За інформацією: Суспільне Чернівці.
Олександр Сердюков, який прожив майже 5 років в тимчасово окупованих Олешках. Суспільне Чернівці
Найскладніше, за словами чоловіка, було людям, які жили у багатоповерхівках, особливо літнім. Вони не завжди могли вийти з дому, щоб знайти їжу.
«Ті люди, які жили в багатоповерхових будинках, дуже сильно постраждали. Багато хто загинув, можливо, від голоду. Особливо літні люди, які не могли виходити. А ми жили в будинку. У нас був невеликий шматок землі, і ми, хоч це була нелегка праця, все одно намагалися щось посадити. Я трохи картоплі посадив. Тим, у кого були приватні будинки, було трохи легше», — каже чоловік.
Ще на початку повномасштабного вторгнення Олександр купив 12 курчат. Каже, що раніше завжди тримав курей, але вирішив придбати молодих, щоб мати яйця. Згодом саме вони допомогли подружжю отримувати інші продукти.
«Я одразу збагнув, що потрібно купити молодих курчат — вони врятували нас. Вони несли яйця, і в мене іноді з’являлася можливість обміняти їх на щось. Навіть оголошення були: хтось писав, що поміняє борошно чи пшеницю на яйця. Я підходив, і таким чином ми трималися», — пригадує Олександр.
Олександр Сердюков після евакуації з Олешків. Світлана Сердюкова
За його словами, пошук їжі став щоденним завданням. Люди ходили до майданчика біля лікарні, де намагалися щось купити. Навесні там переважно продавали зелень.
«У нас зранку було єдине завдання — встати й піти знайти десь шматок хліба. Оце з сьомої до восьмої години ранку: десять разів сходиш — на десятий щось знайдеш чи поміняєш», — говорить чоловік.
«Мене відкинуло вибуховою хвилею, але я залишився живим»
Олександр розповідає, що пересуватися Олешками було небезпечно через обстріли, дрони та міни. За його словами, люди гинули, коли виходили по продукти.
«Ми з сусідом якраз прийшли по їжу, коли налетіла купа дронів. Звідки — самі не пам’ятаємо. Сусіда вбило на місці, уламок влучив у голову. Мене відкинуло вибуховою хвилею й усе на мені згоріло, але я залишився живим. Того дня там загинуло дуже багато людей. Вони навіть не встигли нічого купити», — пригадує Олександр.
За словами чоловіка, у місті також постійно горіли будинки через обстріли. Люди, які втрачали житло, переселялися в оселі тих, хто раніше виїхав.
«Рідко коли день минав, щоб не загорівся будинок. Раз — і будинку немає. Люди вибігали, хто живий залишився, і переходили в ті будинки, які інші покинули. І ось так вони ходили з будинку в будинок», — розповідає чоловік.
Олешки під час російської окупації, Херсонщина. скріншот з відео з дрона 34 ОБрМП, наданого Суспільному
Пересуватися містом було небезпечно не лише через обстріли. За словами чоловіка, російські військові спочатку відбирали в людей легкові авто. Згодом транспорт почали знищувати дрони.
«Маленькі машини в нас усіх відбирали. Тільки з’являться — підходять з автоматом: “Виходь”. Сідали на ту машину й їхали. Потім з’явилися дрони. Вони почали без розбору знищувати всі машини. Будь-який транспорт, який їде, незалежно від того, хто там усередині сидить, знищувався», — каже чоловік.
Тому, за його словами, протягом останнього року люди пересувалися переважно велосипедами. На них перевозили те, що вдавалося дістати. Однак і це не гарантувало безпеки.
Олександр каже, що дороги навколо міста були заміновані. Попри це, жителі намагалися пішки вибратися з Олешків. За його словами, частина людей, які намагалися виїхати або знайти продукти, підривалася на мінах.
«Тіла людей розривали вовки, собаки; вони гнили. Але не було такої організації, щоб узяти й привезти до лікарні. А тих людей у місті, хто наступив на «пелюстку»,Міна «пелюсток» або «лепесток», «метелик» – це протипіхотна фугасна міна, яка має характерну форму у вигляді пелюстка. Невелика за розміром, зеленого або зеленувато–коричневого кольору, вона майже непомітна на ґрунті, а особливо в густій траві кому відірвало руки, ногу чи голову — їх усіх у чорний мішок і в лікарні складали як дрова. У морзі складали, там стояв страшний запах», — каже чоловік.
Окуповані Олешки, Херсонщина . Дмитро Лубінець/Facebook
«Ми із собачками ділилися шматком хліба»
Попри нестачу їжі, Олександр із дружиною намагалися годувати своїх собак.
«Намагалися ділити шматок хліба із двома маленькими собаками. Але потім один загинув від пострілу російського солдата. Собачка була маленька, сиділа на прив’язі й загавкала. Один із них перехилився через паркан, витягнув гвинтівку й застрелив її. Ми не вийшли, бо боялися, що наступна куля буде наша», — розповідає чоловік.
«Більше такого шансу не буде»
Олександр із дружиною тривалий час не наважувалися залишити Олешки. Чоловік каже, що вони не хотіли покидати власний будинок, а самостійна дорога була надто складною.
