За інформацією: Суспільне Чернівці.
Олександр Лендєл та Лілія Вакарюк. Колаж. Суспільне Чернівці
Кожен ранок Лілія починає з дзвінка слідчому — чи не з'явився збіг ДНК її Олександра з кимось із загиблих. Вона подала десятки офіційних запитів, зверталася до колоній у Російській Федерації та на окупованих територіях, шукала інформацію на російських сторінках у соцмережах. Коли, здавалося, не залишилося жодної надії, вона вирушила на схід України і переглядала невпізнані тіла в моргах. Вона бачила тисячі загиблих, водночас сподіваючись і боячись знайти серед них нареченого. Але його там не було.
Олександр Лендєл служив у спецпідрозділі "Кракен" ГУР, а до цього був тренером з карате. Його вихованці здобували нагороди на чемпіонатах України, Європи та світу. Одна з його підопічних присвячує йому кожну свою перемогу, донька продовжує тренувати дітей, вірячи, що так хотів би її батько, а друг планує реалізувати їхні спільні плани.
Як його відсутність змінила життя тих, хто його знає, — читайте у матеріалі Суспільне Чернівці.
Останнє люблю та жодної відповіді
Ліля кожного дня пише своєму нареченому. Уже два роки ці повідомлення залишаються без відповіді.
"Востаннє він написав 30 березня, коли зник: "Я пішов". Я написала: “Люблю тебе. Хвилюватимусь, пиши, коли буде зв'язок”. А він відповів: "І я тебе. Не треба”.
Остання переписка Лілії та Олександра/Скриншот. Лілія Вакарюк
Протягом цих двох років Ліля знаходить підтримку серед рідних інших військовослужбовців, які переживають втрату або, як і вона, шукають інформацію про своїх близьких.
Рішення йти на війну
Олександр Лендєл мобілізувався в перші дні повномасштабного вторгнення. Його донька Стелла каже, що він не міг залишатися цивільним, коли інші чоловіки стали на захист його сім'ї та вихованців.
Стелла, як і батько, займається карате, виступає на змаганнях та тренує дітей.
"Я роблю те, що він би хотів, щоб я робила, і те, чим би він пишався. Кожного вечора я думаю про нього та молюся за те, щоб він повернувся до нас".
Олександр Лендєл, Стелла Лендєл (праворуч), Дарія Булай (в центрі). Стелла Лендєл
"Присвячую йому нагороди"
У 2020 році Олександр переїхав до Чернівців з Одеси, щоб працювати у місцевому спортивному клубі. Тоді він почав тренувати тепер уже чемпіонку Європи Дарію Булай.
Він мені сказав: 'Ти побачиш, ти станеш чемпіонкою Європи, чемпіонкою світу". Після того, як тренер зник, Дарія присвячує йому кожну медаль.
"За моє життя мене тренувало багато тренерів. Олександр Лендєл один із тих, хто вірив у мене чи не найбільше".
"Спортсмени мають бути патріотичним прикладом"
За словами друга та колеги Лендєла Олександра Пікуліна він вважав, що частина тренерів має продовжувати працювати, щоб розвивати спорт, а частина — захищати країну.
"Ми дуже вболіваємо за те, чим займаємося, адже це наше життя. І тут йдеться не лише про дорослих спортсменів, які є обличчям країни, а насамперед про дітей. Ми створюємо для них спільноту та вчимо любові до спорту".
Лендєл завжди був на звʼязку зі своїми вихованцями та дистанційно підтримував їх на змаганнях.
Олександр Лендєл та Олександр Пікулін. Олександр Пікулін
"Усе життя готувався до війни"
Ліля пригадує, що Саша казав: "Війна схожа на боротьбу, тільки там не гинуть люди."
Спортивне минуле допомогло йому швидше адаптуватися до військової служби. Спочатку Лендєл мобілізувався до бригади «Запорізька Січ», а згодом був прикомандирований до підрозділу "Кракен". Він брав участь у визволенні міст у Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях.
"Це були Ізюм, Куп'янськ, Соледар, Вугледар. Дуже багато міст, де їх зустрічали так, як мають зустрічати героїв."
У Купʼянську місцеві жителі зустрічали Сашу з побратимами домашніми стравами: голубцями, сирниками, пампушками та українським борщем.
"Тоді він мені казав: "Бачиш, де я? Бачиш, що я сьогодні зробив? Він пишався цим і був упевнений, що зробив правильно, коли вирішив мобілізуватися".
Олександр Лендєл. Лілія Вакарюк
За офіційними даними, Лендєл зник безвісти під час бойового завдання поблизу села Ягідне Бахмутської громади.
Два роки Ліля шукає його «між небом і землею», щоб повернути додому або попрощатися.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
