“БОЛТ” НА КУЛЬТУРУ
Хто зацікавлений в пограбунку безцінних старожитностей Білої Криниці, хто цим займається і під чиїм прикриттям?
На словах ми аж захлинаємося від гордості, що маємо у себе унікальний за архітектурою, історією та міжнародним значенням комплекс релігійних споруд у Білій Криниці.
Дивовижний Успенський собор (колишній головний храм Білокриницької старообрядної митрополії, зведений у1908 році) незмінно красується на туристичних магнітах Буковини нарівні з Чернівецьким національним університетом.
Ще у 1978-му держава визнала собор пам’яткою архітектури і взяла під свою охорону.
Як з’ясовується, лише на папері.
Об’єкти в статусі пам’яток історії та культури є надбанням народу України. При цьому нерухоме майно (будівлі, земельні ділянки) як об’єкт речового права повинно мати офіційно визнаного суб’єкта права власності, наділеного, окрім прав, обов’язком охорони і збереження цього майна.
Фото: БукІнфо (архів)
Але ніхто, включаючи управління культури Чернівецької ОВА, яке зобов’язане все знати про архітектурні об’єкти національного рівня в нашій області, не може сказати, яка ж конкретно юридична особа наділена повноваженнями власника білокриничного культового комплексу? Хто конкретно забезпечує і відповідає за утримання в належному стані будівель, прибудинкових територій, а також (чи не головне) за збереження унікальних, старожитностей — ікон, книжок, церковних предметів. Багато з них направду безціні, і різного роду колекціонери готові викласти грубі гроші, щоб отримати їх у свої руки.
Немає навіть документу, який би підтверджував форму власності культового нерухомого майна — вона державна чи комунальна.
Ви будете, як і я, шоковані, але на сьогодні офіційний статус унікального старообрядного комплексу Білої Криниці — безхазяйне майно.
Рік тому я писала про цю ситуацію, яка за межами розумного (див. попередній пост, повторений ФБ як спогад). Тодішня керівниця управління культури Чернівецької ОВА Олена Боднар звітувала з трибуни сесії Чернівецької обласної ради про виконання Регіональної програми-2023-2025 з охорони та збереження об’єктів культурної спадщини Буковини.
«У зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують право власності на пам’ятку історії та культури національного значення, було унеможливлено використати кошти обласного бюджету на ремонт та реставрацію Собору старообрядців с. Біла Криниця Кам’янецької територіальної громади», – повідомила Олена Боднар, бездіяльність якої, за великим рахунком, і призвела до такої ганебної ситуації.
Було втрачено без малого 2 млн грн. Не кажучи вже про інвестиційні, грантові гроші, щодо залучення яких безупину тільки і торочать чиновники у владних кабінетах. Але ніяке фінансування не піде, поки не визначено власника споруд Білої Криниці. Вирішити це нагальне питання і повинна була пані Боднар.
Фото: БукІнфо (архів)
Проте через рік після свого звіту, тобто ось зараз, чиновниця преспокійно пішла керувати департаментом комунікацій ОВА, залишивши питання підвішеним і взагалі без розуміння, як його вирішувати. Особливо після подій, які відбулися буквально днями (про це тут розкажу).
Тим часом безгоспний комплекс далі занепадає. Більше того — розграбовується, судячи з інформації, яка надходить з багатьох джерел.
Нікого не турбує доля Білої Криниці і в Чернівецькій обласній раді. Заступник облрадівського голови Михайло Павлюк від проблеми (про яку нічого не знає) взагалі відхрещується, запевняючи, що її, проблему, має вирішувати Кам’янецька сільська рада, на адміністративній території якої знаходиться Біла Криниця.
«Чому Мамаївська сільська рада через суди успішно вирішує долю лужанської старовинної церкви з унікальними розписами, а кам’янецькі керівники нічого не роблять з церквами Білої Криниці?» — схвильовано запитує Михайло Павлюк, демонструючи свою дивну необізнаність у питанні, важливому для області, загалом для країни і для його реноме видатного культурного діяча сучасності.
Хоча мав би знати. Принаймні я неодноразово і докладно писала про перипетії довкола тих старообрядницьких церков у колишньому Глибоцькому районі.
У тому числі і про те, що Кам’янецька сільрада минулого року зареєструвала у державному реєстрі речових прав будівлі старообрядницького комплексу як безгоспне майно, а також за кошт сільського бюджету виготовила на нього необхідну технічну документацію.
