Від дня вбивства мовознавиці й колишньої народної депутатки Ірини Фаріон 19 липня 2024 року минуло вже більш ніж півроку, а розмови про мотиви, які рухали вбивцею, і дописи в соцмережах з головним посилом: «Відпустіть дитину, бо вона цього зробити не могла!», накочуються щоразу новими хвилями.
Львівська газета «Ратуша» вирішила звернутися до людини, котра, як ніхто інший, знайома з усіма нюансами цієї справи, – адвоката Наталії Романик, яка представляє в суді потерпілу Софію Особу, доньку Ірини Фаріон.
– Отже, пані Наталю, для початку питання в лоб: чи сьогодні вже всі нюанси цієї справи можна розкривати і чи не зашкодить це дослідженню обставин справи в суді?
– Досудове слідство завершено. Всі обставини цієї справи розтаємнені. Моя клієнтка дала мені письмовий дозвіл на розголошення адвокатської таємниці – тому нині перед нами жодних перепон у їхньому оприлюдненні не існує.
– Скажіть, Ви переконані, що це саме обвинувачуваний В’ячеслав Зінченко стріляв на вулиці Масарика в Ірину Фаріон?
– Однозначно. І не тільки тому, що я представляю родину жертви. Щоб Ви розуміли – доказом провини людини є не якийсь конкретний предмет (скажімо, пістолет) чи добровільне зізнання, а сукупність цілої системи обставин, фактів, відео, експертиз тощо. Так-от, саме ця сукупність дає мені сьогодні всі підстави вважати, що підсудний Зінченко і є та людина, яка натиснула на курок пістолета 19 липня 2024 року.
– Можливо, це просто збіг обставин?
– Давайте подивимось з Вами відео. Ось до під’їзду будинку наближається Ірина Фаріон. З лави під деревом різко встає юнак у панамі і яскравій футболці та прямує до пані Ірини, але вона встигає зайти в під’їзд, допоки Перебиранець намагається включити камеру. Годинник на камері фіксує 17:50. Бачимо, що коли він виходить з арки, то на ньому вже яскраві (можливо – будівельні) рукавички.
– Тобто цього дня перша спроба замаху не вдалась?!
– Та весь нюанс в тому, що це НЕ ЦЕЙ ДЕНЬ! Перед нами – кадри за 17 липня, а не за 19 липня 2024 року! Саме цього дня кілер поспішав до своєї майбутньої жертви, але через збіг обставин не встиг здійснити задумане. І таких відео та фото в цій справі – цілі стоси. І не на всіх відео Зінченко замаскований. Скажімо, в лісочок, на Малоголосківській, де, на переконання слідства, він влаштував собі сховок для одежі – маскування, пістолета, рюкзака і камери, він заходить у своєму нормальному вигляді, а виходить звідти вже в панамі, окулярах і яскравій футболці! І так ЩОДНЯ! Правоохоронці дуже добре попрацювали, що, скажемо відверто, не в кожній кримінальній справі буває. Мало хто знає, але після похорону Ірини Фаріон затримали й опитали 75 хлопців, які зовнішньо були подібні на вбивцю Ірини Фаріон. Між іншим, проводили не тільки експертизу обличчя підозрюваного, а й форм та особливостей його рук і пальців. Уявіть собі, за час слідства були переглянуті відео з 171 відеокамери, встановлені у Львові в рамках програми «Безпечне місто», проаналізовані 7456 фотозображень з камер, також детально вивчені фото сотень чоловіків, які виїхали в ці дні за межі України! Відпрацьовували соціальні мережі і розмаїті версії та мотивації гіпотетичного вбивці – від історії зі студентом з Криму, який заявив про підтримку поглядів Ірини Фаріон, до вивчення присутніх на мітингу на підтримку звільнення із Львівської політехніки Ірини Дмитрівни. Обсяг проробленої роботи – колосальний! І, на щастя, відпрацювали не даремно.
– Але ж усі свідки, які проходять у справі, бачили вбивцю тільки в цій знаменитій панамі й окулярах, а все решта – не основні докази?
