За інформацією: Суспільне Чернівці.
Мати Рувіма Рябого Любов Миронюк. Суспільне Чернівці
Тіло Рувіма з Дніпра до рідного дому привезли волонтери місії "На щиті".
"Я поїхала в морг, його забрала. Ми від волонтерів купили йому білу домовину, таку, як хотіли його рідні. Його сестра Таня попросила саме таку домовину, бо він був неодружений і любив усе світле", — каже одна з волонтерок на позивний Шалена.
Волонтерка місії “На Щиті” на позивний Шалена. Суспільне Чернівці
Сестра Рувіма Тетяна Осович розповідає, що їхній у сім'ї було восьмеро дітей — шестеро дівчат, тому коли народився хлопець, усі були раді.
"Ми його з рук не спускали. Ми його маленького натренували ходити від однієї сестри до іншої так, що він у вісім місяців пішов. Усі дивувалися, що це неможливо, але в нас це було можливо", — каже сестра Тетяна.
Рідні кажуть, що Рувім хотів бути проповідником, тому після закінчення школи навчався у місіонерській школі.
"На війну він добровільно не пішов, але він і не ховався. Він казав: "Я тікати від ТЦК не буду. Що мені Богом призначено — я повинен пройти". Також проговорював: "Навіть якщо мене заберуть і щось станеться, то я буду знати, що я з Ісусом"", — каже сестра Тетяна.
Тетяна Осович – сестра Рувіма Рябого. Суспільне Чернівці
Звʼязок із Рувімом обірвався 21 лютого — до того рідні спілкувалися у спільній групі у соцмережі. Там Рувім писав, коли повертався із завдання.
"Сказав, що, можливо, ввечері буде їхати на позицію. Коли він їхав на позицію, то ми за нього молилися, і коли повертався, то казав: "Все, я вернувся, зі мною все добре. Слава Богу, я вдома". А в той вечір він не дав знати, що повернувся. Ми думали, що, можливо, пропав інтернет і зв'язок, або, можливо, переїхали в інше місце — самі себе втішали", — каже мама.
Портрет загиблого військового Рувіма Рябого. Суспільне Чернівці
Рувім вийшов на звʼязок аж через декілька днів із лікарні. Там він прийшов до тями після численних операцій.
"Він зателефонував та сказав, що у госпіталі. Я запитала де — він сказав, що у Дніпрі. Я спитала, що з ним — він сказав, що у нього переломаний хребет. Запитала, чи відчуває ноги? Сказав, що так. І я відповіла, що при першій можливості до нього приїду", — розповідає сестра Рувіма Яна Ряба.
Яна Ряба – сестра Рувіма Рябого. Суспільне Чернівці
Пізніше рідні приїхали до нього та бачили, як його вивозили в операційну. Він посміхнувся і помахав їм. Далі вони чекали, поки йому зроблять операцію.
"Ми бачили, як його вивозять назад, і десь через пів години нас пустили до нього. Я зайшла перша. Він погано говорив, не так, як говорив із нами по телефону. Але він нас упізнавав. Я запитала, чи він упізнає мене, і він сказав, що так та назвав моє ім'я", — каже сестра Яна.
Наступного дня після того, як рідні приїхали до Рувіма у лікарню, його стан погіршився. Йому переливали кров у великих кількостях, а пізніше відкрилася кровотеча.
"Оскільки у нього був переломаний правий суглоб, ця нога несла загрозу його життю — пішло зараження. Коли ми прийшли близько п'ятої години вечора, вийшов лікар і сказав, що Рувіма більше немає. Через те, що багато уколів і всього цього, у нього просто зупинилося серце", — розповіла Яна Ряба.
Домовину Рувіма Рябого заносять до його дому. Суспільне Чернівці
На війні Рувім Рябий служив у бригаді "Вовки Да Вінчі". Поховали його у рідному селищі Кельменці.
Читати ще
Читати ще
“Важко залишатися наодинці”: у сім’ї Рачуків на Буковині на війні загинули двоє чоловіків
Читати ще
“Зник безвісти, а потім тіло передали з Росії”. Історія Героя України Сімушина, похованого на Буковині
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
