За інформацією: Суспільне Чернівці.
Ваня Щербук. Суспільне Чернівці
Щербук каже, почала себе ідентифікувати як агендерна людина ще з дитинства, але тоді не знала, як правильно це називати.
"Я собі як жила, так і живу своє життя. Пам’ятаю такий момент, коли переодягалась і кричала, що я не дівчина, я хлопець. Потім це змінилось і я подумала, що я точно не хлопець, але я і не дівчина", – каже Ваня.
Згодом Ваня почала більше досліджувати тему гендерної ідентичності та дусвідомила, що є агендерною людиною.
"Насправді це просто ярлики, від яких ми у майбутньому зможемо відмовитись. І не потрібно називати себе жінкою, чоловіком, агендерною, небінарною людиною, тому що це все буде прийнятно, будь-яка різноманітність", – каже Ваня.
Ваня Щербук. Суспільне Чернівці
"Сім'я спочатку не прийняла"
Ваня також розповідає про досвід прийняття в родині після камінг-аутуДобровільне та усвідомлене розкриття людиною своєї сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності перед іншими людьми. За її словами, спочатку вона зіткнулася з нерозумінням і почувалась погано.
"Я би сказала, що у моїй сім’ї була ця певна гомофобія і неприйняття. Тоді я вирішила для себе, що я більше ніколи не хочу повертатись додому через це неприйняття і нав’язування, що зі мною щось не так", – каже Ваня.
Також їй часто нав’язували стереотипи стосовно того, що вона повинна одружитися, народити дитину і жити разом з чоловіком.
"Я сказала, що у мене такого не буде, тому що у мене інші уявлення та вподобання. Потім мама запитала, чи мені подобаються жінки, і я відповіла, що так. Мама вибігла, поплакала, потім повернулась, попросила у мене вибачення і сказала, що вона буде мене любити незалежно від того, якої я орієнтації", – розповідає Ваня.
Ваня Щербук. Суспільне Чернівці
Щербук розповідає, що процес від неприйняття до прийняття мамою відбувався орієнтовно протягом шести років, та все ж вона прийняла те, що Ваня — лесбійка.
"Це через певний вплив мого вітчима, бо він був явним гомофобом, говорив, що я позор сім’ї, що я опозорю братів, тому що у мене є два зведених брати. А коли його не стало, мені здається, мама стала більш спокійною без гомофобного впливу цього чоловіка", – каже Ваня.
Рідні Вані не знають, що вона — агендерна людина. За її словами, пояснити їм, що означає бути агендерною людиною — складно. Вона розповіла лише, що є лесбійкою.
"Приховувала свою ідентичність через булінг у школі"
Власний шлях до прийняття себе, за словами Вані, також був поетапним. Вона згадує, що ще у школі відчувала відмінність від однолітків.
"Я почала відчувати, що мені не подобаються хлопці, мабуть, тоді, коли всім дівчатам довкола вони подобались. У нашому класі була не лише я одна лесбійка – була ще одна подруга, з якою ми подружились. Ми були іншої орієнтації. Але все одно ми довірилися одна одній, розповіли про себе, і це стало підтримкою протягом 9–11 класів", – каже Ваня.
Ваня Щербук на акції. Ваня Щербук
Інші однокласники Вані не знали про те, що вона лесбійка. Їй доводилось приховувати це через булінг, адже однокласники могли принижувати її в класі та чинити фізичне насильство.
"Я думала, що я одна на цьому світі така, що більше таких немає, що зі мною щось не так. Але потім у мене з’явився ноутбук, інтернет, і я могла ночами шукати та досліджувати: нормальна я чи ні. Ця інформація допомогла мені зрозуміти, що зі мною все добре", – каже Ваня.
"Вибрала для себе гендерно нейтральне ім'я"
Пізніше Ваня переїхала навчатися в Одесу, де знайшла своє коло спілкування. Там у неї з’явилася перша партнерка, з якою почались стосунки.
"За документами я Анна, але називаю себе Ваня, тому що це ім’я гендерно нейтральне. По суті, у ньому ховається моє справжнє ім’я. Також я завжди кажу, що мої займенники — вона, вони. Це підкреслює мою агендерність", – каже Ваня.
Вона додає, що процес самопізнання може супроводжуватися сумнівами через вплив суспільства, але це — природна частина пошуку себе.
"Можуть бути роздуми: чи дійсно ти агендерна, чи ні. Я вважаю, що це життєвий шлях, коли ми досліджуємо себе і розуміємо, чи підходять нам ці ярлики", – каже Ваня.