Це давало можливість Кам’янецькій громаді через рік з моменту такої реєстрації звернутися до суду із заявою щодо визнання її, громади, власником Успенського собору, Дем’янівської і Нікольської церков.
Адже протягом року ніхто не висловив претензій ні на такий статус, ні на нерухоме майно культового комплексу, ані на дії сільради.
Заява в суд від імені голови громади Василя Загарюка була подана минулоріч у вересні попри грім і блискавки, що летіли в сільраду з боку Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури.
«Сподіваємося на законне і справедливе вирішення питання на користь нашої громади і загалом на користь об’єкту національної культурної спадщини, – зазначав рік тому в коментарі до мого матеріалу заступник голови сільради Олександр Чорней. – Тоді вже можна буде предметно говорити про реставрацію, інвестиції. Шкода, що ми втратили 1,8 млн грн від мінкультури на проектування реконструкції церков і собору. Саме через відсутність власника на них».
Фото: БукІнфо (архів)
З появою власника можна було вже предметно вести розмову не тільки про фінанси, але й про негайне проведення масштабної інвентаризації усього, що ще залишилося в соборі і в церквах. Схоже, саме такий поворот подій комусь дуже не до вподоби.
В ситуацію втрутилася прокуратура.
Та сама Чернівецька окружна прокуратура, яка зараз так успішно і наполегливо захищає історичні будівлі у Чернівцях, 4 липня 2025 року подала судовий позов до Кам’янецької сільської ради в інтересах міністерства культури та Чернівецької ОВА з вимогою скасувати як незаконні рішення сільради, ухвалені у 2022 році (!) щодо визнання безхазяйним і взяття на облік громади нерухомого майна комплексу у Білій Криниці. Оскільки, бач, рішення не були погодженні з міністерством культури, і призвели до того, що, на думку прокурорів, майно вибуло (?!) з власності держави поза її волею.
Прокуратура зазначає, що її позов спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування і розпорядження своїм майном. Але, як я вже наголошувала раніше, ніхто не може точно сказати, а хто ж є власником нерухомого майна у Білій Криниці і чому цей власник досі не виконує своїх зобов’язань щодо його збереження і охорони?
Це при тому, що, по-перше, майно було таки безхазяйне і жодним документом не підтверджений його статус державної власності. А у нас в країні діє принцип реєстраційного підтвердження володіння.
Однак, як можна зрозуміти з матеріалів суду, прокуратура вважає власником майна у Білій Криниці міністерство культури. Тоді б прокурори мали б просити суд зобов’язати мінкультури щось нарешті робити хоча б у наведенні порядку з документами на храми і церкви. А так виходить, що правоохоронців цікавило тільки зберегти їх безхазяйний статус.
Фото документу: Фейсбук Світлани Ісаченко
Фото документу: Фейсбук Світлани Ісаченко
Дивна позиція, чи не так?
По-друге, пам’ятки архітектури національного значення цілком можуть перебувати в комунальній власності громад з розпорядженням органами місцевого самоврядування, як, приміром, будівля колишньої австрійської Ощадкаси у центрі Чернівців (там, де Художній музей і скандальне приміщення «Української книги»).
І по-третє, основне. Прокурор у матеріалах справи №926/2121/25 посилається на давній, ще з римського права, принцип Superficies solo cedit — будівля слідує за землею.
(Не земля за будівлею, Іване Миколайовичу Мунтян!).
Це означає, що будь-яка споруда, зведена на земельній ділянці, за замовчуванням стає власністю власника цієї землі.
Тим більше, якщо йдеться про споруди, які є безхазяйними і на які немає жодних документів з речового права — як от в Білій Криниці.
«Земельні ділянки, на яких розташований комплекс старообрядних храмів, є комунальною власністю Кам’янецької громади. Підтверджено документами», — заявляє вже згадуваний Олександр Чорней.
Попри ці обставини Господарський суд Чернівецької області став на бік прокуратури — і 21 жовтня своїм рішенням повернув ситуацію з культовими будівлями у Білій Криниці у безхазяйний хаос (див. прикріплений файл), надзвичайно вигідний тим, хто зацікавлений в їх подальшому грабунку.
Далі буде.
Завтра, в останній день жовтня, у мене зустріч з цього питання з керівницею управління культури Чернівецької ОВА Ерікою Черней, яка якраз перед своїм підвищенням відповідала за культурну спадщину в області і знає, чому за 30 років держава не спромоглася навести правовий порядок з культовими святинями в Білій Криниці.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Персональна сторінка у Фейсбук (с)
Фото БукІнфо (архів)
