За інформацією: Суспільне Чернівці.
-
Фото: Марини Корпан, БукІнфо (с)
22 світлини – стільки ж доль. Репресовані, знедолені, принижені, але на рідній землі та з вірою у незалежність. Українські репортери, попри загрозу бути арештованими, їздили до Криму, щоби показати реальне життя кримських татар та проукраїнських активістів під російською окупацією. Побачене й задукоментоване представили на фотовиставці.
Три двоюрідні брати-підлітки Мансур, Мухаммад та Алі живуть на “жіночій” вулиці у невеличкому містечку Строганівка неподалік Сімферополя. Батьки хлопчиків – політв’язні. Їх арештували, сфабрикували справу та звинуватили в начебто причетності до «терористичної організації».
– Це фото мого колеги Тараса Ібрагімова має сказати багато чого людям, які не знають, що ж насправді коїться в Криму після окупації, – каже Альона САВЧУК, співавторка виставки, демонструючи світлину з трьома підлітками. – Населений пункт Строганівка – це місце контактного проживання кримських татар. Там є декілька вулиць, де здебільшого проживають кримські татари. Деякі вулиці ми називаємо суто жіночими, тому що з кожного будинку там арештовані чоловіки.
Є діти, які виростають на вулицях, де немає чоловіків, де всі чоловіки арештовані. Діти в такому контексті ростуть і так осмислюють те, що відбувається навколо. Це гарна ілюстрація того, що відбувається з тими родинами в Криму, які хочуть жити за совістю й не хочуть покидати свій дім. Разом з тим, це показує, наскільки кримські татари вкорінені в цю землю. По суті, вони просто сказали, що ми з цієї землі не підемо. Бо з цією землею зріднені.
“Ця історія – вкрай проста й чорно-біла. Жили собі люди на своїй землі, ростили дітей, ходили на роботу, молились у мечеті. Допоки не прийшла Росія й не закатала їхнє тихе сімейне життя в асфальт, – каже репортерка, аналізуючи побачене в незаконно анексованому Криму. – Бо треба любити ту країну, молитися тому богові й думати у такий спосіб, як тобі каже нова влада. Якщо ж ні – то привіт обшукам, арештам і колоніям суворого режиму десь в Башкортостані”.
Альона Савчук, разом із колегами Аліною Смутко й Тарасом Ібрагімовим, документувала життя кримських татар та українських активістів у Криму протягом кількох років, поки не отримала заборону від ФСБ на в’їзд на півострів і територію росії строком на 10 років.
“Що ж до заборони в’їзду, то це закономірний процес, – зауважує Альона Савчук. – Ми чекали на зачистку інформаційного поля. Жоден нікчема не готовий робити свої гидотні справи на видноті, а проросійські силовики – типові представники цього виду. Як сказав місцевий дружній адвокат, спасибі, що хоча би випустили”.
Нині репортерка документує історії з життя українців, які потерпають від російсько-української війни.
– Моя робота розділена на кілька епізодів. Один з епізодів – про людей, які двічі втратили свій дім, – каже Альона Савчук. -Умовно, вони були переселенцями з Криму й Донбасу. Переїхали до Ірпеня, Бучі, Гостомеля. І знову позбулися дому. Інший епізод – історії родин з маленькими дітьми, яких війна торкнулася найбільше. Подкаст полягає у тому, як ці люди справляються жити в у неймовірних мовах війни і тому подібне…
До теми
Репресії в Криму тривають і досі. Та вже проти українців, яких перевозять до Криму з окупованої частини Херсонщини й Запоріжжя.
– Місцеві правозахисні групи повідомляють про утримання щонайменше 110 громадян України в слідчому ізоляторі Сімферополя, – розповіла під час відкриття виставки Тетяна ПЕЧОНЧИК, голова Центру прав людини ZMINA. – Також практика насильницьких зникнень стосується і кримчан. Зокрема, 29 квітня дорогою з Коктебеля до Феодосії була викрадена громадянська журналістка Ірина Данилович, її 13 днів утримували без доступу адвоката та інформування рідних про затримання. Окрім Данилович, окупаційна влада за політично мотивованими обвинуваченнями тримає за гратами ще 14 журналістів. Більшість із них – це кримськотатарські громадянські журналісти, які співпрацювали із ініціативою “Кримська солідарність”, що об’єднує родини політичних в’язнів, адвокатів, активістів. Кожен десятий політв’язень позбавлений волі саме через журналістську діяльність.
“Що стосується теми кримських політв’язнів, то після 24 лютого 2022 року можна відзначити низку особливо негативних тенденцій, зауважила Печончик. – По-перше, ми спостерігаємо стрімке збільшення кількості цих справ, зокрема йдеться про жителів Херсонщини та Запоріжжя, які були затримані та примусово переміщені до тимчасово окупованого Криму. По-друге, вперше за дев’ять років окупації у лютому цього року у в’язницях померли двоє українських політв’язнів – Костянтин Ширінг і Джеміль Гафаров – через ненадання медичної допомоги. На жаль, ще понад 20 осіб також мають значні проблеми зі здоров’ям і можуть стати новими жертвами росії”.
Виставка “Історії окупованого Криму” діятиме у Чернівцях протягом десяти днів – до 13 березня. Світлини розгорнули на другому поверсі ТРЦ DEPO’t Center.
Вхід – вільний.
Марина КОРПАН, журналістка
Спеціально для БукІнфо (с)