– Неправда. У справі є допитаний свідок (ось він на відео), який бачив фігуранта без панами і без окулярів. Щоб забезпечити безпеку цьому чоловікові (у справі він проходить під вигаданим прізвищем), усі його дані зашифровані. Чоловік розповів, що цього дня гуляв зі своїм псом і на стежці зустрів юнака, який кудись поспішав. Свідок чітко описав його зовнішність. Хлопець навіть висловив застереження, що пес може його вкусити, а свідок запевнив, що собака не агресивна.
– До речі, а чому вбивця обрав саме яскравий одяг, привертаючи до себе увагу?
– Це один з нюансів, які використовують під час замаху – свідки звертають увагу на яскравий одяг і через це не можуть описати зовнішність людини.
– Але звідки всі ці нюанси знав 18-річний Зінченко, який навіть не служив строкової служби?!
– Ви недооцінюєте В’ячеслава. Цей хлопчик потужно займався самоосвітою, студіюючи літературу досить специфічного характеру. Я аналізувала ту інформацію, яку фахівці змогли отримати в результаті зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме з мобільного телефону марки “Realme 6 Pro”, яким користувався обвинувачений. Наведу список книжок, які В’ячеслав Зінченко (за даними слідства) скачував з інтернету: «Психологія допиту»; «Настанови бійцям – початківцям російського опору», «Мистецтво допиту. Як домогтись визнання провини»; «Посібник революційного терору»; «Право на терор»; «Російська кухня. Азбука «Домашнього тероризму»; «Методика розслідування підпалів»; «Електронний таймер. Детонатор»; «Книга арештанта», «Робота з агентурою».
– Але це не є незаконним – цікавитись літературою, що готує майбутніх терористів…
– А ніхто і не говорить про НЕЗАКОННІСТЬ. Ви поцікавились: звідки він знав – я пояснила, звідки. Пам’ятаєте, я згадувала сукупність доказів? Це один з нюансів, що дає нам загальну картину становлення особистості. А тепер можете самі переглянути виписки, які Зінченко заносив собі в нотатки (вже після вбивства Фаріон він усе це повидаляв), але недооцінив слідство – всі ці записи вдалось відновити. Можна зробити висновок, що обвинувачений їхав у Львів свідомо вбивати, оскільки в телеграмі 08.07.24 року о 22 год. 09 хв. створив нотатку (текст якої перекладу, але збережу особливості пунктуації та вставлені символи): «Привіт! Раз це повідомлення ти отримав – значить, щось пішло не за планом… Прошу пояснити, насамперед батькові, що я приховував це все заради їхньої ж безпеки, а не тому, що я їм не довіряю. В нього все життя зав’язано на мені, він живе тільки заради мене, в інших родичів є віра, ще хтось чи щось, а в нього тільки я, тому розтлумач йому, чому я обрав цей шлях. Мені більшість родичів на день народження бажала реалізації моїх планів, а я займаюсь саме тим, чим хочу я, так що нехай не страждають за мною – я сам цього захотів!»
А тепер продовження цитати подамо російською: «Пока все устраивают митинги, пишут «филологический фронт ахуел», «геть з политеху!», а потом мирно расходятся, я, тихо улыбаясь, точил нож, после чего сдедал то, чего хотели миллионы. Я – санитар этого общества! Но все по личной неприязни! ))) Не может быть никакого раскаяния, даже если меня поймают и это даст возможность скосить срок. Я выбрал путь – значит, буду идти до конца, иначе я не смогу смотреть на себя в зеркало, не смогу делать ничего! Данная ситуация – не место для половинчатости, идти нужно до конца!» Як це Вам? Щось пояснює в становленні цієї дитини і її світогляді?
Тепер – обмін повідомленнями Зінченка з російським расистом з під ніком «Все Шум» уже після вбивства Ірини Фаріон: «Все Шум»: «Новость порвала все медиаполе!» Зінченко: «Пробил новую цель. Адресов несколько. Куплю новые шмотки и буду пробовать выйти на след. Вата з вишиватой оказались разными сторонами одной медали. Если по средствам предложения в силе – скину кошелек». На що «Все Шум» відповідає «Все в силе», а Зінченко скидає криптогаманець, на який кошти з того моменту так і не надходили, оскільки вже відбулось гучне затримання Зінченка. Готувався, маскувався і прораховував всі майбутні пошукові кроки слідства, базуючись на тих знаннях з проведення вбивств, які отримав з мережі «Інтернет».