Ваня Щербук. Суспільне Чернівці
Щербук розповідає, що реакція оточення на її гендерну ідентичність часто залежить від середовища. У межах громадської діяльності та спілкування з ЛГБТК+ спільнотою вона здебільшого стикається з прийняттям, однак поза цим колом трапляються випадки дискримінації.
"Коли я виходжу за межі цього комфортного середовища, виникає дискримінація, гомофобія, можуть відмовляти в послугах. Це було навіть на минулому тижні: я просила надати простір для виставки на червень, але нам відмовили, бо не захотіли підтримати. Я вбачаю в цьому дискримінацію", – розповіла Ваня.
"Не відчуваю яскравого сексуального потягу"
Ваня є асексуальною. Для себе вона визначає це, відчуття близькості без яскравого сексуального потягу. Хоча інколи можливі сексуальні контакти, здебільшого певного потягу немає, і вона сприймає це як свою особливість та навіть суперсилу.
"Я не відчуваю такого яскравого сексуального потягу до жінок, тому для себе відкрила ідентичність асексуальності. Для мене дотики до частин тіла можуть бути про близькість, теплоту, кохання — це не означає, що після дотиків має бути статевий акт", – каже Ваня.
Ваня Щербук у чернівецькій ЛГБТК+ спільноті. Ваня Щербук
Бути відкритою щодо своєї сексуальності для Вані означає свободу і щирість у спілкуванні з людьми.
"У нашому суспільстві є багато стереотипів: якщо у людини немає хлопця, її можуть вважати недостатньо хорошою. Це змушує приховувати себе, обманювати на роботі, навчанні та в повсякденному житті. Коли я відкрилася, відчула себе вільною і щасливою. Не скажу, що я ходжу по місту і кричу, що я лесбійка. Але якщо люди запитають, чи є у мене хлопець, я відповідаю, що у мене є дівчина", – каже Ваня.
"Сім років у стосунках з жінкою"
Ваня зараз у стосунках з партнеркою, яка гендерно ідентифікує себе саме як жінка. Познайомилися вони сім років тому.
"Тоді були соцмережі, які зараз заблоковані. Це не найкращий приклад, де можна знайомитися, але у нас вийшло познайомитися саме через соціальні мережі. Вона жила у Харкові, я — в Одесі, і через декілька місяців вона переїхала до мене. Ми почали жити разом як сім’я", – розповідає Ваня.
Ваня Щербук з партнеркою. Суспільне Чернівці
На своєму шляху вона зустрічала багато стереотипів щодо сексуальної орієнтації. Зокрема, її інколи запитують, чи не потрібен у стосунках чоловік, бо це начебто бажано.
"Ще можуть казати, що я ніби-то не зустріла ще того самого чоловіка і обов’язково подорослішаю та зміню свою думку. Але насправді це не думка — це частина твоєї особистості, з якою ти народжуєшся", – розповідає Ваня.
"У Чернівцях пасивно-агресивні гомофоби"
Ваня розповідає, що сприйняття ЛГБТК+ спільноти у Чернівцях відрізняється порівняно з іншими містами України.
"Я не хочу ображати місто, але тут повільний темп життя, який мені підходить, а гомофоби пасивні — вони не дуже активно реагують на нас. У Луцьку були напади на простір: вибили двері, в Івано-Франківську досі клеять гомофобні наліпки, приходять на заходи і стукають. Тобто вони не дають нормально проводити події", – зазначає Ваня.
Ваня Щербук на акції у Чернівцях. Ваня Щербук
Ваня каже, що відчуває велику відповідальність через те, що представляє свою спільноту у місті.
"Велика відповідальність говорити про потреби нашої спільноти, бо не вся спільнота міста приходить до нас у простір. Це лише маленька частинка, про яку я можу говорити. Мені дуже хотілося б, аби влада помітила нас і наше у Чернівцях, щоб зрозуміла, що ми — частина громади і маємо свої потреби", – каже Ваня.
Вона зазначає, що також відчуває відповідальність за видимість спільноти та безпеку її учасників. За її словами, під час публічних подій важливо, щоб спільнота була помітною та у безпеці, а також щоб уникнути загрози з боку праворадикалів.
Читати ще
Читати ще
“Мурашки по шкірі, що я буду серед сотень однодумиць”. Що кажуть чернівчанки, які візьмуть участь у Марші за права жінок
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
