19 березня Новодністровськ у скорботі та з глибокою шаною навіки попрощався зі своїм захисником Михайлом Ігоровичем Голодніковим. З 23 червня 2023 року він служив стрільцем-санітаром військової частини А4949 на Запоріжжі.
Зовсім нещодавно, 31 січня, йому виповнилося 40 років. Але немилосердна війна забрала його життя і навіки осиротила родину ‑ маму, вітчима, сестру, шваґра, племінників, двоюрідних братів, друзів, побратимів.
Висловлюючи вдячність за ратний труд та найвищу міру жертовності, містяни зустріли свого захисника у скорботі, прихиливши коліна. Міський голова Наталя Цимбалюк у прощальному слові зазначила:
‑Ми дякуємо нашому герою за його подвиг! Кажуть, що у наших захисників немає вибору. Але ми всі знаємо, що вибір є завжди. Правильний чи неправильний – то вже інше питання. Михайло і всі інші, хто нині нас боронить, обрали Україну, обрали шлях боротьби за наше спільне майбутнє, обрали наш захист. Від себе особисто і від нашої громади висловлюю щирі співчуття родині Михайла, яка переживає неймовірно пекучий біль утрати. Запевняю, що ми завжди будемо пам’ятати і вічно дякувати за його подвиг і будемо робити все для того, що уже з небес наші мужні воїни бачили, що Україна незламна.
Це перший тиждень великого посту. Ми добре знаємо, хто наш ворог, хто вбиває наших чоловіків, батьків, синів, дочок, хто руйнує наше сьогодення. Не будемо їм сьогодні нічого бажати. Хай Господь розпорядиться, що робити з тою нацією вбивць. А ми тримаємось і віримо. Тому що ці хлопці і дівчата, які віддали своє життя, забороняють нам опускати руки. І нехай Господь нам у цьому допомагає. Вічна слава нашому захиснику, солдату Михайлу! Слава Україні!
Від духовенства слово тримав протоієрей Ярослав, служитель Дністровського благочиння Чернівецької єпархії ПЦУ. Він звернувся до присутніх такими словами:
‑Наш великий поет і пророк Тарас Шевченко заповідав «Любіть Україну во врем’я люте». А коли ж такі часи, як не тепер, коли ми боремось за нашу незалежність, свободу, життя врешті-решт. І в цій боротьбі новопреставлений воїн Михаїл поклав своє життя. За Україну. Але ж Україна – це ми з вами, наші з вами дії, слова, помисли. І якщо хтось думає, що має сьогодні житло, роботу, якісь особисті плани і не хоче бути учасником цих усіх подій, то повірте, це все він має до того часу, поки такі як Михаїл і його побратими стоять там на сході України і стримують російську агресію.
Хочеться сьогодні згадати слова нашого Господа про те, що ми викуплені від гріха великою ціною ‑ кров’ю Христа. Так і Україна сьогодні платить кров’ю своїх найкращих синів і дочок за можливість просто існувати, просто жити, а в майбутньому – розквітнути. Низький уклін і щира шана усім Героям!
Зараз ми зібралися тут не тільки для того, щоб ушанувати подвиг новопреставленого Михаїла і провести його в останню скорботну дорогу, а й для того, щоб кожен з нас зробив для себе правильні висновки. Наш захисник Михаїл, коли настала його черга, пішов боронити свою сім’ю, свою родину, свою громаду, свою країну. Тож низько вклонімося сьогодні воїну, герою України! І нехай Царство Небесне буде йому тією нагородою, яку він заслужив, захищаючи кожного з нас!
Вічний спочинок воїн Михайло Голодніков знайшов на Новодністровському міському кладовищі.
