Маловідомий широкому загалу простий священик з Немирова на Львівщині Іван Кипріян мало чим відрізнявся від отців УГКЦ свого часу – початку 20 століття. Освічений, шляхетний він служив Богу та своєму народу.
Помер мученицькою смертю разом з дітьми-в’язнями радянського табору. Дізнавшись, що дітей ведуть не на медичний огляд, а на страту, виготовив з цукру ангеляток і пробрався до тих дітей в клітку, щоб підтримати їх.
Отець Кипріян опікувався понад сімдесятьма дітьми. Щодня він правив Службу Божу, для тих, хто зійшов з розуму, і паралізованих дітей. Тулив до себе тих нещасних і гірко ридав разом з ними. Померлих дітей о. Іван сам хоронив, обережно несучи легеньке тільце на руках і шепчучи молитви за упокій дитини.
Усі дорослі в’язні глибоко поважали його і допомагали оберігати дітей на відміну від червонозорих садистів.… Одного разу отцеві Іванові таємно повідомили, що енкаведисти забрали 20 дітей не для медичного огляду, а на розстріл і закрили їх у клітці без даху, аби зранку розстріляти серед снігів.
Нещасні діти ридали і кликали о. Кипріяна, щоб до них прийшов. Та садисти не звертали на це ніякої уваги. Невдовзі почалася жахлива хуртовина. Отець Іван, долаючи стихію, шукав приречених, кликав їх. Молив Ісуса і всіх святих допомогти йому знайти дітей. І він почув їх плач.
Заметіль тривала чотири дні і розстріл відклали на пізніше. Як метелиця скінчилася, то сторожі знайшли тіло о. Кипріяна в клітці разом з замерзлими дітьми. Він ще тримав руку одного хлопчика”. Сталася ця трагедія у 1924 році…
Весь світ знає про святого Максиміліана Кольбе, священика-францисканця, який в Освенцімі сам зголосився на розстріл замість багатодітного батька, на якого випав жереб.
Всі чули про Януша Корчака, польського педагога, який добровільно пішов у газову камеру разом зі своїми вихованцями. Настала черга сповістити світу і про отця Івана Кипріяна…
Валерія ШЕВЧЕНКО, Фейсбук
ДО РЕЧІ
Як повідомляє Вікіпедія, Іван Кипріян залишив після себе музичні твори і праці з теорії музики. У відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України знайшли листи отця Івана Кипріяна, в яких він пише про великий вплив пісні на людину, особливо у церковних Богослужіннях.
- У 1880 р. Іван Кипріян видав за свій кошт підручник «Основи музики» на 250 сторінок, чого не зміг зробити жоден із тодішніх галицьких композиторів. Пізніше вийшли з друку:
- «Партитура співів церковних і світських» (1882 р.),
- «Утреня в святу і велику неділю Пасхи» (1883 р.),
- «Підручник початкових відомостей музики і співу» (1885 р.). Його підручники з музики і досі не втратили своєї актуальності. У 1989 р. у Лондоні вийшов збірник церковних пісень, до якого ввійшли 10 пісень Івана Кипріяна.
О. Іван Кипріян також опублікував твори українських композиторів Людвига Седляка, Вінкента Серсавія, відомі лише за його виданням.
Праці з музики та фотографії Івана Кипріяна сьогодні зберігаються в архіві його родича Мирона Кипріяна, лауреата Державної премії імені Т. Шевченка, народного художника України, головного художника Львівського державного драматичного театру імені Марії Заньковецької. Він подарував копії видань Івана Кипріяна кільком львівським вищим навчальним духовним закладам.
