БУКОВИНА ПАМ‘ЯТАЄ
Його однолітки пішли вчитися, а він – воювати. Богдан Коханюк отримав позивний Малий, бо на фронт потрапив у 18. Однак побратими пам’ятатимуть його як не за роками мудрого бійця, котрий чимало знав про військову справу. Богдан усвідомлював, що лише сильна, навчена та вмотивована молодь зможе здобути Українську Самостійну Соборну Державу.
Народився Богдан Коханюк 25 грудня 2004 року у Чернівцях. Навчався у гімназії №6 «Берегиня». Коли почалася повномасштабна війна, йому виповнилося 17 років. Хлопець уже тоді твердо вирішив, що піде захищати Батьківщину, тож почав готуватися до цього фізично і морально. Богдан Коханюк вступив у «Правий Сектор/Буковина», відвідував військові вишколи. Активний, допитливий, старанний юнак одразу став невід’ємною частиною руху. А у 18 років він подався на фронт.
Про це пише сторінка Незабутні: Буковина пам’ятає у Фейсбук.
«Ми були шоковані й деякий час намагались його відмовити. 18-річним, щоб долучитися до війська, потрібен дозвіл батьків. Мати довго не хотіла його давати, але все ж довелося», – каже сестра бійця Анастасія Коханюк.
Богдан Коханюк приєднався до батальйону «Вовки да Вінчі». Воював на Запорізькому та Лиманському напрямках, а також під Бахмутом. Під час бою отримав важке поранення в руку, та після недовготривалої реабілітації знову повернувся на фронт.
У батальйоні Богдану не дозволяли виходити на бойові позиції, тому він вирішив перевестися до «Азова» – не хотів залишатися в тилу. У складі бригади провоював два місяці на посаді кулеметника.
«На свій вік він був надзвичайно ерудованим. Цей хлопець пройшов дуже багато такого, чого деякі люди не проходять і у 50 років», – розповів побратим Богдана з позивним Афган.
Загинув Богдан Коханюк 1 жовтня 2024 року у стрілецькому бою. Це сталося у місті Торецьк, що на Донеччині. Поховали захисника на Садгірському кладовищі у Чернівцях. У нього залишилися мати та сестра.
Вічна пам‘ять і слава Герою!
