-
Михайло Федоров. Фото: Суспільне
Очільник Міноборони України Михайло Федоров, який нині є в.о. міністра, 16 липня дав пресконференцію, де озвучив усі деталі ситуації щодо свого звільнення, розповів про конфлікт з головкомом ЗСУ Олександром Сирським та про проблеми в армії, через які виникло таке протистояння. Гострі та резонансні заяви Федорова прозвучали на тлі “картонкових протестів” у Києві та інших великих містах України проти його звільнення з Міноборони.
У півторагодинному спілкуванні з медіа та низкою народних депутатів, які прийшли на його брифінг, Федоров послідовно озвучив досягнення роботи своєї команди спочатку в Мінцифри, а потім і в Міноборони України; далі окреслив понад десяток найгостріших проблем в армії і розповів, що без їх вирішення неможливо ані вирішити проблему мобілізації та ефективно реформувати роботу ТЦК, ані «перемогти Росію асиметрично».
«Мені здається, що прийшов час поговорити з українцями як з дорослими, що є певні проблеми, які потребують вирішення. І не можна їх замовчувати», — заявив Федоров на початку своєї презентації.
Він також підтвердив, що для вирішення цих проблем ще на початку своєї роботи міністром оборони пропонував президенту Володимиру Зеленському звільнити Олександра Сирського з посади головкома ЗСУ, а Андрія Гнатова — з посади начальника генштабу ЗСУ. Утім, за словами міністра, Зеленський не погодився на такі кадрові зміни, натомість Сирський зрештою «поставив ультиматум» щодо фактичного звільнення самого Федорова.
NV коротко зібрав ключові тези із заяв Михайла Федорова, які стали найгучнішою політичною подією в Україні за довгий час.
Після місяця роботи міністром оборони виокремив 11 проблем в армії і розповів про них Зеленському. Федоров продемонстрував та прокоментував цей список на слайді, пожартувавши, що досі «його бачили лише три людини — я, президент і дизайнер».
- Сили оборони України воюють на тактичному рівні («хоч зараз вже більше на оперативному», додав він).
- Корпусна система не до кінця запрацювала. («У нас є корпуси успішні, які щомісяця просуваються вперед і не втрачають території, і є корпуси, де щомісяця змінюються командувачі корпусів. Є корпуси, які стали школою і філософією, і є корпуси, де ми навіть не знаємо, скільки там бригад і що там відбувається. Від організації залежить все, але є корпуси, які не розподіляють увесь ресурс всередині»).
- Розрив бригад та корпусів. («Є бригади, які навіть не можуть розібратися, скільки у них є батальйонів, виривається батальйон з однієї бригади і кидається в іншу. В такій системи неможливо побудувати систему управління»).
- Ніхто ні за що не відповідає. («Завжди все спускається. Спускається відповідальність на когось, завжди винен хтось інший, завжди «буде розслідування» і «визначимо, хто винний»)
- Постачання не через корпуси. («Ми за останні п’ять місяців закупили дронів більше, ніж за минулий рік, але більшість підрозділів цього не відчули, бо все розподіляється в ручному режимі: лояльний — отримав, не лояльний — не отримав. Ми чотири місяці погоджували простий проєкт про базове забезпечення бригад дронами»).
- Постійна заміна командувачів.
- Ізоляція та токсикація тих, хто розвивається. («У тебе виходить — красава, відстійник. [Командувач Угруповання об’єднаних сил Михайло] Драпатий — третя догана, до побачення. Вибачте, Драпатий, думаю, вам після цього виступу буде четверта догана. Не хотілося б цього зробити, але в нас вже немає виходу про це не говорити. Лазар у Повітряних силах — окей, не будемо тобі два місяці підписувати якогось командувача»).
- Неможливо реалізувати жодний системний проєкт («Постійно стикаєшся з проблемою: «А навіщо, а як?», «Давайте продавлювати»)
- Стирання людського капіталу без аналізу. («Рішення, кого підтримати, кого не підтримати, кого посилити, кого не посилити не приймаються на основі даних. Вони приймаються на основі лояльності»).
- Блокування ініціатив та «бюрократична перестрілка». («За шість місяців в Міноборони ми не змогли змінити організаційну структуру, бо Генштаб не підписує цю структуру, бо «назва не така», бо щось не таке, бо не треба залучати нових людей»).
