-
Засновник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин під час одного зі своїх звернень 24 червня 2023 року. Скріншот з відео
Після “походу на Москву” 24 червня, який Євген Пригожин, власник приватної військової компанії “Вагнер”, так і не завершив, подальша доля його ПВК поки невизначена. За даними українського військового командування, “Вагнер” більше не матиме змоги брати участь у війні проти України. Інститут вивчення війни (ISW) запевняє, що збройне повстання Пригожина показало слабкість Кремля, і, найімовірніше, завдасть шкоди зусиллям росіян у війні проти України. Аналітикиня ISW Катерина Степаненко розповіла Суспільному про роль “Вагнера” у війні та майбутнє цієї ПВК.
Чи можна стверджувати, що ПВК “Вагнер” — найбільш боєздатне російське угруповання, яке воює проти України?
У деяких аспектах ПВК “Вагнер” можна вважати єдиною боєздатною штурмовою групою, оскільки вони були єдиними, хто продовжував бої після того, як росіяни захопили Лисичанськ і Сєвєродонецьк у червні-липні 2022 року. Багато українських солдатів зазначали, що бої з “Вагнером” були значно інтенсивнішими, ніж з регулярними російськими військовими формуваннями. Це ставалося через характер їхніх атак та кращу техніку, яку вони отримали від Міністерства оборони РФ. Ці фактори зробили “Вагнер” суттєво більш боєздатним за деякі інші російські формування.
Це не означає, що вони є найбільш боєздатною силою у світі. Це не означає, що у них чудові стратегії чи тактики. Просто в порівнянні з силами регулярної армії РФ “Вагнер” був більш ефективним. Але тут варто зауважити, що у ПВК “Вагнер” є дві частини. Упродовж більшого часу битви за Бахмут ми бачили арештантів, які не мали ні досвіду, ні морального духу. Але за ними завжди стояли досвідчені офіцери “Вагнера”. Це основна група, яку зараз Володимир Путін намагається схилити на свою сторону, щоб вони підписали контракти з Міноборони РФ (всі російські “добровольчі формування” за розпорядженням Путіна мусять підписати контракти з Міноборони Росії. Це ж стосується і ПВК — ред.).
Наскільки змінилася ПВК “Вагнер” після 24 лютого 2022 року?
Угруповання “Вагнера” на початку війни було нечисленним. Одні звіти свідчать, що на початку вторгнення в Київській області воювали 300 їхніх бійців (ПВК “Вагнер” воює в Україні лише з кінця березня 2022 року — ред.), інші — що близько тисячі. Пригожин зміг використати невдачі російської армії на полі бою у своїх інтересах, щоб збільшити угруповання. Упродовж минулого літа він запустив відносно успішну кампанію вербування, яка націлювалася на резервістів — тобто людей з бойовим досвідом. До того ж він використав зв’язки з Кремлем, щоб набирати в’язнів. Врешті угруповання з приблизно тисячі людей виросло у велику армію — до 50 тисяч.
Тут варто зауважити, як працює російська вербувальна машина. У Росії є багато резервістів, які відслужили строкову службу — кажуть, це десь 25 мільйонів. Російське Міністерство оборони не має можливості утримувати їх всіх і зацікавити у продовженні служби. “Вагнеру” вдалося завербувати деяких резервістів з елітних російських сил — повітряно-десантних військ, морської піхоти — лише тому, що вони пропонували кращі зарплати, більше автономії, менше правил, які встановлює Міноборони. “Вагнер” зміг збільшити чисельність армії настільки, що Пригожин вирішив, що міг би замінити цілий табір прибічників Валерія Герасимова (начальник Генштабу Росії — ред.) в російському Міноборони.
Чоловіки у камуфляжі біля входу в Центр ПВК “Вагнер” у Санкт-Петербурзі. Фото: Associated Press
Яка зараз чисельність ПВК “Вагнера”?
Складно сказати. Можемо повірити заявам Пригожина, що це 25 тисяч — це стільки, про скільки ми знаємо зі звітів. Є певні повідомлення, що тисяча військовослужбовців рушила за Пригожиним до Білорусі, але все це поки що не підтверджено.
Міністерство оборони Росії, ймовірно, припинило доступ Пригожина до федеральної пенітенціарної системи, де він вербував персонал. Причина цього в тому, що Міноборони стало само використовувати цю схему, щоб підсилювати власні формування, які тепер називаються підрозділами “Шторм Z”. Це було частиною спроби формалізації — Міноборони Росії хотіло мати централізований контроль над нерегулярними формуваннями, над вʼязнями-новобранцями, а також планувало зменшити незалежність “Вагнера”.
У січні цього року Шойгу і Герасимов розпочали місію з оформлення російських нерегулярних формувань — так підрозділи “Л/ДНР” формально стали частиною російської армії. Поряд із цим Міноборони РФ хотіло почати скорочувати кількість озброєння, яке отримували нерегулярні формування, такі як “Вагнер”.
