За інформацією: Суспільне Чернівці.
Підприємиця з Калинівського ринку Марія Сорочан. Суспільне Чернівці
36 років тому буковинка Марія Сорочан покинула роботу на заводі, де збирала мікросхеми, та почала справу на Калинівському ринку. Цей крок став для жінки шляхом до кращого життя, бо саме за гроші, які вона заробила на базарі, вдалось побудувати будинок та дати дітям гідне життя.
Водночас шлях підприємиці до цього не був легким, бо траплялись кризи. Під час першої була змушена позичати гроші, під час другої — втратила товару на 100 тисяч доларів, а під час третьої — залишилася без частини покупців. Тепер Марії 68 років, але справу на "Калинці" вона не полишила. Суспільне Чернівці розповідає, чому так відбувається та як складалось життя підприємиці на ринку.
Щоденна рутина
Щодня, окрім понеділка, Марія Сорочан прокидається о 06:00, пʼє каву, одягається, а вже за годину – чоловік везе її на роботу. Маршрут пролягає від Рідківців до Калинівського ринку.
Дім, у якому живе підприємиця з Калинівського ринку Марія Сорочан. Суспільне Чернівці
Колись Марія вирушала на роботу раніше – орієнтовно о 06:00, й одразу після прибуття на ринок мала першого покупця. Каже, тепер немає сенсу вирушати на базар так рано.
"Колись такі базари були, що як брав каву — поставив, бо купа людей. Складаєш товар, складаєш — йой! – аж потім згадуєш, що взяв каву. А кава вже холодна. А тепер? Виглядаєш тих купців: частина людей виїхала за кордон, ще частина воює… А хто купувати буде?"
На ринку Марія вітається з подругами, а потім йде відкривати свій контейнер та розкладати товар. Цей процес жінка називає "фітнесом" та каже, що зараз це робити не складно, у порівнянні з тим, як було колись: у 1990-х роках, коли сучасних контейнерів ще не було, товар носили у пакетах, сумках та мішках на спинах.
Марія Сорочан розкладає товар у контейнері. Суспільне Чернівці
Частину товару Марія розміщує на столах, які треба винести та розкласти. Тут доводиться кликати на допомогу сусідку. Жінки вправляються за декілька хвилин.
"Тут вже, як робот: все навпомацки знаєш, де і що має лежати. Деколи вночі спиш і сниш, що торгуєш".
Деякий товар продає зі знижкою. Це переважно залишки з минулого року, на які зараз немає попиту. Наприклад, дитячу шапку можна придбати за 50 гривень. Але переважно Марія торгує жіночим та чоловічим домашнім одягом.
Асортимент товару Марії Сорочан. Суспільне Чернівці
Як завершує облаштовувати вітрину — Марія йде по каву, "аби на душі було добре". Для смаку у напій додає дві ложки цукру, але, жартує, що п'є його без булочки – щоб схуднути.
Марія Сорочан купує каву на Калинівському ринку. Суспільне Чернівці
За товаром у Китай
Перший день Марії на ринку був у 1989 році. Тоді базар ще не був офіційно зареєстрованим. Робочий день підприємців розпочинався о 01:00, а завершували о 05:00. Щоб розпродати якомога більше товару, треба було займати місце у перших рядах. Через це іноді доходило до сварок та бійок.
Аби мати унікальний асортимент, доводилось закуповувати товар за кордоном. Так з Польщі Марія привозила солодку газовану воду, чоботи, кофти та джинси "Мальва". Аби не їхати туди з "порожніми руками" підприємиця в Україні закуповувала товар, якого не було за кордоном, і там його теж продавала.
Згодом разом зі знайомими поїхала за товаром у Китай.
"Я їхала на два тижні. У мене троє дітей: два хлопчики і дівчинка. Моя мама померла, і діти залишались з дідом. Дзвоню: "Що ви їли хлопчики?"". "Дід смажив картопельку, а вона підгоріла", — відповідали діти. Я їм нічого не шкодувала — купувала найгарніші речі. Мені шкода було, що вони самі, а я вже побачила якусь копійку і думаю, що діти мої будуть ходити, як лялечки ".
Марія Сорочан з синами. Марія Сорочан
Згодом замість Китаю Марія почала їздити в Одесу та знову у Польщу, звідки привозила куртки та білизну.
У 1990-х роках атмосфера на ринку була прекрасною, каже Марія. Тоді люди йшли за покупками натовпами, а гуртовики скуповували товар мішками. Клієнти до підприємиці приїжджали й з-за Уралу та з Новокузнецька.
Тепер покупці приїжджають з Львівщини, Івано-Франківщини та Закарпаття. Іноді покупцям з цих місць товар передають автобусами, які туди курсують.
Торгівля на Калинівському ринку у 1990-х роках. Суспільне Медіатека
Перше місце, де Марія продавала, було під мостом. Тоді на землю стелили плівку, розкладали на неї товар і так вели торгівлю. Потім це відбувалось з багажників машин, а пізніше з'явилися контейнери "жабки".
Вигляд контейнеру “жабка”. Суспільне Медіатека
Втім, згодом там Марії стало замало місця, тому жінка перевезла товар і почала продавати у секторі "болото", де підприємиця поставила намет. Згодом потрібно було масштабувати бізнес, тому жінка поставила ще два малі контейнери. Відтак торгувала вже з трьох точок. У найкращі часи підприємиця володіла трьома контейнерами водночас, тепер двома: в одному продає сама, а інший — здала в оренду. Сама там продавати не може, бо не вистачає грошей, щоб закупити товар.