- Постійна брехня. («Вона стосується і мене, що я замовник розслідування про Скелю, що я запустив медійну кампанію, що я зробив те чи т. е. У нас створилася така культура брехні, яку потрібно викорінити, бо по-іншому ми не зможемо здолати ворога, в якого те ж саме відбувається у системі»).
«Проблему мобілізації неможливо вирішити, якщо не вирішити питання, які я вам показав», — додав до цього переліку Федоров.
Щоб викорінити ці проблеми, пропонував Зеленському «кардинальні кадрові рішення» і заміну Сирського. «Які рішення були запропоновані? […] Це зміна і головкома, і начальника Генштабу. У нас немає іншого виходу, якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично, з мінімальними втратами. Де сильні командири розвиватимуться і їх не будуть придушувати та списувати, відправляти, догани тощо», — підкреслив Федоров.
Заявив про «інтриги» і ультиматум Сирського після відмови Зеленського звільнити головкома. Очільник Міноборони наголосив, що ніколи не ставив умову «або я, або Сирський». «Коли президент сказав, що не планує звільняти Сирського, то я сказав, що погоджуюсь, це його рішення як верховного головнокомандувача, і буду вчитися працювати з ним [Сирським]. Але ми стикнулися з повним блокуванням всіх наших ініціатив. І Сирський не готовий відкрито в очі говорити про проблеми. Він готовий ходити на зустрічі, плести інтриги, думати, що хтось замовляє проти нього кампанії. І він поставив ультиматум. І замість того, що придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну. […] Насправді Сирський в 2022 році врятував нашу країну, провів кілька успішних операцій, зокрема оборону Києва, і ми не можемо його недооцінювати. Але війна змінилася», — заявив Михайло Федоров.
Відмовився від посади радника, яку пропонував Зеленський. Федоров також заявив, що йому «не потрібна посада міністра оборони для того, щоб бути міністром оборони». «Мені потрібна ця посада для того, щоб перемогти у війні. В такій конструкції [коли Сирський є головкомом ЗСУ і чинні проблеми не вирішені] перемогти у війні особисто я не знаю як», — резюмував Федоров. Він також розповів, що повернутися в Мінцифри йому не пропонували.
Не почув від Зеленського недоліків своєї роботи. «Що стосується нашої розмови з президентом. Я не можу всіх деталей розкривати, але там в принципі не було вибору [чи залишатися на посаді міністра оборони]. З Сирським, без Сирського — і так далі. Я думаю, що таке рішення було прийнято раніше. У нас нормальна розмова була. Але не було конкретних аргументів, що не так. Просто є незадоволеність. Те, що вже в медіа написано […] Мені в обличчя ніколи жодного разу нічого не говорили. Я ніколи в обличчя не отримував зворотного зв’язку, але говорив багато. А коли помилявся, а в мене були випадки, я набирав і казав: […] погано, вибачте. І відкатував документ».
Переконаний, що Зеленський «ще не обрав сторону Сирського» і діє відповідно до власних поглядів. «Чому президент обрав сторону Сирського? Ну, по-перше, я знаю президента сім років. Вважаю, що він ще не вибрав сторону Сирського. […] Зараз є ситуація, в якій і він, і я вчиняють, враховуючи якісь свої власні погляди на цей світ».
Водночас Федоров допустив, що президенту важко ухвалити «правильне рішення». «Коли до нього приходять 90% людей, у яких виникли проблеми після нашої роботи в Міністерстві оборони, йому, мабуть, як людині й менеджеру, складно все це проаналізувати й прийняти правильне рішення. Але, знаєте, я не пам’ятаю, хто це сказав, але ми завжди ухвалюємо правильне рішення після того, як ухвалимо всі неправильні», — зазначив Федоров.
Заявив, що українців вийшли на вулиці не за нього, а «за себе». «Ми сьогодні бачимо, що вийшов український народ. Але український народ вийшов не за конкретного міністра Федора. Український народ вийшов за себе. Чому? Надії, які з’явилися, і відбулося перехоплення ініціативи на полі бою в небі, чому зараз ця траєкторія, вона ламається, і ми з неї звертаємо. Є такий ризик», — визнав Федоров. Він переконаний, що «український народ вийшов за це» і «відчуває, коли щось відбувається не на основі цінностей, які тут виховуються».