– Потужно! І що, це йому допомогло?
– Діяв він згідно з інструкціями (послідовно шукав, де купити перуку, штучні акне, як додати родимку в домашніх умовах). Дивіться, накладну бороду і шорти купив в Одесі, панамку Patagonia – в місті Зв’ягель, трекінгові окуляри – в Кам’янці-Бузькій, рюкзак – у місті Вишневе, сумку через плече – в Тернополі. Не зайшов і придбав все в одному місці, а діяв виважено і спокійно. Будьмо відверті: Зінченко просто недооцінив кількість відеокамер на вулицях Львова. Які й допомогли розвінчати слідству алібі, котре він для себе потужно створював, зокрема й використовуючи ці посібники підготовки вбивці і терориста. В силу молодості він не розумів, що злочинів, котрі б не залишали після себе слідів, просто не існує. Звичайно, спіймати одинака набагато важче, ніж члена якоїсь організованої групи, але, погодьтесь, що вирахувати і спіймати дилетанта значно простіше, ніж професіонала. Саме тому він вже на шостий день і був в кайданках.
– А отримані від заочної «кілерської освіти» знання дуже допомогли?
– Дивіться самі: спочатку він їздив до місця майбутнього вбивства на розвідку, але помилився і вийшов не на тій зупинці, де його, між іншим, першого разу камери і «засікли». Використовував методи маскування. Після вбивства «скинув» зброю і одяг – маскування, в якому був вдягнутий. Під час вбивства був вдягнутий в рукавички. Перед вбивством гуглив графік вимкнення світла на вулиці Масарика, бо думав, що разом зі світлом припиняють свою роботу і відеокамери. Постійно міняв акаунти. Міняв місця проживання. Користувався двома мобільними телефонами: один брав з собою, а на другому в квартирі вмикав якісь серіали, налаштувавши їх так, що серія за серією переключались автоматично – це мало забезпечувати Зінченкові алібі, мовляв, він в цей час перебував в квартирі і дивився кіно. Під час слідства категорично відмовився проходити поліграф і відмовився свідчити в суді, бо прекрасно розуміє, що низка питань – і його просто заженуть в кут, довіривши цю важку місію своєму захисту.
– На крайньому судовому засіданні я був вельми здивований, коли його захист визнав, що Зінченко в день вбивства таки був у Львові, адже раніше йшлося ледь не про те, що в нього залізне алібі і «невинний хлопчик» перебував ледь не в іншому місті?!
– Це наслідки його віри в силу «заочної освіти» (сміється). Бо якщо твій мобільний показує, що ти дивишся в цей момент серіал, а камера на вулиці Галицькій показує, що ти в цей час пересуваєшся вулицями Львова, то, погодьтесь, якось більше довіряєш відеокамері?! Щодо камер, відео- та фотофіксації його пересувань по Львову проведена просто грандіозна робота. Окрім того, в слідства є шматок кулі з тіла, гільза, а також його довге спілкування з тими, хто продавав Зінченкові зброю, – стартовий пістолет. Більше того, одного разу його обдурили і продали пістолет не з тими технічними характеристиками, то він його сам переробляв, а оскільки нічого не виходило, то ще й проводив в телеграм-каналах консультації з продавцями, як це правильно зробити.
Всіх цих людей знайшли, теж допитали, вони дали покази, що висилали свій специфічний товар на вулицю Моніторну, 10 у Дніпрі на ім’я Зінченка В’ячеслава Федоровича. І він його отримав. Зінченкові скидали контакти майстра з переробки зброї з Кривого Рогу. Під ніком PARANOIK Владислав шукав через інтернет дріб 6,2 мм для стрільби і писав власникам зброї, що зацікавлений стріляти з цієї зброї «не тільки холостими». Я як адвокат бачу, що його захисники вибрали правильну тактику: що їм доведуть – спробують якось пояснити, решта – категорично відмовлятимуться визнавати за факти.
