За інформацією: Суспільне Чернівці.
Зустріч Дениса Шептуна. Великокучурівська громада
У межах найбільшого обміну полоненими 1000 на 1000 з російського полону звільнили понад десять військових з Буковини. Декого з них зустрічали у селах з прапорами та квітами, комусь організовували концерти, а хтось знімав свій банер з Алеї зниклих безвісти й односельці аплодували такій події.
Водночас деякі моменти можуть ретравматизувати військових, які повертаються з полону, каже психологиня обласного госпіталю ветеранів війни Тетяна Аніщенко. Суспільне Чернівці запитало у неї, як загалом цивільним радять спілкуватися зі звільненими з полону та які помилки під час зустрічі можуть бути критичними.
"Від дій громади залежить, чи відчує військовий, що повернувся додому"
Коли військовий повертається з полону, це не просто урочиста мить. Це — особистий та складний момент. Психологиня каже, що найкраща зустріч — це тиха, обережна, з розумінням. Там, де можна бути мовчазним, виснаженим, спостережливим. І ніхто не буде змушувати усміхатися чи говорити.
"Полон — це не просто перебування в замкненому приміщенні. Це — тортури, приниження, страх, безпорадність. Там людина втратила контроль над своїм тілом, словами, емоціями. І після цього — навіть добра увага може ранити. Тому наша задача — не тиснути, не вимагати, не ставити в центр уваги", — говорить Тетяна Аніщенко.
Від дій громади залежить, чи відчує військовий, що він повернувся додому, чи знову опиниться в ситуації, схожій на полон. Тому психологиня каже, що громада має:
- усе погодити з військовим, бо він має право знати усе заздалегідь;
- не оточувати його, а дати простір та можливість вільно рухатися;
- контактувати лише за бажанням військового – не має бути жодних обіймів та дотиків без його ініціативи;
- не запитувати у нього про полон – памʼятати, що повага важливіша за цікавість;
- на зустрічах має бути присутній психолог, бо навіть короткий супровід фахівця іноді може врятувати ситуацію.
Психологиня каже, якщо військовий уже відновлювався після полону, його нервова система ще дуже чутлива. Деякі речі, які здаються звичайними для цивільних, можуть знову викликати у нього біль і страх. Наприклад, у цьому випадку можуть допомогти живе спілкування чи подарунки від дітей.
"Коли колишній полонений спілкується з людьми — це допомагає йому знову відчути себе частиною суспільства, а подарунок у вигляді квітів може бути знаком того, що люди цінують його подвиг. Це додає сенсу його боротьбі", – говорить Аніщенко.
Зустріч Артура Радомського. Суспільне Чернівці
Які помилки під час зустрічі можуть бути критичними
Серед найбільш критичних помилок психологиня називає моменти, коли військового оточують з усіх боків – це може чимось нагадувати полон і людина може злякатися. Тому варто залишати навколо неї вільний простір.
Коли багато запахів, шуму та світла навколо, це може в людини викликати стрес, паніку або навіть спогади про тортури. У цьому випадку варто зменшити кількість яскравих квітів, музики та відео- чи фотозйомки.
"Ця людина вже вижила. Її не треба "рятувати" чи робити героєм на сцені. Вона — не символ, а жива людина, якій потрібен простір, спокій і вибір. Найкраща підтримка — це не слова і не камери. Це мовчазна присутність, тепло і повага", – каже Аніщенко.
Не варто залишати військового без супроводу. З ним обов'язково має бути поруч рідна людина, офіцер чи психолог. Адже звільнений з полону може сам не помітити, як може погіршитися його стан.
Не потрібно знімати на телефон без дозволу. Це може нагадувати про камери у полоні.
"Це не про нас. Це про нього — того, хто пройшов через пекло, побачив страшне і вижив. І тепер він має право на простір, тишу і вибір. Наша задача — не заважати, а допомогти створити умови, де біль не повторюється, а стає частиною гідного повернення додому".
Зустріч Віталія Даниловського у Веренчанці. Facebook/Веренчанська територіальна громада
Якщо військового зустрічають усім селом, має бути чітке завершення події, щоби людина зрозуміла, що все завершилося. Якщо немає розуміння, що буде далі, – це може викликати тривогу. Психологиня радить найкраще заздалегідь розповісти військовому про те, скільки часу триватиме подія, хто буде поруч, як усе завершиться.
"Ці усі моменти дуже важливі. Людина, яка повернулася, часто боїться навіть добрих речей: квітів, обіймів, запитань. Бо це знову нагадує, що не вона керує ситуацією. Зустріч має бути спокійною, простою, без примусу. Людина має право мовчати, не відповідати, не усміхатися. І не повинна за це вибачатись", – говорить Аніщенко.
Як цивільним спілкуватися зі звільненими з полону військовими
У спілкуванні зі звільненими з полону військовими психологиня Тетяна Аніщенко радить цивільним керуватися принципом – "не нашкодити":
- не торкатися без згоди та не підходити ззаду, дати можливість відійти чи сісти;
- не створювати зайвих звуків та подразників, уникати гучної музики, не допускати масових обіймів чи дотиків;
- не змушувати людину показувати емоції, не просити розповідати – військовий має право мовчати й не реагувати;
- не перетворювати подію на виступ чи шоу.
"Ці поради — не про правила, а про людяність. Про те, як зустріти тих, хто повертається з пекла війни — гідно, безпечно, з повагою. Щоб не ранити, а підтримати. Щоб не лякати, а бути поруч. Щоби доброта справді лікувала", – каже Тетяна Аніщенко.Читати ще
Читати ще
“Вітаю тебе вдома, на святій землі”. На Буковині усім селом зустріли звільненого з полону 21-річного військового
Читати ще
Буковинець повернувся з полону та власноруч зняв свій портрет з Алеї зниклих безвісти
Читати ще
“За десять місяців не дали жодного яблука”: історія буковинця, який майже два роки провів у російському полоні
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
