За інформацією: Суспільне Чернівці.
Андрій та Тетяна Стрельцови, які виховують сімох дітей у будинку сімейного типу. Суспільне Чернівці
Коли хлопці пішли до школи, Андрій попередив учителів, що діти тепер живуть у них. Згодом у навчальному закладі звернулися до соціальної служби, яка запропонувала родині офіційно оформити прийомне батьківство.
"Або ми беремо дітей у родину офіційно, проходимо навчання та збираємо документи, або вони їдуть у дитячий будинок", — згадує чоловік.
Діти, які знаходяться у будинку сімейного типу сім’ї Cтрельцових. Суспільне Чернівці
Подружжя пройшло підготовку, а згодом прийомна сім'я переросла у будинок сімейного типу. Пізніше соціальні служби вже самі зверталися до Стрельцових, коли потрібно було знайти родину для дітей.
"Діти мають все пережити, все переосмислити. Вони ж потрапляють у заклад, де є певні правила… До нас потрапляють діти, які навіть алфавіту не знають. Вони навчаються у пʼятому, сьомому класах, а читати не вміють", — каже тато-вихователь Андрій.
Зараз у родині виховують сімох дітей. Найстаршій — 16 років, наймолодшому — шість.
Дівчинка, яка проживає у будинку сімейного типу родини Стрельцових. Суспільне Чернівці
"За тиждень до від'їзду вже бомбили центр села"
До літа 2025 року Стрельцови жили у Дніпропетровській області. Від їхнього будинку до лінії фронту залишалося 16 кілометрів. Спочатку, каже Андрій, їхня громада майже не зазнавала обстрілів. Однак із часом ситуація погіршилася.
"У школу прилетіла ракета. Потім почали бити по селах. За тиждень до нашого виїзду дрони вже бомбили центр села. Фронт дуже швидко наближався", — каже чоловік.
Родину евакуювали волонтери броньованим автомобілем. На той час вже було небезпечної їздити трасами – над ними літали дрони. Родину евакуювали до Павлограда, а потім на Буковину.
Спочатку Стрельцови жили у соціальному житлі для переселенців у Чернівцях. Згодом за державною субвенцією для них придбали будинок, де зараз і мешкає родина.
Будинок, де проживає подружжя Стрельцових з дітьми. Суспільне Чернівці
"Діти навчалися жити у нашій родині, а ми — жити з дітьми"
Андрій каже, що найскладніше після переїзду дітей до нової сім'ї — не забезпечити їх одягом чи окремою кімнатою, а допомогти повірити, що тепер вони – у безпеці. За його словами, адаптація у дітей після інтернатів чи центрів реабілітації триває щонайменше рік, а іноді й два.
"Ти просто допомагаєш маленьким людям стати дорослими. У них багаж життя такий, що багато хто й у 50 років цього не знає. У них дуже важке було дитинство. Вони можуть у 16 років іграшками тихенько гратись, купатись з каченям у ванній. Водночас не вміють правильно покупатись – вони не розуміють, що таке мочалка, шампунь, і користуватись цим не вміють", — каже чоловік.
Він пригадує, що спочатку діти не розуміли, навіщо прибирати кімнату, ходити до школи чи думати про майбутнє.
Дитина, яка проживає у будинку сімейного типу родини Стрельцових. Суспільне Чернівці
Дівчинка, яка проживає у будинку сімейного типу на Буковині. Суспільне Чернівці
Один із прийомних синів подружжя у 2022–2023 роках служив у Третьому армійському корпусі та отримав поранення під Соледаром. Андрій каже, зараз хлопець жартує, що до умов на фронті був готовий завдяки біологічній матері.
"Казав: "Вона, мабуть, щось знала. Інакше чому ми на снігу спали, по сараях спали? У нас опалення ніколи не було?", — переповідає слова хлопця Андрій Стрельцов.
"Їх батьки закривали в кімнаті"
Найбільше Андрію запам'яталися перші місяці після того, як у родину потрапили двійнята Віка і Валік. Уночі хлопчик регулярно прокидався із криком.
"Спочатку Валік кричав: "Пити хочу". Я прибігав, приносив воду. Але він дивився ніби крізь мене. Він ніби прокинувся, але водночас спав. А він кричить спочатку: “Пити хочу, пити хочу, пити хочу”. А потім: “Хлібчика, водички, хлібчика, водички, хлібчика, водички”, — пригадує тато-вихователь Андрій.
Хлопчик, який проживає у будинку сімейного типу родини Стрельцових. Суспільне Чернівці
Лише згодом соціальні працівники розповіли родині, що стало причиною таких нічних криків.
"Коли служби переконались, що ми не відмовимось від дітей, вони нам тоді сказали, що їх просто закривали у кімнаті батьки. Давали їм там воду та хліб. Ну і як діти малі — штовхнули ту банку, вона впала, вода розлилась, а батьки там десь по своїх справах", — каже чоловік.
Діти у будинку сімейного типу на Буковині. Суспільне Чернівці
"Не знали, що таке персик, а на редиску казали, що це цукерки"
Водночас Андрій згадує історію чотирирічного хлопчика, який квітку сприймав за персик.
"Він чув, що таке персик. І от він знайшов квіточку, і вона йому нагадувала персик. Звичайний персик, який всюди росте. Прибігає: “Мама, мама, я персик знайшов”. А йому кажуть: “Чекай, чекай, а де? У степу немає персиків”, — згадує чоловік.
Інший вихованець на ринку показував на мішок із редискою й просив купити йому "цукерки".
Діти граються у будинку сімейного типу на Буковині. Суспільне Чернівці
Фото дітей, які проживають у будинку сімейного типу на Буковині. Суспільне Чернівці
"Слово "тато" звучить як покарання"
За словами Андрія, найцінніше у вихованні — момент, коли дитина починає довіряти.
"Є речі, про які їм соромно розповідати. Але коли приходить час, вони відкриваються. Бо вже знають, що їх не засудять. Ми не кажемо: "Тепер я ваш тато". Називайте так, як вам комфортно", — розповідає Андрій.
Одна з вихованок звертається до чоловіка — "дядько Андрій".
"Для неї слово "тато" радше звучить як покарання. Батько бив її. Вона просто не може мене так називати", — пояснює чоловік.
Дитина, яка проживає у будинку сімейного типу родини Стрельцових. Суспільне Чернівці
"Навчаємо їх звичайного життя"
У родині діти поступово вчаться готувати, прибирати, доглядати за собою, святкувати дні народження та жити у звичайному побуті. Діти ходять на гуртки та займають призові місця на конкурсах. Андрій каже, що не намагається замінити дітям учителів.
"Перші класи я ще можу допомогти з уроками. Але я – батько. Для школи є вчителі. Я просто намагаюся зробити з дитини людину, яка вийде у соціум і буде адекватною, — це те, що я можу зробити", — каже чоловік.
Саме це, каже Андрій, і є справжньою роботою батьків-вихователів. Подружжя не розділяє рідних та прийомних дітей. А основною підтримкою для Андрія у вихованні є дружина Тетяна.
Тетяна Стрельцова та дівчинка, яка проживає у будинку сімейного типу. Суспільне Чернівці
Іграшки. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще
15 дітей, обітниця Богу та зниклий безвісти син: історія родини з Буковини
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
