За інформацією: Суспільне Чернівці.
Яна Статна та Сергій Статний. Фото з соцмереж
Чернівчанин Сергій Статний разом з донькою Яною закупляють та возять військовим техніку. У них все поділено: Яна займається комунікаціями та збирає кошти в соцмережах, а тато — забезпечує ремонт машин та транспорт.
За два роки волонтери "Янголів Донбасу" закупили допомоги на понад 100 мільйонів гривень. В Авдіївці цієї зими попри обстріли з "Градів" вони поклали для військових ялинку, а цивільним постійно везуть щось смачного. Суспільне Чернівці розповідає, як батько з донькою почали волонтерити та чому для них Донеччина вже другий дім.
Яна Статна волонтерить для ЗСУ зі студентських років. 24 лютого о 5 ранку вона не спала: читала соцмережі та намагалась зрозуміти, як допомогти. Її тато, Сергій Статний, цього дня теж не поїхав на роботу.
"Під Бучею треба було бинтів, а туди треба надіслати йоду. На Київ треба маскувальні сітки і аптечки. І ми це скупляли, де можна було. Об'їздили всі аптеки в Чернівцях і з бабусями штовхалися в черзі. І так воно весь березень, потім весь квітень", — розповідає Сергій Статний.
Він не думав, що це затягнеться надовго. Але пройшло вже два роки, Сергій став директором волонтерської організації й більше не повертається до підприємництва.
Сергій Статний. Суспільне Чернівці
У травні Яна вперше поїхала у Харків, везти допомогу. Три дні Сергій з дружиною майже не спали, переживали за безпеку доньки. Коли Яна надіслала тату відео, де роздає бабусям їжу, а на фоні чутно звуки пострілів, він зрозумів, що не може залишатися вдома, поки донька там.
Тоді знайшлися ще двоє людей, які погодились їхати, знайшлися автівки. Сергій з донькою вже їхали в кожне прикордонне село разом. Він чув, як стріляють, і йому було простіше. Бо він поруч.
Сергій Статний з донькою в амуніції. Фото з соцмереж Яни Статної
Вперше тато з донькою поїхали на деокуповану Сумщину. Дізналися, що людям треба допомога. Закупили воду, продукти, консерви й поїхали просто так, навмання. Для людей з мирного міста приїхати в місцевість, де немає жодної вцілілої будівлі, було шоком.
За Охтиркою було містечко Боромля, яке от-от звільнили з-під окупації. З деяких будинків ще йшов дим. Всі місцеві поховалися, коли побачили, як заїжджає волонтерське авто. Вони заглядали з-за паркану і питали: "Хто це"? Та коли почули українську мову, заспокоїлися.
Волонтери роздають гуманітарну допомогу. Фото з соцмереж Яни Статної
Сергій з Яною почали роздавати людям хліб. З підвалів люди спершу виходили обережно. Брали по черзі одну буханку. Але коли побачили, що хліба може на всіх не вистачити, почали бігти. Люди майже рознесли причіп з продуктами, розібрали усе. Навіть випадково роздерли навпіл картонний пакет з молоком.
"Після того люди стали собі на узбіччя, сумки поставили і вибачились", — каже Сергій.
Волонтерів це мотивувало їхати ще. А після багатьох поїздок до цивільних вони почали зустрічати військових. Отримувати від них запити, і вже відтоді працювати більше для них. В серпні 2022 року Сергій з Яною поїхали вперше в Бахмут. Донеччина відтоді стала основним напрямком.
"Перший раз я побачив схід у 2022 році. Які там краєвиди, яка там красота насправді, якої я ніколи не знав. Там є за що боротися, розумієте. І тому ми зараз там, де найважче", — розповів Сергій.
Волонтери “Янголів Донбасу” на Донеччині. Фото з соцмереж Яни Статної
Спершу військовим найбільше були потрібні Старлінки, EcoFlow, різні генератори. А також засоби захисту: берці, бронежилети, каски. Потім захисники почали самі закривати ці запити. Зараз у волонтерів просять дорожчу техніку: БПЛА чи засоби радіоелектронної боротьби.
Сергій каже, що статистики не веде. Військові дзвонять, кажуть потреби – і Яна в міру можливостей на це збирає. Вона пише пости із закликами, публікує відео з гарячих точок, на яких вони побували. Це допомагає нагадати людям, що треба донатити.
"Тобто коли ви приїжджаєте туди, прямо в гарячу точку, назнімаєте контенту, то тоді люди трошечки подивляться і вже донатять знову. З часом вони починають забувати, і їх знову треба чимось розворушити. Тому треба їхати туди", — каже волонтер.
Паралельно волонтери досі возять цивільному населенню їжу. Але завжди намагаються захопити з собою щось смачне, чого не привезуть інші гуманітарні місії. Свіжу ковбасу, наприклад, замість макаронів.
