Маріупольці у Чернівцях вже третій рік поспіль готуються до Великодня далеко від рідного дому. Для деяких з них дійсне свято, як і домівка, залишились у щасливому минулому, а зараз – звичне дотримання традицій і зацікавлене спостереження, як це відбувається тут, у місцевих.
Втрачений смак свята
Більшість маріупольських вправних господинь не випікають пасок і навіть поховали у своїй пам’яті рецепти, що залишились від мами та бабці. Бо на чужих кухнях не замісиш правильне тісто, освячене великоднім настроєм.
Розташований біля чернівецької ратуші центр підтримки переселенців «ЯМаріуполь» близько сусідить ще й з Чернівецьким обласним художнім музеєм. Тож, співробітники центру та відвідувачі майже завжди гуртуються, щоб перейшовши дорогу, взяти участь в презентації чергової виставки.
Так на початку квітня вже за звичкою маріупольці прийшли на відкриття персональної виставки писанок відомої майстрині із Львівщини Ольги Ровецької-Назар «Сад Ангельських пісень». Тоді ми навіть не здогадувались, що одним ознайомленням з експозицією справа не завершиться.
Треба зазначити, що «Сад Ангельських пісень» вразив ще з порогу. Що зазвичай очікуєш від таких експозицій? Те, що вони будуть максимально естетично розташовані на якихось виставкових горизонтальних чи вертикальних поверхнях, а ти будеш чино та повільно їх роздивлятись.
Але тут було все по-іншому: для розташування чотирьох сотень писанок задіяли весь простір чималенької зали. В ній дуже гармонійно співіснували писанки, різдвяні пауки, панно та стовбури борщівника. А ще був куточок для писанок з рідними нам орнаментами надазовських греків.
Стародавні зразки таких орнаментів колись зберігались в фондах Маріупольського краєзнавчого музею. Наразі доля унікальних тендітних експонатів не відома – можливо, вони були знищені під час обстрілів та пожежі, можливо, викрадені окупантами.
Надазовські писанки на Буковині
Цифрований варіант замальовок стародавніх писанок, що зробили співробітники маріупольського музею ще в 1926-1927 роках, передали майстрині Ользі Ровецької-Назар і вона здійснила реконструкцію тих втрачених через війну експонатів. Саме їх ми і побачили на виставці у Чернівцях. Над цими писанками – панно із зображенням янгола у військовому пікселі і з розбитим серцем, під яким написано «Маріуполь».
Як з’ясувалося, зображення найтиповіших стародавніх писанок надазовських греків увійдуть до каталогу вишивок традиційних писанок всіх регіонів України. Керівниця Маріупольського музею народного побуту Наталія Арусланова, що зараз в якості переселенки мешкає в Чернівцях, зауважила: «Тішить надія, що тепер ці неймовірні писанки відродяться у вишитих роботах українських іменитих майстрів та увійдуть до каталогу традиційних орнаментів українського народу».
До речі, до створення цього унікального каталогу долучився Буковинський клуб сучасної вишивки «Вечорниці», а ще – майстри та майстрині з різних куточків країни.
Беремо в руки писачок
Після відкриття в художньому музеї «Саду ангельських пісень» ми узнали, що Ольга Ровецька збирається провести для бажаючих три майстер-класи. Підійшли до неї з пропозицією один з них провести для маріупольської групи.
І щиро вдячні майстрині за те, що відразу погодилася, да ще й пообіцяла зробити це безкоштовно. Дуже багато наших жіночок і навіть дехто з чоловіків зацікавились можливостю повчитися традиційному українському мистецтву у одній з кращих представниць цього напрямку.
Уважно слухали роз’яснення Ольги Ровецької, старанно малювали на майбутніх писанках рослинні мотиви, квіточки, сонечко та інші сакральні візерунки.
«Нам дуже сподобалось, тепер ми знаємо, як гарно та красиво розмалювати писанку», – задоволено каже Олена Лазарик. Відтепер і вона, і інші учасники зможуть впевнено та натхненно створити для своїх родин чудові писанки до Великодня.
