За інформацією: Суспільне Чернівці.
Марія Вільховецька біля могили чоловіка — військового Яна Вільховецького. Суспільне Чернівці
Чернівецька громада
До Чернівецької громади входять два села і місто Чернівці.
На Центральному кладовищі Чернівців — 236 могил полеглих воїнів. До повномасштабного вторгнення загиблих було 25.
Кожному полеглому захиснику тут облаштовують пам’ятник за гроші громади. Вона оплачує камінь та встановлення — це понад 200 тисяч гривень для одного полеглого. Але не кожна громада може виділити таку суму.
У Чернівецькій громаді, де гроші на меморіал виділяють, родичі мають доплачувати за надписи, портрети та інші елементи.
Дружина загиблого бійця Марія Вільховецька каже, що для її чоловіка Яна Вільховецького патріотизм був на першому місці.
Ян Вільховецький з дружиною та дітьми. Марія Вільховецька"Коли народився наш первісток, розпочалася Революція Гідності. Коли сину було 2 тижні, Ян замовив квиточок і поїхав до Києва. З 2016 року підписав перший контракт, перебував у зоні АТО. Контракт за контрактом. А останній свій контракт підписав у січні 2022 року. І їх одразу відправили на кордон з Білоруссю, на Київщині. На момент наступу вони захищали Київ," — пригадує Марія.
За словами дружини, Ян Вільховецький завжди був на передовій. Під час останнього виходу теж вів хлопців у бій. Загинув 15 вересня 2022 року під час контрнаступу у селищі Береста на Донеччині. На той час військовому був 31 рік. Мотивацією для нього були син і донька.
Ян Вільховецький. Марія Вільховецька
На пам'ятнику Яну Вільховецькому надпис — “Я пішов на пошуки невідомого”. Марія каже, що вони з побратимами самі обирали для себе надписи.
"Я була б готова зробити все найкраще, тобто найкращий можливий пам'ятник за мірками військових для чоловіка. Але дуже приємно, що місто насправді взяло на себе організацію віддати честь, шану нашим захисникам. І щоб не був один вищий, другий нижчий. Щоб це було гарно, сучасно. Щоб з роками могли прийти внуки, можливо, і згадати, віддати честь, як і гості," — ділиться Марія.
Дружина полеглого військового Яна Вільховецького Марія біля могили чоловіка. Суспільне Чернівці
Однак на думку дружини, пам'ятника недостатньо, бо на кладовище ходять не всі. Тож вона ще написала декілька заяв для перейменування вулиці на честь Яна Вільховецького.
Вижницька громада
Алея героїв у центрі Вижниці. Суспільне Чернівці/Даніела Латковська
Громада складається із дев'яти сіл та міста Вижниця. Тут домовились, що крім основної алеї у центрі Вижниці, у кожному селі мають облаштувати свої, окремі невеликі алеї памʼяті. Зокрема, за словами голови громади Олексія Чепіля, з бюджету громади виділятимуть гроші на пам’ятники — планують компенсувати по 50 тисяч кожній сімʼї полеглого.
Наразі з громади загинуло сорок військових. На алеї є тридцять, зараз готують матеріали ще на десятьох. Окрім того — ще тринадцять зниклих безвісти.
"Дійсно, в бюджеті не так багато грошей, але тут не може бути питань, бо це — алея Героїв. Облаштовували її за власні кошти, люди долучались до роботи, ми не платили тим, хто вів розробку біл-бордів і так далі. Це зробили самі, обладнали. Біля кожного героя — лампадка, яка горить у нас постійно, ми змінюємо їх. Приємно, коли відкрили алею, то люди з сіл почали приїжджати кожен до свого героя. Це щемить," — каже Чепіль.
Алея пам’яті полеглим з Вижницького району. Суспільне Чернівці/Даніела Латковська
128 загиблих героїв Вижницього району розмістили на ще одній площі у центрі громади. Це воїни часів АТО, ООС та повномасштабного вторгнення. Щоб облаштувати цю алею у громаді, подавались на грант, аби залучити 150 тисяч гривень.
За словами координаторки проєкту "Алея пам'яті героїв Вижниччини" Олени Чепух, найскладніше було обіграти ідею створення такого меморіального простору.
"Ми цей простір створили як паркову локацію для зустрічей родин, для їхнього спілкування, можливості десь виговоритися, щоб їх почули. Тут розміщені стенди, де можна знайти всю необхідну інформацію. Куди потрібно звертатися в будь-яких ситуаціях, які виникають у родин, де отримати допомогу, якщо військовослужбовець не виходить на зв'язок чи ще якісь такі моменти," — каже Олена Чепух.