Заявив про системні медіаатаки проти нього і Міноборони, згадавши Труху і Гетманцева: «Питання, чому з моменту купівлі за мільярди гривень Труха [Телеграм-канал] почала працювати суто проти мене? Чому Труха почала писати про ТЦК і мене спеціально втягуючи? […] Хто купив Труху? Хто пише тези Гетьманцеву? Хто бореться за гральний бізнес? Гетманцев рік займався мною. Рік інвестувала людина! Хто це все робить? У мене є питання. Тому оці медіатаки всі – я на них заплющував очі», — заявив Федоров, додавши, що помітив і подібні інформаційні атаки на свою команду.
Він також звернув увагу на системність проблеми: «Неважливо це Умєров, Шмигаль, Федоров, Клімєнко чи хтось інший. Чи може так бути під час повномасштабної війни [щоб один з найбільших Телеграм-каналів «бив по міністру оборони”]? І насправді це частина питань, про які не говорять публічно. Але нам потрібно шукати відповідь: а хто за цим стоїть?», — зауважив він.
Розповів, як переконав Маска вимкнути Starlink росіянам. За словами Федорова, ця розмова сталася після того, як перший ворожий шахед керований зі Starlink пролетів над центром Києвом на початку 2026 року. «Ми зрозуміли, що якщо ми зараз не вимкнемо Starlink росіянам, це стане нашою проблемою. Тому що керовані операторами шахеди, які не давляться РЕБ, зможуть знищити все наше ППО, Patriot, F-16». Він зв’язався з Ілоном Маском, який своєю чергою запропонував відеозустріч.
«Був 1%, що вдасться це зробити [вимкнути росіянам Starlink]. Ілон сказав: Давай просто поговоримо по відео. Це була наша перша розмова по відео, завжди ми спілкувалися текстом. Він сказав: „Ок, я це зроблю“», — розповів Федоров. Він також нагадав, що Україна змогла виконати умову Маска про «білі списки» для підключення терміналів в Україні завдяки побудованій цифровій державі – Starlink реєстрували через ЦНАПи та Дію. За словами Федорова, компанія SpaceX була «у шоці» від того, що за лічені дні Україна реалізувала цей проєкт.
Переконаний, що українським військовим не потрібна «людина з дубинкою», а вирішення системних проблем в армії має розв’язати питання мобілізації і ТЦК. «Українці вміють брати на себе відповідальність. Українцям не потрібна зверху людина з дубинкою, яка буде його пхати на першу лінію 10−15 днів під дронами. Українці самі приймають рішення, йдуть, беруть на себе ризики, самі розуміють, самі сидять в окопі і знають, що вони роблять це заради своєї родини, а не тому, що вони бояться піти в СЗЧ або ще інше.
Бо вони несуть відповідальність. І ці хлопці, вони тримають геополітичну ситуацію в світі. Їм потрібна повага, їм потрібні нормальні контракти, їм потрібні терміни служби, їм потрібна можливість переведення, їм потрібні нормальні лідери, які їх слухають, їм потрібна нормальна соціальна підтримка, багато різних речей, які ми повинні впровадити, але будуючи системні рішення», — наголосив Федоров.
Резюмував, що «за сім років Зеленський мене як члена команди ніколи не підводив, як і я його». Федоров нагадав, що працював в уряді з 2019 року і був міністром, який найдовше залишався в складі Кабміну на різних ролях. «Я не будував політичної кар’єри, не створював власні компанії, не займався бізнесом. Можу сказати, що в оточенні президента [я] точно є людиною, яка його найбільше цінувала й цінує серед тих, хто в нього є. І ніколи його не підводила ні в чому. Як не підводив і вас. Не було корупційних скандалів».
Перша реакція Зеленського, Буданова і Сирського на заяви Федорова
Президент України Володимир Зеленський після брифінгу Федорова висловив сподівання, що той все ж таки залишиться працювати в його командів. Він також підтвердив гостре протистояння між Сирським і Федоровим.