Разом – до Коломиї
Після того в вихідний ми попрямували до Коломиї, де відвідали Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, заснований у 1926 році.
Побачили понад 50 000 творів, які сповна відображають традиційну народну культуру і мистецтво гуцулів та покутян, неймовірно вразили своєю майстерністю та різноманітністю. Загальні враження групи озвучила керівниця центру «ЯМаріуполь» Ірина Борейша:
«Нас вразило все – різьба по дереву, вироби з металу, кераміка, одяг та прикраси, предмети побуту. Вони свідоцтво того, наскільки творчо багаті та самодостатні були наші предки і як вони намагалися прикрасити все, що є в їхньому житті».
Піднесенні емоції відчули і після відвідання єдиного в світі Музею писанкового розпису. Маріупольці побачили унікальні роботи видатних майстрів всіх областей України. Були писанки, на яких стояли підписи українських президентів та відомих особистостей – футболіста Андрія Шевченко, співачки Ніни Матвієнко, поетеси Ліни Костенко. Але особливих емоцій були удостоєна невеличка експозиція писанок з надазовськими візерунками, що створили маріупольчанки Наталія Арусланова та її донька Аліна.
Власні писанки – кожній родині!
«Я хочу, щоб в кожній українській родині, селі та місті зберігали традицію розпису писанок. Щоб ми не дожили до тієї ситуації, що зараз є в Європі. Там про таке явище, як розпис яєць пам’ятають тільки найстаріші жінки у селах і всі давно призвичаїлися класти у великодній кошик шоколадні яйця».
Так визначила свою мету майстриня-писанкарка Світлана Кіара, яка завітала до нашого центру, щоб запропонувати маріупольцям вже свій безкоштовний майстер-клас. Бо для неї навчати людей писанкарству це своєрідна життєва місія.
Пропозицією пані Світлани ми скористалися з ентузіазмом. А майстриня зробила все можливе, щоб створити в центрі культури «Вернісаж», де ми працювали, творчу та відкриту атмосферу. Щиро поділилася своїми знаннями та досвідом та ще й забезпечила нас усім потрібним матеріалом.
Кожен вибрав візерунок з сакральним змістом, намалював на яйці олівцем ескіз майбутнього розпису, а потім почав працювати з писачком, свічкою, воском та фарбами.
Маріупольчанка Олена працювала поруч зі своєю матусею. У обох вже був досвід подібного майстер-класу від львівської майстрині Ольги Ровецької. Але той, що проводила пані Світлана, їх не менш зацікавив.
Процес був таким захоплюючим, що ми не помітили, як сплив час. Майстриня нам пообіцяла, що провзу4стрінемося знову і тоді вже будемо розписувати писанки надазовськими візерунками.
Малювали, що серце просило
Вона стримала своє слово і вже наступне зайняття провела в приміщенні центру «ЯМаріуполь». Цього разу ми зробили вже дві писанки: одну обов’язкову, традиційну, другу – рідну, надазовську.
На жаль, ми не мали зразків для другої, тож малювали те, що серце просило – хвилі, рибу, сонце, жито. Пані Олена з Херсону, що вперше в житті взялася за писачок, раділа гарним писанкам. Дівчинка Мирослава трошечки хвилювалась, щоб колір візерунків вийшов таким яскравим, як вона замислила.
В підсумку все вийшло гарно. Святкове пасхальне дерево в нашому центрі вже радує око гарними писанками, багато з яких ми зробили самі. А в душі кожної починаючої писанкарки поселилося дійсне свято, бо чомусь навчилися, бо поспілкувалися зі світлою, чудовою людино, бо торкнулися українського споконвічного мистецтва.
Тож, підписуємося під кожним словом, що сказала одна з майстринь, що подарувала нам щастя перших кроків в писанкарстві: «Для нас, українців, писанка – не тільки символ життя, добра, надії. Це ще й магічний оберіг нації, її філософії та культури, езотеричний зміст якої нині важко осягнути».
Журналістка Світлана КУЗМІНСЬКА, ВПО (Маріуполь)
Спеціально для БукІнфо (с)
Світлини авторки