На алеї пам'яті героїв Вижниччини — портрети військових, які загинули на момент її відкриття на початку грудня 2023 року. Однак з того часу вже загинули ще 48 захисників. Тому продовжують писати проєкти.
Батько полеглого на війні Дмитра Бучацького Олексій Бучацький каже, що його син сам прийняв рішення піти на війну. Для цього повернувся з-за кордону. Загинув у грудні 2022 року під час мінометного обстрілу поблизу Білогорівки на Донеччині.
"Не добіг до позицій пару кроків, як говорив його побратим, пару кроків і пару секунд не вистачило йому, щоб добігти до позиції. Під бронік залетів шматок осколка. І до хвилини помер у друзів на руках із посмішкою на лиці, зі словами: “Аж тепер ми поїдемо додому”. Життя любив, додому хотів, але виконував свій обов'язок," — ділиться Олексій Бучацький.
На думку батька, алея у центрі Вижниці — це повага не лише до його сина, а й до всіх бійців, які є на цій площі. Вони віддали свої життя, їм було від вісімнадцяти до п'ятдесяти років. Вони всі теж хотіли жити, мали сімʼї, планували майбутнє.
Кладовище у Вижниці. Суспільне Чернівці
Кострижівська громада
У громаду входять селище Кострижівка та чотири села. У центрі селища є стела памʼяті героям Небесної Сотні. За словами голови громади Віталія Берковського, площу планують реконструювати й там облаштувати алею памʼяті для загиблих у повномасштабній війні. З громади загинуло вже вісім військових.
"Для такої малої громади це досить серйозна цифра. Все впирається в дефіцит бюджету. Громада наша не настільки фінансово спроможна, потрібно закривати необхідне, але ми плануємо, бо пам'ять про наших Героїв має жити не тільки в наших серцях, а й на вулицях," — каже Берковський.
За його словами, з бюджету громади наразі виділили 50 тисяч гривень на попередні роботи. Планують додати грошей, якщо буде перевиконання бюджету. Роботи з облаштування планують розпочати цього року. Поки історії полеглих воїнів зберігають на стендах у музеї школи.
Центр селища Кострижівка. Суспільне Чернівці
Мама загиблого на фронті Руслана Тимофея Яна Яцик каже, що її син майже два місяці не дожив до свого двадцятиліття. Загинув у Малих Фесках на Харківщині 30 квітня 2022 року. У 2021 році, після закінчення навчання у Тернопільському військовому коледжі (м. Збараж), пішов служити в АТО.
Яна Яцик, мама полеглого Руслана Тимофея. Суспільне Чернівці"Руслан дуже-дуже хотів бути військовим. У 18 років пішов у АТО. Він завжди був на позитиві. Нічого не боявся. Ніколи не було нюансів, ніколи не було ніяких проблем, ні скарг — ні на командирів, ні на побратимів, ні на кого," — пригадує Яна Яцик.
Меморіальна дошка Руслану Тимофею у Збаражі. Яна Яцик
У Збаражі на Тернопільщині, де Руслан Тимофей навчався три роки, в пам'ять про нього відкрили меморіальну дошку на коледжі та перейменували вулицю.
"Це дуже важливо. Рідним дуже важко ходити чужими селами, дивитися, як зробили там. Наприклад, відкрили якісь меморіальні дошки, чи хоча б зробили якусь Алею Слави. У нас такого немає нічого," — ділиться мама полеглого бійця.
Куточок пам’яті у музеї Кострижівської школи. Даніела Латковська
Директорка Кострижівської школи Оксана Кисельова та вчителі зробили у шкільному музеї куточок, в якому розмістили стенди зі світлинами та інформацією про загиблих військових з громади.
Загиблий Руслан Тимофей з Кострижівської громади. Яна Яцик
Мама військового Руслана Тимофея Яна Яцик біля могили сина у селищі Кострижівка. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще “Не впевнений, що тут нема останків мого сина”: у братській могилі в Чернівцях поховали рештки майже 20 полеглих бійців
Читати ще “Не вдова, а дружина та волонтерка”: чернівчанка купує дрони для ЗСУ, щоб помститися за загиблого на війні чоловіка
Читати ще “Боляче, що молодший син не матиме спогадів про батька”: дружина бійця дізналась, що вагітна у день загибелі чоловіка
Читати ще Сім’я полеглої військової з Буковини сім місяців не могла оформити допомогу від держави: пояснюємо чому