«Я дуже хотів би єдності. Сторони її не знайшли. І в цьому проблема не тільки сторін, і моя. Тобто я не знімаю (з себе — ред.) відповідальності. І як я вам сказав, я поважаю сторони, я знаю їхні плюси, знаю їхні мінуси і дуже хочеться, щоб вони посилювали Україну, але є те, що є. І у вас в такій ситуації вихід — або одна сторона, або інша, бо без (мене — ред.) вони не сідають (за стіл переговорів — ред.). Ви розумієте? Я — президент України. А є Міністерство оборони, є керівництво армії. Вони повинні працювати самі щоденно постійно», — розповів Зеленський.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський подякував Федорову за роботу на посаді міністра оборони та побажав йому «й надалі залишатися в команді України».
«Я горджуся тим, що завдяки Київській оборонній операції в 2022 році [нею командував Сирський] нам вдалося відстояти нашу столицю. І тепер в цьому місті можуть проходити брифінги, формуватися візії, прийматися рішення. Докладу усіх зусиль, щоб такі ж заходи могли відбуватися у вільній і незалежній Україні. Для цього нам потрібно зосередитися на війні і на ефективній стратегії, яка зараз демонструє конкретні результати», — заявив головком.
Голова ОП Кирило Буданов, реагуючи на ситуацію довкола звільнення Федорова і протестів на його підтримку, заявив: «Українці – це нація, яка вміє і має право ставити складні питання та вимагати відповідей. Це ознака нашого внутрішнього здоров’я та усвідомленої громадянської позиції. Сьогоднішні дискусії навколо державного управління вкотре доводять: наше суспільство не є байдужим, і кожне слово, сказане громадянином, має значення. Це і є та свобода, за яку ми боремося».
Водночас, як підкреслив Буданов, «дискусія повинна робити нас сильнішими і призводити до правильних висновків» «Ми маємо спрямувати всю нашу енергію та силу в єдине русло — для боротьби проти окупанта. Наша сила — у здатності дискутувати, але залишатися єдиним фронтом, де кожен на своєму місці продовжує наближати наш спільний успіх. Єдність, витримка й довіра до української держави сьогодні є такою ж зброєю, як професіоналізм наших військових», — вважає глава ОП.
Він закликав Україну зберегти «безпрецедентну єдність», яка свого часу зупинила росіян. «Маємо зберігати її: громадянське суспільство, парламент, президент, уряд, Сили безпеки та оборони. Працюємо разом. З холодним розумом і гарячим серцем. Саме від нашої відповідальності сьогодні залежить майбутнє наступних поколінь. Україна вистоїть», — переконаний Буданов.
Відставка Федорова викликала рідкісну для воєнного часу хвилю протестів
Звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони спричинило хвилю протестів у різних регіонах України. Уже вранці 16 липня акції розпочалися в Києві, а згодом — у Львові, Дніпрі, Одесі, Кривому Розі, Кропивницькому та низці інших міст. Заклики виходити на мітинги активно поширювалися у соціальних мережах, а одним із перших до акції закликав ветеран Дмитро Козятинський.
Українці знову вийшли на протести
У Києві кілька сотень людей зібралися біля Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка неподалік Офісу Президента. Учасники вимагали переглянути рішення про відставку Федорова, закликали зберегти курс на реформування Міністерства оборони та висловлювали недовіру нинішньому військовому керівництву. Подібні акції одночасно пройшли й в інших містах країни.
За даними Reuters, лише в Києві на акцію вийшло понад тисячу людей. Агентство зазначає, що це стало однією з наймасовіших політичних демонстрацій в Україні за час повномасштабної війни. Частина учасників вимагала повернути Федорова на посаду, а також провести кадрові зміни у вищому військовому керівництві.
Чернівці теж протестували:
Як на протести відреагував сам Федоров
Під час брифінгу ексміністр наголосив, що не вважає ці акції особистою підтримкою.
«Український народ вийшов не за конкретного міністра Федорова. Український народ вийшов за себе».
За словами Федорова, люди відреагували на ризик втрати того курсу реформ, який останнім часом реалізовувало Міністерство оборони.
«Українці відчувають, коли рішення ухвалюються не на основі цінностей».
Він також підкреслив, що призначення міністра оборони є конституційною прерогативою Президента України, а щодо свого подальшого майбутнього планує ще раз поспілкуватися з Володимиром Зеленським.
