’язковому порядку спеціалісти державного централізованого підприємства «Укрліспроект» зобов’язані були відобразити в них стан земельних ділянок, зокрема на території Чернівців, у відповідності до даних Державного земельного кадастру. А відтак — не вносити в свої лісові планшети раніше сформовану міськрадою ділянку по вул. Цецинська, 41, 43 і не верещати, що вона накладається на їхні лісові квартали.
Або підняти питання щодо неї ще у 2004 році.
Погодьтеся, з 1996 року лісівники Василя Гончара мали доста часу сформувати зазначену земельну ділянку, виготовивши на неї земельну документацію, як того вимагають усі без винятку закони України. В такому випадку взагалі не виникло б ніякого скандалу. Те, що ця ділянка, як і інші в аналогічних ситуаціях, стали комунальними, має відповісти Василь Гончар. Це через нього в першу чергу держава втратила надану їй до 2013 року можливість зареєструвати за собою цецинський гектар.
Але усі мовчали. Хоча закон ніколи не звільняв і не звільняє лісогосподарські підприємства від обов’язку сформувати свої ділянки як об’єкт речового права. У тому числі п. 5 прикінцевих положень ЛКУ.
Сьогодні фактично на основі фантиків «Ліси України» Ігоря Зубовича і Василя Гончара намагаються в судах довести своє неіснуюче речове право на законні землі Чернівецької громади і (грубо, але точно кажучи) віджати їх у міста, скасувавши законно проведену державну реєстрацію. Це називається рейдерством. Майновий інтерес позивачів, хто б ними не був, не повинен суперечити засадам законодавства.
Бігме Олександр Пікулін, який очолює в Чернівецькій міській раді провідну депутатську фракцію «Слуга народу», замість вихвалятися в соцмережах засмагою в оточенні гарних дівчат, мав би давно озвучити це протизаконня і з усією своєю рішучістю і силою борця стати на захист законних інтересів чернівчан.
А голова Чернівецької облради Микола Гуйтор — стати на захист закону та інтересів громад Буковини і заодно привести до тями свого депутата Василя Гончара. Це його обов’язок, які б вказівки не надходили з сусідніх кабінетів коридорів влади. Бо «боягузи не грають в хокей».
Натомість Чернівецька ОВА, підбурена Василем Гончаром, подала аналогічні позови на кілька громад області. І зараз її юристи демонструють правове дикунство, нехтуючи усіма правилами цивілізованого судочинства і поваги до закону.
Дивує, чому суди взагалі приймають такі заяви? Адже фактичні обставини справи повинні бути підтвердженні належними і достовірними доказами, реальними документами, а не фантазіями заявників. Суд має перевірити їх доводи, і якщо позивач не може довести порушення його права — відмовляє у позові.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тим більше на фальсифікованих документах (і таке є) з незаконними вимогами і на перекручуванні законодавчих норм (того ж п.5 прикінцевих положень Лісового кодексу України).
«Матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право користування на несформовані лісівниками земельні ділянки. Тим більше, коли лісові планшети видані в порушення вимог законів. Земельнотехнічна експертиза також є недостовірним доказом, якщо вона складена на основі цих виробничих матеріалів і базується на припущеннях щодо меж лісництва», — пояснюють юристи Чернівецької міської ради.
В цих судово-лісових історіях є ще один важливий момент, на який повинні були якраз звернути увагу прокурори. А саме — яким чином лісові угіддя без кадастрових номерів, не сформовані в земельні ділянки як об’єкт речового права, могли опинитися в постійному користуванні ДП «Ліси України» за правонаступництвом?
Відповідь однозначна — ніяк. Підприємство Ігоря Зубовича повинно було звернутися до їх власника за дозволом на розробку земельно-технічної документації з подальшим занесенням в ДЗК.
І тут виникає не пусте питання: а хто у таких випадках землевласник з врахуванням змін до Земельного кодексу від квітня 2021 року — обласні військові адміністрації чи громади?
В історії гектару на Цецина — землевласником є Чернівецька міська рада.
Закон і правда — на боці Романа Клічука.
Рим йому в поміч!
Roma adiuva Romana!
В наступній статті розберемося, хто поклав око на спортивно-оздоровчий комплекс «Цецино» і як місто вправі розпорядитися своєю землею.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Власкор видання “Дзеркало тижня” на Буковині
Персональна сторінка у Фейсбук (с)