– До речі, про гільзу. Адвокати Зінченка стверджують, що гільзу підкинули, а також, що вона деформована та іржава, що на це скажете?
– Ця інформація розрахована на пересічного громадянина, який не розуміється на набоях. Саме цей виробник набоїв, відповідно до маркування, випускає алюмінієві гільзи, а алюміній мінімально окисляється, тобто не іржавіє. А деформованість гільзи власне пояснюється, що її відстрелили з переробленої зброї.
– А як Ви, Наталю, реагуєте на ту групу підтримки, яка, скажімо так, без особливих фантазій, як на роботу, приїжджає на кожне засідання «защищать мальчика» з Дніпр, і яку я називаю «біле братство» – через колір їхніх футболок? Особисто мені здається (про батьків тут не кажу), що це люди, які не отримали у власному житті якихось твердих моральних і патріотичних установок і тепер такі приїзди до Львова стали для них ледь не сенсом життя? Вони проходять через класичні стадії: спочатку неприйняття і заперечення провини Зінченка. Потім іде злість на всіх, хто заперечує цю їхню думку чи подає докази його провини – доньку Фаріон Софію, журналістів, суддів, адвоката жертви. Пізніше з’являється елемент торгу, мовляв, винен, але не настільки вже. Наступний етап – обов’язкова депресія: це він зробив тому, що в країні все погано, дитина шукала вихід і старалась не для себе. І завершальний етап – прийняття дійсності. Але боюсь, що саме до останнього етапу ця група ніколи не дійде, а завершиться все на четвертому…
– Не лише ця група проходить подібні стадії, а й все суспільство, котрому важко сприйняти, що можливий і такий варіант розвитку деяких подій. Адже кожна людина, не маючи повного обсягу інформації на певному етапі, відчуває себе в чомусь компетентною, або дивується, а чому це їй всього не повідомляють. Навіть мій сусід, який в юриспруденції повний нуль, підходить до мене і стверджує, що в цій справі нема прямих доказів, хоча взагалі не розуміє, що таке прямі докази, непрямі і їхня сукупність.
– Спитаю, як і Ваш сусід: а чиє у справі прямі докази провини Зінченка?
– В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «прямий доказ» не існує. Є сукупність доказів, достатність доказів. Доказова база – це система доказів, що є належними і допустимими. Належні – ті, що стосуються справи, допустимі – ті, що отримані в законний спосіб.
– «Прослушка», «зовнішнє спостереження, «жучки», камерна агентура – допустимі докази?
– Цілком. І їх теж можна використовувати як аргументи в судових засіданнях.
– А що, на Вашу думку, з себе представляє В’ячеслав як особистість? Відкриті джерела повідомляють, що він вчився на курсах операторів БПЛА. Батька Зінченка, Федора Олександровича, мобілізували в серпні 2023 року і він служить замполітом в частині А0988, мама працює у Вальдорфській школі, викладач предмету евритмія. А що знаєте Ви?
– Самотній хлопчисько, який практично ні з ким не товаришував ні в середовищі хлопців, ні з середовища дівчат. Студент-заочник. В’ячеслав був членом організації «Права молодь», з якої вийшов сам ще у 2022 році. Є шаленим прихильником здорового способу життя, зовсім не вживав алкоголь і не курив (але цікаво, що серед його інтернет-запитів 20 травня 2024 року є «купити сильнодіючий наркотик – «карфатеніл» – М.С.). Можливо, саме цим і викликано його клопотання в суді про окрему камеру, бо в цій арештанти справді курять.
– Ви думаєте? А, можливо, тим, що в рамках проведення оперативно-розшукових заходів співкамерники чи ті, хто грали їхню роль, просто «наїхали» на «сидільця» й фактично домоглись від нього визнання провини? Адже кажуть, в камері він заявив, що «Фаріон сварила між собою людей», за що і поплатилась?
