Гіркі звістки з фронту огортають смутком громаду. Наче чорні ворони болю, вони приносять у наші домівки сльози, скорботу й невимовний біль.
Цими днями прилетіла чергова – офіційно підтверджено загибель захисника України Віктора Зіновійовича Шперуна, котрий із 28 листопада 2025 року вважався зниклим безвісти. Майже рік його родина, друзі і знайомі плекали надію побачити Віктора живим. Але не судилося. Вірний Військовій присязі та Українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, кулеметник механізованого відділення в/ч А7014 солдат Віктор Зіновійович Шперун загинув саме в той день, 28 листопада 2025 року в селі Карпівка Краматорського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу.
У вівторок 6 жовтня Новодністровська громада навколішки зустріла свого героя, свого захисника, аби подякувати йому за подвиг та гідно провести його на вічний спочинок.
Скорботу всієї громади та вдячність герою за подвиг передала у прощальному слові міський голова Наталя Цимбалюк:
- Віктору було лише 44 роки. Попереду в нього мало бути ще велике гарне життя. Він мав би разом з нами радіти нашій перемозі. Мав би дивитися, як дорослішає його донечка, дочекати онуків. Але…
Віктор не був військовим. Він – простий цивільний чоловік, який працював у комунальних підприємствах та в енергетиці. Але у квітні 2025 року він став на захист України. Хтось скаже, що у нього не було вибору. Вибір був. І Віктор обрав бути патріотом своєї країни. Бо він мав відвагу, щирість, людяність. Мав поклик захищати країну. Ми вдячні йому за те, що він долучився до лав ЗСУ, які стримують лютого ворога на східних рубежах.
Він імені нашої громади і від себе особисто висловлюю слова вдячності Віктору і слова співчуття його родині – батькові, донечці, дружині, друзям, сусідам, побратимам, колегам. Ми розділяємо біль їхньої утрати, бо то наша спільна втрата.
Ціна нашого сьогоднішнього дня дуже й дуже висока. Наша Алея Слави уже увіковічнила 53-х героїв. Крім того, маємо 30 безвісти зниклих захисників. Ми дуже й дуже надіємось, що кожен з них все ж таки повернеться додому. Молимось за це і сподіваємось, що Господь почує наші молитви.
Також просимо Бога, щоб він прийняв у своє Царство душу нашого Віктора, а рідним дав сили пережити цю страшну годину. Пам'ять про нього буде вічною, бо він ‑ одна із дуже багатьох сторінок нашої новітньої історії, яка твориться просто зараз.
Слава Україні! Героям слава!
Світлий, відважний, надійний ‑ саме такими словами характеризує свого учня Віктора Шперуна його вчитель Валерій Самусь.
- Йому не подобалось, коли я звертався до нього «Віктор». Казав, що краще «Вітя». Тому для мене він Вітя.
Вже задовго по закінченні школи, але ще до повномасштабного вторгнення так склалося, що ми чи не щодня зустрічалися в дорозі на роботу та з роботи. І Вітя завжди вітався словами «Все буде Україна!» Ця фраза у його виконанні звучала щиро, то не було пустослів’я. Бо саме такий він і був: щирий, відповідальний, прямолінійний. Якщо він казав, що чогось не буде робити, ‑ не робив; якщо обіцяв зробити – неодмінно зробить.
На жаль, саме таких ‑ кращих із кращих – забирає війна. Сьогодні ми прощаємось із Віктором Шперуном. А в Небесному строю уже стоять троє його однокласників – Руслан Донець, Віталій Чушин, Рома Бурдинюк… Ці четверо друзів були не розлий вода, скрізь разом. І тепер вони також там разом…
Схиляємо голови перед подвигом нашого Віті. Царство Небесне і вічний спокій тобі, герою, в оселях праведників!
Благочинний Кельменецького благочиння Чернівецько-Буковинської єпархії Православної Церкви України, протоієрей Михайло Левицький говорив про жертовну любов наших воїнів, наших захисників до свого народу, своїх ближніх:
- Ніхто і ніколи не знайде слів, аби втішити батьків, дружину, дітей людини, яка цей світ покидає. А тим більше, коли мова йде про воїна, який стає рідною і близькою людиною не лише для своєї сім’ї, але й для кожного з нас. Бо кого, як не їх – наших захисників – називаємо своїми ближніми. Адже виявляючи до нас свою любов, вони віддали за нас найдорожче – своє життя.
І знайте, що наші воїни, які дивляться сьогодні із портретів на Алеї Слави, а відтепер і полеглий воїн Віктор, ‑ це якраз ті ближні, які з великої своєї любові віддали своє життя за наше. Не через те, що така воля Божа, не через те, що це Боже покарання, але через те, що таким жорстоким є окупант, який прийшов на нашу землю. Тому що війна сьогодні ‑ це не якась подія чи геополітичні зміни. Це страшна трагедія. Трагедія, у якій гинуть як військовослужбовці, які стоять зі щитом, захищаючи нас із вами, так і тисячі невинних людей. Російська терористична організація не має абсолютно ніякого стримування у тому, кого вбивати, а кого не вбивати. Але серед нас знаходяться ті, кому не байдуже, хто виходить і намагається зупинити це страшне зло, зупинити цю дику орду.
За це ми і дякуємо тим, хто є нашими ближніми. Дякуємо полеглому воїну Віктору, який проявив жертовну любов до ближнього, якої навчав Христос.
Вічний спочинок захисник України, син, чоловік і батько Віктор Зіновійович Шперун знайшов на Новодністровському міському кладовищі. Новодністровська громада висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам і колегам захисника.
Світла пам’ять Віктору Шперуну.
Фото: "Новодністровське радіо"
