За інформацією: Суспільне Чернівці.
Фото військового Олександра Поляка, який зник безвісти 17 травня 2024 року на Донеччині. Суспільне Чернівці
Після зникнення сина жінка понад два роки намагалася дізнатися, що з ним сталося. Телефонувала побратимам, писала листи, зверталася до різних інстанцій та брала участь в акціях на підтримку родин зниклих безвісти.
«Два роки і три місяці я телефонувала в усі інстанції. Підключилася вся родина. Його тітка дуже його розшукувала, діти шукали інформацію в інтернеті. Я ночами не спала», — каже жінка.
Світлана Горбан із портретом сина Олександра Поляка. Суспільне Чернівці
Світлана двічі здавала зразки ДНК. Після другого тесту отримала звістку про збіг. За словами жінки, слідчий повідомив їй, що до Полтави привезли два рефрижератори з тілами загиблих військових. В одному з них був її син.
«Я була на вулиці, впала і не розуміла, що зі мною відбувається», — розповідає Світлана.
У липні 2026 року Олександра поховали у рідному селі. Зустрічати його прийшли місцеві жителі.
«Його зустрічало все село — від малого до великого. Всі люди плакали, діти плакали. Всю дорогу до хати йому стелили квіти», — каже мати.
Світлана Горбан біля могили сина Олександра Поляка у рідному селі Площі. Суспільне Чернівці
Жінка каже, що після понад двох років невідомості для неї важливо було хоча б повернути тіло сина додому.
«Я дякую Богу, що так сталося, що хоча б тіло повернулося на рідну землю, де він народився і хрестився. Тут його поховали, відспівали. Я вірю, що його душа полетіла до Бога і після двох років та трьох місяців нарешті знайшла спокій», — говорить Світлана.
«Він поспішав жити»
Олександр був третім із шести дітей у родині. Світлана згадує його веселим та товариським хлопцем. Він любив рибалити, ходити в ліс по гриби та ягоди.
«Був такий трохи кумедний хлопчик, маленький, веселий. Дуже любив ходити по гриби, постійно ходив на річку, збирав лісові ягоди», — розповідає Світлана.
За її словами, син був душею компанії та майже завжди усміхався.
«Він дуже поспішав жити. Був душею компанії, і усмішка майже ніколи не сходила з його обличчя. Дуже його не вистачає», — каже жінка.
Фото Олександра Поляка — сина Світлани Горбан, який загинув на Донеччині. Суспільне Чернівці
Олександр близько трьох років служив у прикордонних військах. Після початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт. Був снайпером, згодом отримав звання старшого сержанта та став командиром батальйону вогневої підтримки у 107 бригаді тероборони.
За словами матері, додому приїжджав рідко. Пояснював це тим, що не хотів залишати побратимів без нагляду.
«Я намагалася за цей час щось йому наготувати, випрати. Часом по кілька разів будила його, щоб він пішов поїв, бо він не міг встати. Казав: “Мамо, я так втомився”», — розповідає Світлана.
«Найстрашніше — коли ти не знаєш, де твоя людина»
Вдома Олександр товаришував із вітчимом Русланом, який також долучився до війська. Коли ситуація на фронті погіршувалася, чоловік підтримував сина, розповідає Світлана.
Тепер Руслан сам має статус безвісти зниклого. Він, як і Олександр, пішов воювати добровольцем та зник на Донеччині.
Олександр Поляк зі своїм вітчимом під час служби. Суспільне Чернівці
Жінка продовжує шукати інформацію про чоловіка, але поки не знає, де він і що з ним сталося.
«Безвісти зниклого чекати дуже тяжко. Коли ти не знаєш, де твоя дитина, де твоя людина — чоловік, батько чи син, — це найстрашніше. Це біль, який не вщухає. Мене можуть зрозуміти лише ті люди, які пережили таке саме», — каже Світлана.
Фото Олександра Поляка і його вітчима Руслана. Суспільне Чернівці
Попри відсутність звісток, жінка продовжує чекати на чоловіка і сподівається, що він живий та одного дня повернеться додому.
Читати ще
Читати ще
Війна забрала одного сина, іншого понад два роки шукають – історія родини з Буковини
Читати ще
“Мамо, мусить хтось йти воювати — я йду”: історія буковинки, троє синів якої нині на фронті
Читати ще
“За добу — звістка про загибель брата і зникнення сина. Я не знаю, як це пережив”: історія буковинця Василя Беринчана
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