– Можливо, і через це. Хоча, як на мене, таке зізнання підозрюваного в суді не має жодного сенсу, бо не має доказової сили… Але продовжу. В’ячеслав займався футболом, багато читав. Як бачу з його нотаток, однією з головних своїх цілей у житті бачив заробляння коштів. Яким способом він хотів їх заробляти – можу тільки здогадуватись. Тривалий час обмінювався повідомленнями у двох неонацистських телеграм-каналах, які базуються в Росії, зокрема і в телеграм-каналі NSWP, на заставці якого зображено кастет. Думаю, що саме з цього проросійського каналу, просякнутого ідеями расизму, він і набрався тих переконань максималіста, що згодом стали основою скоєння злочину. Він був учасником каналу в телеграмі ODERINT DUM METUANT, де розмістив свій так званий Маніфест Українського Автономного Революційного Расиста, таку собі декларацію системи своїх поглядів. До речі, він навіть дивився передачу Ірини Фаріон «Ген УКРАІНЦІВ».
Інформація про зацікавленість Фаріон з’являється з 13.09.23 року під час перегляду телеграм-каналу «Відеоархів Ірини Фаріон», учасником якого він був. У себе в телефоні хлопець зберігає відео пані Ірини з афроамериканцем, які розмовляють українською та декламують «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями», зберігає її світлини, дивиться відео пані Ірини про Григорія Сковороду, переглядає інформацію в телеграм-каналі «Жорін – третя штурмова», яка стосується Ірини Фаріон. Зінченко був учасником телеграм-каналу «Ірина Фаріон» про її звільнення з Львівської політехніки. 4 березня він через телеграм-бот Click отримав інформацію про номери телефону Ірини Фаріон.
– От ми і перейшли до того, що найбільше обговорюють у соцмережах. А які, власне, були мотиви у стрільця-одинака для вбивства. Бо, погодьтесь, вистрілити в голову літній жінці на мирній території – для цього треба мати якісь вагомі аргументи…
– Оскільки сам Зінченко на ці питання не відповідає, то можемо базувати свої припущення лише на його нотатках, записах і дописах на шпальтах расистського телеграм-каналу. Кожна людина свідомо чи ні шукає сенс життя, хоче прожити недаремно, залишити слід. Якщо дитині не дати чіткої системи координат, шкали цінностей, то вона починає шукати їх або взагалі вигадувати, створювати. Юнацький максималізм, помножений на бажання бути «надлюдиною», твори Ніцше, доступність різного роду інформації в мережі «Інтернет» переважили батьківське виховання.
Зінченко вважав, що оскільки Фаріон, на його переконання, ширить ворожнечу серед білої раси (між українцями і росіянами), то цим вона заважає її об’єднанню – і тому заслуговує на смерть. Ось бачите, на відео з місця злочину, що виставлено на одному з телеграм-каналів, видно арку, в яку втікає злочинець, і чути крик жертви – Ірини Фаріон, тобто, окрім зброї і маскування, Зінченко ще мав на собі знімальну нагрудну відеокамеру (вона була потрібна, щоб підтвердити факт убивства), і які саме кадри він відправив тим, з ким спілкувався в інтернеті, – ми не знаємо.
На цих же кадрах читаємо текст про те, що «Мы накажем всех, кто предал страну после Майдана! Я беру на себя ответственность за ликвидацию вредителя и рассового предателя Ирины Фарион!!!» Але тут ми вже не можемо робити однозначних висновків, чи це текст від Зінченка, чи просто вороги України використали скоєне ним вбивство для дестабілізації ситуації в державі. Чи хтось йому платив? Не думаю. В матеріалах справи такого нема. Можливо, хтось і обіцяв стрільцю заплатити, але переконана, що з ним ніхто не розрахувався. У мене взагалі відчуття, що саме вбивство і підготовку до нього В’ячеслав Зінченко сприймав як якийсь квест. Важкий і серйозний, котрий він має просто пройти.
Ось ще одне цікаве відео: поліцейські зачитують Зінченкові, за якими звинуваченнями його затримують, а В’ячеслав у них питає, чому вони йому спершу сказали, що його затримано за крадіжку телефону. Але тут ситуація зрозуміла: оперативники просто «розвели» хлопчика з заочною формою навчання, аби він сам ввів свій пароль у телефон. Мовляв, цю мобілку вкрадено, і ми хочемо переконатися, що вона твоя. І він це зробив! Ще один нюанс, який хотілось би пояснити громадянам. Кожен пересічний громадянин сприймає вчинки інших людей крізь призму себе самого.
