За інформацією: Суспільне Чернівці.
Сім’я Степанових після повернення з полону Олександра. Фото: Андрій Степанов
Під час першої зустрічі, після майже двох з половиною років у полоні, батько та син заплакали, побачивши один одного.
Який мій улюблений спогад? Той, коли ми почали обійматись і я йому на вухо шепнув, що ти молодець, ти через це пройшов, ти пережив — це взагалі. Пустив сльозу, теж мене міцно обійняв і сказав: "Так, пап, ми це разом пройшли", — розповідає Андрій
Тепер іноді вони разом згадують пережите. Втім переважно приємні моменти, які були на "Азовсталі". А про полон майже не говорять.
Так буває, з сином сидимо, згадуємо ці моменти. "А пам'ятаєш, як співали разом пісню "Місто Марії"? Пам'ятаєш, як там їсти хотілось, а не було що?" Потім побіжу десь, знайду там щось — принесу. Саша каже: "Поїж зі мною". Я говорю: "Я не хочу, їж — я не голодний".
На "Азовсталі" Олександр зустрів своє 20-річчя. Батько навіть зробив йому подарунок.
Я пішов, надибав шматок шоколаду, банку енергетика і баночку варення. Ми о 23:00 заступали на пост. Я дістав це і привітав.
Завод “Азовсталь”, звідки батько та син Степанови потрапили у полон. Фото: скріншот з відео, яке надав Андрій Степанов
Зараз найбільшою підтримкою для батька є його син, а для сина — батько. Обоє вміють заспокоїти один одного та завжди знаходять, що сказати, бо мають спільний досвід — полон.
Для мене ці розмови дуже важливі, тому що ми з батьком "на одній хвилі", — каже Олександр.
У вересні Андрій розповідав, що мріє поїхати на машині, голосно увімкнувши музику, із сином на рибалку. Мрія здійснилась частково — батько та син поки просто катаються на машині містом із музикою, бо так підтримують один одного. На рибалці досі не були — багато часу витратили у госпіталях. Тепер це мрія на наступний рік.
Ще одна з мрій сина — собака. На момент нашої зустрічі Степанови лише планували її взяти, втім тепер собака вдома — це американський стаффордширський тер'єр з кличкою Дейлі. Олександр розповідає, що обрав саме цього собаку, бо він сірого кольору і з блакитними очима.
Собака — це дуже класний реабілітолог. Бо це, як іграшка. Вона бігає, грається, з нею завжди весело.
Собака Дейлі, яка з’явилась у родині Степанових. Фото: Андрій Степанов
До полону Олександр не мав жодного татуювання, втім тепер хлопець хоче їх багато. Перше татуювання Олександр вже зробив — це напис, переклад якого з англійської означає "коронуйте мене". Сенсу у написі нема, але от саме татуювання — реакція на те, що за таке у полоні катували та називали "нацистом".
Минулий Новий рік дружина Андрія та мама Олександра зустріла, чекаючи на повернення рідних з полону.
Я загадала бажання , щоб ми наступний Новий рік святкували всією сім'єю, всі разом, у повному складі. Нарешті моє бажання здійснилось, — розповідає Ольга.
Цьогоріч Новий рік Степанови не святкуватимуть масштабно — буде сімейна вечеря. Втім кожен з них щасливий, бо нарешті змогли возз'єднатись.
Читати ще
Читати ще
Полон з сином, зупинка серця та реанімація російськими лікарями: історія прикордонника з Буковини Андрія Степанова
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