Цивільні люди в Авдіївці. Фото з соцмереж Яни Статної
Допомога цивільним на прифронтових територіях буває виснажливою. Адже всюди люди різні. У деяких містах населення радо приймає волонтерів. А подекуди люди крутять носом та називають волонтерів "бандерівцями". Сергій навчився це відпускати та не брати злість до серця. Він розповів історію вчительки української мови в Авдіївці, яку він знав рік.
Ця вчителька при школі ще до війни створила патріотичний музей: з вишиванками, прапорами та символікою. З волонтерами жінка спілкувалась щиро, літературною українською, завжди привітна та готова допомогти. Втім, чомусь завжди ховалась від фотографій. Ходила в чорному та завжди вигадувала причини, чому не хоче ставати до фото.
А потім, після захоплення Авдіївки, у російських пабліках вийшов пропагандистський ролик. У якому з’явилась вона.
Сергій їхав за кермом, і це відео йому увімкнула донька. Він по голосу впізнав цю вчительку, він її чув увесь рік. Але там вона говорить російською, хвалить росіян та російську владу.
Сергій Статний за кермом. Суспільне Чернівці
"І таке було відчуття. Я був дуже злий на те все діло. Але треба вміти прощати. Можливо, вона це зробила від безвиході, а, можливо, і працювала під прикриттям. Я не знаю", — ділиться волонтер.
Сергій каже, всі хто міг, звідти виїхав. Залишилися бідні люди або старші, які не знають куди себе діти на новому місці. Іноді, коли він приїздив на локацію, де вони роздають їжу, людей ставало менше. Вони мали списки, і бувало, що не вистачало трьох чи п’ятьох людей. Він одразу питав: "А чому? Вмер?" – "Ні, ні, виїхав", — йому відповідали. Його це радувало.
Але люди могли померти. Хтось — від старості чи хвороб, а хтось – від війни.
Літні жінки у Бахмуті. Фото з соцмереж Яни Статної
В одному з прифронтових міст вони знали дідуся. Він жив на третьому поверсі магазину "Ювілейний". Дідусь погано ходив та майже не бачив.
Дочка, яка в Англії, присилала гроші волонтерам, щоб його вивезли. Але він все відмовлявся. І без його згоди ніхто чоловіка забрати не міг. Він все казав, що забув зібрати речі, та просив повернутися наступного дня.
Одного разу Сергій з Яною приїхали, і побачили діру в даху цього будинку. Яна знайшла його під ліжком. Дідусь лежав, закутаний у простирадло.
"Часто було, що ми приїжджали, а їх уже немає. Люди йшли по воду і по них прилітала касетна бомба", — каже Сергій.
За два роки волонтерства Сергію найбільше надає сил хоробрість своєї доньки. А також військові, які чекають їхнього приїзду.
Військові звітують про допомогу. Фото з соцмереж Яни Статної
"Коли ви приїжджаєте до хлопців, вони вас обіймають, тиснуть вам руку. Я бачу їхні очі, і розумію, що треба буде ще приїхати до них, просто так, поговорити".
Щоб підтримати військових, Яна та Сергій поклали цього Різдва в Авдіївці ялинку. На той момент це вже була червона зона, і в Авдіївку не пропускали нікого. Місто знищене майже вщент, перебувати на одному місці довше кількох хвилин не можна.
Вони купили маленьке деревце в сусідньому Покровську та прикрасили його жовто-блакитними іграшками та дощиком. Розмістили його біля залишків стели "Я люблю Авдіївку". За 400 метрів від них працювали танки та лягали "Гради".
"Солдатам було дуже приємно, вони репостили цю ялинку в соцмережах. Потім коли ми повернулись в лютому, ялинка ще була. Правда вже лежала на землі, росіяни її все-таки збили".
За словами Сергія, за ці два роки вони зібрали на допомогу військовим та цивільним понад 100 мільйонів гривень. Завдяки інформаційній роботі Яни Статної у соцмережах вона увесь час закриває великі збори.
За цей період Янголи Донбасу передали близько 30 машин на фронт, 5 тисяч FPV-дронів, 400 "мавіків", понад 30 станцій РЕБ, та старлінки. І продовжують збирати далі. Зараз Яна збирає 8 мільйонів на FPV-500 дронів для Покровського напрямку.
"На мій погляд, якщо ви не воюєте, то ви маєте хоча б допомагати. Будь-якими способами. Не суттєво, де триває війна: на сході, заході чи в центрі. Війна триває в Україні. І всі мають однаково допомагати", — каже Сергій Статний.
Читати ще
Читати ще “Просив зробити з трансформером, бо діти люблять”: у Чернівцях виготовляють дизайнерські протези для військових
Читати ще “Якщо сидіти в тилу й не допомагати, то ворог прийде сюди”: буковинець воював після загибелі сина та став волонтером