Багато хто каже: я не вірю, бо я б такого не зробив і мої б діти таке не зробили, а він ще для цього молодий! І цей висновок засадничо хибний. Кожна людина – індивідуальність. І якщо ти цього не здатний зробити, то це аж ніяк не є свідченням того, що це не здатний зробити хтось інший. Який хоче через це вбивство самоутвердитись або прославитись. Ви будете неймовірно здивовані, але після вбивства Фаріон В’ячеслав Зінченко, якого успіх надихнув, стерши у своїх нотатках попередні плани (які слідством відновлені), готувався до нових звершень.
Після 19 липня, повернувшись у Дніпро, обвинувачений шукав інформацію про наступних потенційних жертв, про їхнє місце перебування, проживання, родини, роботу. Наприклад, особливий інтерес в нього викликав Максим Бужанський. Також його цікавив депутат Геннадій Вацак та коли відбуваються сесії Вінницької обласної ради. Ось які кандидатури він розглядає як наступні жертви, цитую: «Ахметов, Бужанский, Глава ТЦК (если такой есть), Дмитрук, Вацак, Порошенко (было б идеально), Яценюк». Окрім того, він гуглив низку прізвищ відомих бізнесменів з Дніпра і Вінниці. Переконана, якщо б його вчасно не зупинили, то наступними жертвами Зінченка стали б ті люди, яких, на його думку, він має вбити, бо, згідно з записами «Я – санитар общества!», саме він визначав, хто з громадян мав би бути наступною жертвою.
– Якого результату своєї роботи Ви очікуєте, чим будете задоволені?
– Довічне позбавлення волі та ізоляція від суспільства. Так кажу, бо маю підстави вважати цього молодого хлопця небезпечним, нерозкаяним, водночас розумним, цілеспрямованим та послідовним у своїй діяльності. Саме тому своїм завданням бачу акцентувати на тих доказах, які характеризують його як небезпечну особу. Він досі пишається вчиненим, тому є особливо небезпечним.
– Коли ми вже в суді побачимо ці докази, бо поки що це тільки ваші слова? І як Ви вважаєте, судовий розгляд буде тягнутися довго? Бо в мене відчуття, що дуже довго…
– Вас інтуїція не підводить. У справі тільки матеріалів 30 томів. Окрім них, ще маса відеоматеріалів. Якщо тільки захист Зінченка буде вважати, що є якась зачіпка, аби щось спростувати чи чимось підтвердити свою позицію – вони повертатимуться до певних матеріалів чи клопотатимуть про їхній додатковий розгляд. Думаю, що справа затягнеться на 2 – 2,5 року, і її вислід для мене однозначний. Можна дискутувати, на який саме термін буде засуджено підсудного, але величезна кількість доказів свідчить про те, що його однозначно буде засуджено. Тому, якщо цікаво, то стежте за випусками ютуб-каналу «Ірина Фаріон», де я буду висвітлювати всі питання та оприлюднювати докази. Хочу, щоб львів?яни мали можливість самостійно зробити висновок щодо доказів.
– Камер на слуханнях стає все менше. Кількість членів груп підтримки обох сторін – теж. Не боїтесь, що інтерес до цієї справи незабаром почне вщухати і вона стане банально-рутинною?
– Це – моя робота. І я, крім цієї справи, веду ще масу інших, особисто для мене як для юриста неймовірно цікавих і результативних. Можу похвалитися чотирма абсолютними виправдальними вироками.
– При Вашій спеціальності погрози адвокату, очевидно, стають лише одним з її елементів?
– Якщо ти працюєш фахово, нікого не підставляєш, вміло використовуєш наявні докази чи їхню відсутність, орієнтуєшся в правовій базі – тоді навіть опоненти не мають тобі чим дорікнути. А боятися погроз – усе одно, що боятися укусу скаженого собаки. Таке теоретично може бути, але в мене за спиною понад 500 стрибків з парашутом – і я в специфічних стосунках з явищем, яке називають «страх». Хай він мене боїться.
Микола САВЕЛЬЄВ, газета “Ратуша” (Львів)
Фото автора
