26 липня відбулася подія, що була занесена до Національного Реєстру Рекордів України. Близько 20 дітей з інвалідністю різних нозологій: ДЦП, синдромом Дауна, аутизму та після інсульту, разом із батьками та організаторами заходу, подолали непростий гірський маршрут й піднялися на 5 вершин Українських Карпат. Рекорд було зафіксовано в номінації «Найбільша кількість дітей з особливостями психофізичного розвитку, які здійснили сходження на 5 вершин Карпатських гір». Мета рекордного сходження «П’ять Вершин» – привернути увагу суспільства до проблем людей з інвалідністю та об’єднати небайдужих людей у справі допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку.
Серед натхненників і організаторів цього незвичного походу – відомий чернівецький тренер, викладач фізвиховання міського військово-спортивного ліцею Сергій Дмитрович СОКОЛЮК.
– Сергію Дмитровичу, для початку розкажіть трохи про себе…
– Я – тренер з панкратіону і греплінгу – це види єдиноборств. Працюю на тренерській роботі понад 20 років. Мої вихованці – дітки від чотирьох років і старше. Маю власний клуб «Крато-Стайм», який розташований у мікрорайоні Роша. У цьому клубі займаються нині приблизно 70 дітей різного віку.
За період тренерської роботи підготував чимало спортсменів: чемпіонів області, чемпіонів та призерів України, призерів Європи та світу з греплінгу та панкратіну.
Також викладаю фізичну культуру в Чернівецькому військово-спортивному ліцеї. Працюю також із дітками з особливими потребами, інколи – індивідуально. Це діти, які мають різні порушення фізичного розвитку – ДЦП, аутизм.
– Знаю, що ви ще й волонтерите в групі «Згуртована Роша», яка допомагає військовим.
– Від початку масштабного вторгнення ми активно долучилися до різних груп волонтерських. Я особисто перефарбовував автомобілі в захисні кольори хаки, загалом активно допомагаємо військовим на передовій. Збираємо продукти, різні технічні засоби. Увесь цей час Роша дуже активно працює та допомагає безпосередньо нашим бригадам, чернівецьким, зокрема бригаді «ОПФОР» спеціального призначення.
– Як ви потрапили до табору «Заросляк», що біля Ворохти на Івано-франківщині?
– Це не табір, це спортивна база, де спортсмени проходять підготовку перед серйозними стартами, чемпіонатами Європи та світу. Такі фахові збори відбуваються на різних базах – у Кончі Заспі, в Чернівцях.
А цьогоріч спортивні збори відбуваються ще й на олімпійській базі «Заросляк», поблизу Говерли. І я приїхав на цю базу, щоб перевірити підготовку своїх спортсменів, які там проходять збори, та підтримати їх. Наразі вони готуються до чемпіонату світу з грепінгу, який відбуватиметься в Казахстані на початку жовтня.
– А як виникла їдея походу на Говерлу саме з особливими дітьми?
– Справа в тому, що працюючи з такими дітьми, я дуже тісно контактую з керівником корекційного центру Body&Drain Сергієм Бондаренком. Це – відомий реабілітолог в Україні, якось він запитав, чи не можуть наші спортсмени допомогти вихованцям його центру подолати 5 вершин Українських Карпат. Мене це зацікавило, я порадився з головним секретарем і президентом Федерації панкратіону і греплінгу, як краще реалізувати цю ідею. Мені пообіцяли всіляку підтримку під час походу.
Таким чином, спільно з Федерацією панкратіону і греплінгу та нашими спортсменами й тренерами з різних регіонів ми допомогли цим дітям піднятися не лише на Говерлу, а й подолати ще 4 вершини Українських Карпат. У цьому сходженні були й діти з Чернівців та області, а також – з різних куточків України.
– Які враження від цього походу?
– На Говерлу ми піднялися якось дуже легко, як для мене. Хоча періодично йшов дощ, висів туман. На самій вершині був сильний вітер, ми там сфотографувалися, зняли відео і пішли далі, до гори Бреску. Потім – до інших вершин, останньою була гора Туркул, яка розташована біля озера Несамовитого.
Насправді я переживав за дітей, тому що не до кінця був упевнений, чи нам усе вдасться, чи не буде проблем. Але діти такі молодці! Вони дуже старалися, не звертали увагу ні на дощ, ні на холодну погоду.
– Чи не шкодували, що взяли на себе таку відповідальність?
– Я погодився на цю ідею, тому що розумію: для дітей, для їхніх батьків це дуже важливо. Та й не міг відмовити Сергію Бондаренку, бо він дуже важливу справу робить, він цим живе, це його мрії, його життя, тому ми всіляко мали йому допомогти.
Ще хочу сказати про самих діток. Вони вражали мене на кожному кроці своєю щирістю, безпосередністю в емоціях, переживаннях. І коли бачиш на їхніх обличчях посмішку, то ніби торкаєшся до чогось доброго й світлого, і в самого поліпшується емоційний стан. Ці діти наповнюють позитивною енергію.
– Хто взяв на себе витрати з організації походу, чи мали спонсорів?
– Я вже сказав, що організаторами цього походу є Сергій Бондаренко й корекційний центр «Body&Drain». Було й декілька спонсорів: «Боржомі» таНаціональний парк Вижниччини. Відеоз кожної вершини ми відправляли представникам комітету зі встановлення рекордів України і отримали підтвердження про те, що ми в цьому поході встановили Національний рекорд України.
Інтерв’ю взяла журналістка Валентина КАРПЯК,
Для БукІнфо (с)
Світлини надані авторкою
