Українці доволі часто помиляються у найменуванні жителів міст нашої держави. Часто можуть вживати суржикові або непритаманні нашій мові назви.
Освіта 24 у межах освітньої рубрики “Антисуржик. Говори українською правильно” допоможе виправити ці помилки. Зокрема, розповість, як правильно називати жителів різних обласних центрів нашої держави.
На початку розповімо, як правильно казати: “мешканці Києва” чи “жителі Києва”?
Відомий український мовознавець Олександр Авраменко зазначає: слова “житель” і “мешканець” є синонімами. Однак із населеними пунктами і країнами краще вживати наше давнє слово “житель”. А з житлом – запозичене з польської мови слово “мешканець” (до прикладу, мешканець будинку).
Як правильно українською називати жителів облцентрів України
Редакторка Ольга Васильєва наголошувала: під час насильницького зближення української мови з російською в українські катойконіми просочилися різні -чани, і з’явилися в нас кримчани, полтавчани, луганчани тощо.
Натомість “-чани” “ліпити” до кожного катойконіма не варто. Із -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-: наприклад, Чернівці – чернівчани.
Також в українській мові є назви, де можна утворити паралельні форми з -ян-: до прикладу, іванофранківці / іванофранків’яни.
Принагідно зауважимо, що назви людей за національною ознакою або за місцем проживання пишемо з малої літери.
Далі пропонуємо вам правильні назви усіх обласних центрів України з невеликим поясненням:
- Київ – кияни – не києвляни;
- Львів – львів’яни – не львов’яни і львівці;
Цікаво! Філологи припускають, що слово “львівці” вочевидь не вживають через п’ять останніх букв (вівці). Жартома таку назву можна почути хіба що з уст місцевих футбольних уболівальників щодо гравців “Карпат”, коли ті “знов програли у футбол”. Щодо “київці” – ймовірно, цього слова немає через закон економії мовних зусиль – “кияни” коротше на одну літеру (хоча місто не Кий, а Київ).
- Одеса – одесити / одесці – не одєсіти;
- Дніпро – дніпровці, дніпряни – не дніпропетровчани;
- Харків – харківці, харків’яни – не харковчани;
- Чернігів – чернігівці, чернігів’яни – не черніговчани;
- Івано-Франківськ – іванофранківці; іванофранків’яни;
Зверніть увагу! Іванофранківці, на відміну від Івано-Франківська, пишемо разом.
- Тернопіль – тернопільці / тернополяни – не тернопільчани;
- Полтава – полтавці – не полтавчани;
Тут принагідно згадаймо “Наталку Полтавку”: зачинатель нової української літературної мови Іван Котляревський не назвав свій твір “полтавчанка”.
- Луганськ – луганці – не луганчани;
Що цікаво! Найпродуктивнішим у назвах жителів в українській мові є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XlV столітті. Тому й кажемо: полтавець – полтавка – полтавці; луганець – луганка – луганці;
- Запоріжжя – запоріжці – не запорожани;
- Херсон – херсонці;
- Миколаїв – миколаївці;
- Черкаси – черкасці – не черкащани;
- Суми – сумці, сум’яни – не сумчани;
До слова, професор Олександр Пономарів вважав чужими в українській мові такі слова:
- черкащани, замість якого має бути черкасці;
- сумчани, замість якого має бути сум’яни.
Інші філологи називають ще слово “сумці”, бо воно найдавніше.
- Луцьк – лучани;
- Донецьк – донеччани;
- Кропивницький – кропивничани;
- Хмельницький – хмельничани;
Цікаво! Якщо глянути у правопис, то знайдемо, що під час відмінювання суфікси -к , -цьк переходять у -ч, -чч.
Як правильно називати жителів облцентрів України / фото EPA/UPG
- Ужгород – ужгородці;
- Житомир – житомирці / житомиряни – не житомирчани;
- Рівне – рівенці, рівняни – не рівничани;
Чому “рівенці”, пояснював Святослав Караванський у своїй праці “Секрети української мови”: “У прикметниках, утворених від міст із наростком “н”, звук “н” звучить тільки один раз”.
- Вінниця – вінничани;
- Чернівці – чернівчани;
Нагадаємо, що із -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-:
Зверніть увагу! Загалом філологи радять: де можливо, віддавати перевагу суфіксу -ець, а не -ян- або -чан-.