«Ми вже не молоді й не такі здорові, щоб пересуватися на великі відстані. У мене проблеми з тиском, а в дружини стоїть кардіостимулятор. Їй дуже складно пересуватися. Люди, які приїжджали, казали: там трупи лежать уздовж доріг, уже чорні. Після цієї розповіді я сказав, що нікуди не поїду. У мене й фізичних можливостей не було, щоб виїхати на 20–30 кілометрів і десь там щось купити. Це нереально було», — каже Олександр.
Дружина Олександра Сердюкова після евакуації з Олешків. Світлана Сердюкова
Про можливість організованої евакуації чоловікові повідомила донька. Спочатку він не повірив, що з міста можна буде виїхати.
«Я першого дня відповів, що не вірю. Потім почав виходити на вулицю, радитися з людьми. І десь за три дні я вирішив. Сказав дружині, що треба їхати, бо більше такого шансу не буде», — пригадує чоловік.
За словами Олександра, коли під час евакуації подружжя побачило на площі автобуси та військових, з’явилася надія, що дорогу розмінували. До цього, за словами Олександра, вибухи лунали цілодобово.
«Нас везли й автобусами, і літаками. Усюди зустрічали, давали притулок і харчування. Годували безкоштовно. У лікарні ми були вісім днів, мали триразове харчування. Якщо в дружини підскакував тиск чи в мене, ми одразу зверталися до лікарів. Вони були поруч, приходили й надавали допомогу», — розповідає Олександр.
Олександр Сердюков із дружиною після евакуації. Кадри білоруського телеканалу. news.by
Після евакуації Олександр із дружиною оселилися в безпечному місці у Чернівцях. Чоловік каже, що планує жити з донькою.
«У нас сильно підірване здоров’я, і зараз дочка допомагає його хоч якось відновити. Через погане харчування та постійні стреси ми дуже ослаблені. Купити квартиру чи будинок у нас немає можливості. Сподіваємося на дочку, що вона нам допоможе», — говорить чоловік.
Олександр Сердюков з донькою Світланою. Суспільне Чернівці
Олександр каже, що жителі Олешків тривалий час залишалися у своїх домівках, бо сподівалися пережити окупацію. Однак через нестачу їжі та небезпеку пересування виживати ставало дедалі складніше.
«Усі люди в Олешках жили надією на краще. Там люди завжди заробляли собі на життя власною працею. Вирощували картоплю — там тепло, усе росте. Тому вони й не хотіли виїжджати звідти, бо знали, що виживуть. Їх тільки не вбий — і вони виживуть. А от коли вже влаштували блокаду, тоді можливості вижити просто не стало», — говорить Олександр.
Мешканців, евакуйованих під час гуманітарної місії з окупованих Олешків, вітають після їхнього повернення на контрольовану Україною територію, 31 жовтня 2026 року. REUTERS/Valentyn Ogirenko
Раніше історію евакуації Олександра Сердюкова та його дружини з тимчасово окупованих Олешків розповідала їхня донька Світлана:
Читати ще
Читати ще
«Мама в Олешках схудла на 15 кг»: донька розповіла про стан батьків і плани евакуювати їх до Чернівців
Що відомо про режим тиші для проведення гуманітарної місії в Олешках
У ніч на 2 листопада у тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині закінчився режим тиші, який діяв із 27 жовтня. Україна та Росія виконували взяті зобов’язання, тож до міста вдалося доставити гуманітарну допомогу й вивезти мешканців, які хотіли виїхати.
Зранку 31 жовтня до аеропорту Гомеля прибули чотири літаки з евакуйованими жителями Олешків, які захотіли виїхати на підконтрольну Україні територію. Їх пересадили в автобуси, і колона рушила в бік кордону з Україною. Того ж дня президент України повідомив, що українські громадяни з Олешків вже перетнули кордон України на Чернігівщині.
Лубінець повідомив, що для евакуації мешканців Олешків підготували 25 автобусів на 750 місць, а також автомобілі швидкої допомоги для маломобільних.
Зранку 29 жовтня українська делегація на чолі з омбудсменом Дмитром Лубінцем виїхала у напрямку Олешків на Херсонщині.
27 жовтня 2026 року на Херсонщині з 3:00 розпочався режим тиші для проведення гуманітарної місії в Олешках.
Відповідальним за координацію процесу під час гуманітарної місії в Олешках на Херсонщині став омбудсман Лубінець. Він виїхав місце, заявив керівник ОП Буданов.
23 жовтня перша леді США Меланія Трамп заявила про досягнення домовленості між Україною та Росією щодо перемир’я в районі тимчасово окупованих Олешків на Херсонщині для проведення гуманітарної операції.
10 листопада омбудсман Дмитро Лубінець повідомив у Facebook, що для жителів тимчасово окупованої Олешківської громади на Херсонщині готують додаткову безпечну евакуацію. Для цього потрібно погодити гуманітарні й безпекові умови.
За його словами, після першої гуманітарної місії місцеві жителі й далі звертаються щодо безпечного виїзду. Про кожного з них збирають і оновлюють дані, зокрема уточнюють місцеперебування, стан здоров’я, склад сім’ї, документи та потребу в медичному чи спеціальному транспорті.
Читати ще
Читати ще
Будинок згорів, а рідне місто не впізнати – родина з тимчасово окупованих Олешок про втрату дому та зв'язок із земляками
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