Що можна сказати про нинішню роль “Вагнера” на полі бою в Україні?
Ми не бачили, щоб “Вагнер” бився відтоді, як Пригожин оголосив, що збирається їх вивести з Бахмута. Тож питання, що російське Міністерство оборони планує робити з ПВК “Вагнер”? У нього є два варіанти. І їм не обов’язково важливо, щоб це був найбільш боєздатний варіант. Їх турбує стабільність режиму, а також вони відчувають огиду до ПВК “Вагнер”. Тому один із варіантів, напевно — розформувати ці підрозділи, та розкидати окремі частини “Вагнера” по різних російських загонах. Це може вплинути на боєздатність цих сил, тому що руйнує їх структуру, стосунки всередині команд.
Інший варіант — утримувати “Вагнер” як формування, що буде підпорядковане Міністерству оборони Росії. Це створює дещо більший виклик, тому що може мати певні наслідки для стабільності режиму, а також процесу інкорпорації цих відносно ворожих сил до Міноборони.
Що змінює часткове переміщення “Вагнера” до Білорусі?
Гадаю, майбутнє “Вагнера”, швидше за все, буде без Пригожина. Його відрізають від джерел доходу. Кремль сигналізує, що вони мають намір певною мірою націоналізувати “Вагнер”, щоб оперувати на Близькому Сході та в Африці самостійно. Є, наприклад, останні заяви Сергія Лаврова, або повідомлення Wall Street Journal про те, як Вершинін (заступник міністра закордонних справ Росії — ред.) зустрівся з режимом Асада і, по суті сказав, що війська “Вагнера” тепер діятимуть під командуванням російської держави. Також є заяви Путіна про те, що Кремль фінансував ПВК “Вагнер”. Ми не можемо передбачити, чи продовжить Кремль формалізацію сил “Вагнера”, та чи використовуватиме їх за кордоном. Але ми говоримо про сценарій, коли Пригожин втрачає основне джерело влади, зв’язок із Кремлем, доступ до своїх медіахолдингів.
Ймовірний табір для ПВК “Вагнер” в Білорусі. Фото: BBC / Planet Labs PBC
Отже, усі ці фактори дуже важливі, коли ми міркуємо, що станеться з Пригожиним і його здатністю утримувати групу “Вагнера” — чи то в Білорусі, чи то за кордоном, чи то в Росії. Це один аспект. Другий полягає в тому, що є багато спекуляцій про те, що угруповання “Вагнер” в Білорусі — це загроза для північних кордонів України. Але я не думаю, що це так, особливо враховуючи, що вони передали свою важку військову техніку Міноборони Росії. Тож зараз вони є у кращому випадку штурмовою піхотою. Також невідомо, скільки “вагнерівців” підуть за Пригожиним до Білорусі.
Але є певні моменти, як Білорусь може отримати користь від “Вагнера”. Вони мають бойовий досвід, якого немає у білоруських офіцерів, тож війська “Вагнера” можуть використовувати для навчання. Але я хочу наголосити, що нічого з цього ще не доведено, тому що, схоже, Кремль все ще вирішує, якого курсу вони будуть дотримуватися щодо того, що робити з “Вагнером” та Пригожиним.
Які ще російські приватні військові кампанії наразі воюють в Україні?
Є ПВК “Редут”, “Патріот”, є кілька приватних військових компаній, афілійованих з “Газпромом”. Але жодна з них не є такою ж незалежною, як “Вагнер”. “Редут” і “Патріот” повʼязані з Міноборони Росії. Було багато повідомлень, як російські військовослужбовці або добровольці записувалися в те, що вони вважали ПВК, а потім з’ясовувалося, що вони підписують контракти з російським Міноборони.
ПВК “Вагнер”, масове поховання на цвинтарі в Новосибірську, Росія. Фото: скрін відео Сибирь.Реалии
“Вагнер” була однією з найбільш незалежних приватних військових компаній, зберігаючи при цьому зв’язок із Міністерством оборони РФ щодо забезпечення. Окрім цього Пригожин мав можливість напряму говорити з Путіним про потреби. Тож гадаю, найбільша різниця між приватними військовими компаніями, які ми зараз бачимо на полі бою і “Вагнером” в тому, що вони набагато більше залежать від держави.
Чи можна говорити про те, що ПВК — як явище, в Росії зникає?
Так, Міноборони Росії продовжує намагатися взяти під контроль всі нерегулярні формування. Але постає питання, чи зможе воно це зробити, бо ці формування мають етнічні відмінності, різні структури. Мабуть, потрібен час, щоб їх підпорядкувати не тільки на папері, але й на полі бою. Ми оцінювали, що це може спричинити конфлікти. Коли Міністерство оборони РФ вперше підпорядкувало підрозділи “Л/ДНР”, ми бачили багато повідомлень про дідівщину, знущання, напади на новомобілізованих, яких кидали на найнебезпечніші позиції на полі бою.