Рекетири розбили голову
У 1990-х роках багато підприємців зіштовхувались з рекетом. Таке трапилось і з Марією, коли вона їхала у Польщу за товаром і везла гроші, якими мала за нього розрахуватись. Каже, тоді росіяни переодяглись у поліцейську форму і зупинили групу підприємців. Коли вже Марія та інші опинились із рекетирами в одному авто, то почала вдавати, що не розуміє, що відбувається, — кричала та запитувала: "Що таке? Що сталось, хлопці?". Чоловіки відповідали російською: "Тихо-тихо, нічого не буде".
"Він [один з рекетирів, — ред.] сідає за кермо, щоб везти у ліс, і каже мені, що нічого не буде. Думаю: "Та вбʼєш мене — так шкода: троє дітей, лише хату побудували, тільки переїхали туди жити".
Марія розуміла, що діяти треба обережно, щоб водій не зʼїхав з траси. Почала кричати. Каже, інший чоловік приставив пістолет до її голови, а потім вдарив ним й розбив жінці голову до крові. Марія вирішила не чекати, тому заскочила на нього та вирвала пістолет. Вже хотіла вистрілити, але виявилось, що зброя була на запобіжнику.
Рекетири налякалися, бо не чекали таких дій від жінки, а Марія почала їх бити. Одного з чоловіків вкусила, і від болю він вистрибнув з машини. Решта – порозбігалися.
За десять кілометрів була поліцейська дільниця й підприємці вирушили туди. Кров, яка продовжувала текти з голови, Марія намагалась зупинити рушником, який знайшла на"бардачку" у шофера. Вже в лікарні на рану наклали шви. Марія каже, у той час такі події вважали міжнародним скандалом.
А вже вранці Марія з колегами пішли на закупи та повернулися до Чернівців. Марія каже, що тоді ще не відчувала страху від пережитого, а вже вдома, коли її почали розпитувати, то заплакала.
Один з чоловіків, який тоді був у групі підприємців, сказав: "Машо, я не дихав. Ти врятувала нам всім гроші й життя".
На ринку попри всі кризи
Окрім заробітків, на ринку Марію спіткали й кризи. Перша була у другій половині 1990-х років. Тоді частина підприємців взяли кредити під реалізацію товару, враховуючи тривалу інфляцію. У 1996 році ситуацію стабілізували, водночас підприємці більше не могли "розкрутити" продажі з грошей, які взяли у кредит. Люди банкрутували, бо не могли вчасно повертати позики. Також у той час запровадили гривню замість купонів.
Вигляд Калинівського ринку на початку 1990-х років. Суспільне Медіатека
Ту кризу Марія на собі майже не відчула, бо брала не кредити, а гроші у знайомих під відсотки.
"Було вигідно. Якби ти не мав грошей, то сидів би вдома. А так взяв ті гроші під відсотки, їх віддав і ще собі залишилось", — каже Марія.
Загалом до 2008 року на ринку для Марії були "золоті часи", а потім почалась світова економічна криза, яку підприємці ринку переживали гірше через паводок. Тоді Марія володіла двома контейнерами: в одному продавала дитячі іграшки, зокрема дорогі машинки з пультом управління, а в іншому – одяг. Під час того паводку вода затопила контейнери майже до даху, й через це жінка втратила товару на 100 тисяч доларів.
Наслідки паводку на Калинівському ринку у 2008 році. УНІАН
Іграшки тоді постраждали найбільше і врятувати їх не вдалось. Відтоді жінка не привозила такий товар, а контейнер закрила. Частину одягу з іншого контейнеру вдалось врятувати — його прали й продавали за низькими цінами.
Далі ситуація частково стабілізувалась, але у 2020 році почалась пандемія COVID-19, а відтак і третя криза. Вона виявилась найтривалішою – продовжилась з початку повномасштабного вторгнення та триває дотепер.
"Все файне і недороге"
На робочому столі Марії є статуетка жаби, яка "приносить гроші".
"Поставила жабу, аби у тих, хто заздрить, очі повилазили. Колись мені цю жабу подарували китайці. Жаба мала у роті монету, але вона загубилась".
Попри це, зараз перший товар підприємиця продала лише о 09:55. Каже, це пізно, бо колись перші продажі були з перших хвилин на ринку.
Марія з першою покупчинею за день. Суспільне Чернівці
Марія каже, що ринок унікальний, бо "тут все файне і недороге".
"Прийшов, приміряв. От кофточки продають, наприклад, по 500 гривень, а підеш у магазин — там 700-800. А тут ще знижку дають, а у магазині хто тобі дає знижку? Прийшов та й мусиш брати. А як через інтернет купувати?Прийде не той розмір, не та якість".
20 років тому, коли Марії було 48 років, у коментарі телебаченню "Буковина" вона сказала: "Ми працюємо, ми возимо товар, ми забезпечуємо. Жодного підприємства такого немає, як наш Калинівський ринок. Ми годуємо всіх, розумієте?"
Марія Сорочан дає коментар для телебачення у 2005 році. Суспільне Медіатека
Зараз Марії 68 років. Жінка каже, на базарі проводить більше часу, ніж вдома.
Вдома що? Старий [чоловік, — ред.] догризати буде: "Це не роби так, а це роби так". А так — краще на роботі. Колектив тут класний, сусіди нормальні. Закінчиться війна –дай Бог, аби скоріше –люди голі ходити не будуть, купувати будуть у будь-якому разі".
Повний документальний проєкт "Калинка". Ринок багатства і криз" дивіться тут:
Читати ще
Читати ще
“Калинка”. Ринок багатства і криз”: документальний проєкт від Суспільне Чернівці про один з найбільших базарів України
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
