За інформацією: Суспільне Чернівці.
Військовий Олександр Шуманський з позивним Шаман. Фото: Суспільне Чернівці
Історія позивного
Позивний Шаман Олександру дали побратими, бо часто ставалось так, як він казав.
Якщо я казав копати окоп, то треба копати окоп, бо буде обстріл. А коли я казав, що буде дощ, і дощ починався, то казали, що знову Шаман "накаркав".
Про поранення
У вересні 2022 року Олександр отримав поранення. Тоді військовий мав евакуювати побратимів з позиції. Через влучання уламок роздробив вісім сантиметрів кістки. Після цього Олександру встановили пластину та декілька саморізів.
Ми їхали полем 8-10 кілометрів, нас було видно, у нас були згорілі БМП, танки. Доїхали до позиції, сховали БМП у капонір. Тоді швидко на позиції для очікування поранених. Хлопчина, який був поруч, каже: "Може посередині ляжеш?" Я сказав: "Ні". Було якесь таке передчуття.
Тоді внаслідок обстрілу троє військових загинули, а ще двоє були поранені, серед них — Олександр.
Військовий Олександр Шуманський з позивним Шаман. Фото: Олександр Шуманський
Про підтримку після поранення
Олександр розповідає, що після поранення п'ять місяців пробув у лікарні. Ще три — вдома. Його підтримали побратими, друзі, рідні, зокрема брат.
Тоді я ще на візку їздив, у мене був апарат Ілізарова аж до п'ятки. То мене брат на ручки брав, мив, годував, бо я їсти не хотів. У мене дуже страх був: як це пережити, як це я тут, а хлопці на фронті?
Фото ноги Олександра Шуманського після поранення. Фото: Олександр Шуманський
Про службу у протиповітряній обороні
Після поранення Олександра визнали обмежено придатним і направили на службу в протиповітряну оборону на Львівщині. Там він служить понад рік.
У нас є програма "Тривога", нам за 10 хвилин повідомляють, що скоро буде виїзд. Виїхали ми на бойове завдання, щоб шахеди та ракети збивати браунінгом. Я командир — тримав планшет і казав координати.
Олександр служить у батальйоні, який утворили з обмежено придатних військових. Тому розповідає, що там багато бійців з важкими пораненнями та ампутаціями. Зараз Олександр приїхав додому у відпустку бо під час завдання отримав контузію. Розповідає, що за 150-200 метрів від нього прилетіла ракета.
З моїм пораненням мені важко ходити, важко бронежилет носити. Також від вибухів уже психологічне — у мене страх. Зараз я ходжу на милицях, але останнім часом стараюсь ходити через біль, бо можу — я кращий.Читати ще
Читати ще “Не розбираю сумку з ЗСУ, щоб у будь-який момент повернутись”: історія 65-річного буковинця Михайла Татуліча
Читати ще “Поки я був на фронті, я для вас був героєм, а зараз в ТЦК — вже ніхто?”. Історія військового з Буковини Статкевича
Читати ще “Спершу хотіли розстріляти”: 25-річний боєць з Буковини про російський полон
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
