У неділю, 25 травня, на території Національного військового меморіального кладовища у Києві перепоховали останки провідника Організації українських націоналістів, полковника Армії УНР Андрій Мельник та його дружини Софії Мельник (Федак).
У церемонії взяли участь президент України Володимир Зеленський, начальник ГУР МО Кирило Буданов, глава МЗС Андрій Сибіга, прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, третій президент України Віктор Ющенко, військові та громадські діячі, пише Суспільне.
Під час виступу Зеленський заявив, що Україна продовжує повертати додому видатних діячів, які боролися за незалежність держави.
«Усі вони заслуговують і точно хотіли б бути вдома», — сказав президент.
За словами глави держави, нині також триває робота над поверненням в Україну засновника ОУН Євген Коновалець та інших історичних постатей.
Фото Суспільне
Нинішній очільник ОУН Богдан Червак наголосив, що церемонія у Києві фактично відтворила поховання Мельника у Люксембурзі 1964 року.
«Фактично ми повторили цю церемонію один до одного. […] Тому велика вдячність всім, хто був до цього причетний», — заявив Червак.
Також заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук повідомила, що майбутній закон про Пантеон видатних українців визначатиме критерії та процедури подальших перепоховань українських діячів на Батьківщині.
Що відомо про Андрія Мельника
Андрій Мельник народився 12 грудня 1890 року у селі Воля Якубова на Львівщині. Під час Першої світової війни служив у легіоні Українських січових стрільців, а згодом став одним із командирів Армії Української Народної Республіки. Він був близьким соратником і другом Євгена Коновальця.
Після поразки визвольних змагань Мельник став одним із співзасновників Української військової організації (УВО), яка вела підпільну боротьбу проти польської влади на західноукраїнських землях. За свою діяльність у 1924 році був заарештований польською владою та провів кілька років у в’язниці.
Після загибелі Євгена Коновальця у 1938 році Мельник очолив Провід українських націоналістів. Саме навколо нього сформувалося крило ОУН, яке згодом отримало назву ОУН(м) — «мельниківці». Після розколу організації його прихильники виступали за більш дисциплінований та поміркований підхід до національного руху.
Під час Другої світової війни Мельник намагався використати підтримку Німеччини для створення українських військових формувань і відновлення державності, однак швидко розчарувався у політиці нацистів щодо України. Через активність ОУН німецька влада спочатку помістила його під домашній арешт, а у 1944 році ув’язнила у концтаборі Заксенгаузен.
Після війни Мельник жив у Люксембурзі, займався об’єднанням української еміграції та підтримував ідею створення Світового конгресу українців. У 1947 році його обрали довічним головою ОУН. Помер Андрій Мельник 1 листопада 1964 року у Кельні, а поховали його у Люксембурзі, звідки останки тепер повернули в Україну.
Фото: Суспільне
