-
Після важкої тривалої хвороби помер відомий буковинський журналіст і письменник Анатолій Томків
6 серпня 2025 року, як повідомила Ludmila Martin-Roberts (донька), «на 72 році життя після довгої боротьби з важкою хворобою відійшов у вічність наш дорогий Тато, Чоловік, Дідусь, Журналіст та Письменник Анатолій Томків. Він залишив по собі багату творчу спадщину, любов до слова та невтомну працю задля правди й культури слова. Його життєвий шлях був сповнений щирої відданості своїй родині, професії та читачам».
* * * * *
Томків Анатолій Миколайович – український письменник і журналіст, член НСЖУ. Народився 1 січня 1954 року у селі Конятин, Путильський район, Чернівецька область. Закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету. Викладав українську мову та літературу у школах сіл Підзахаричі та Селятин на Путильщині.
З 1978 – диктор Чернівецького обласного радіо та телебачення, редактор і ведучий передач для дітей молодіжної редакції обласного ТБ для телебачення України, згадує краєзнавець Юхим Гусар.
З початку 1990-х – головний спеціаліст, керівник прес-служби Представника Президента України у Чернівецькій області, згодом – прес-секретар голів Чернівецької облдержадміністрації, заввідділом зв’язків з громадськістю Чернівецької обласної ради, на громадських засадах редагував газету УДАІ УМВС України в Чернівецькій області.
З 2005 р. – редактор випуску інформаційних програм обласного радіо.
Автор численних нарисів, новел, шкіців та психологічних замальовок: «Без проблем», «Храму не буде», «Порядок», «Третя сила» та інші. Видав книги «Хто пацив, той знає …», «В Євросоюз через Кінашку» та “На перелазі”. Нагороджений почесною відзнакою Чернівецької обласної ради та обласної державної адміністрації «Буковина».
Анатолій Томків. Фото: ЧНУ ім. Юрія Федьковича
Як написала представниця Національної ради у Чернівецькій області Любов Нечипорук професійний шлях Анатолія Томківа був тісно пов’язаний з розвитком медіа у Чернівецькій області: від диктора та редактора молодіжних передач до головного спеціаліста, керівника прес-служб, багаторічного редактора інформаційних програм обласного радіо. Він глибоко знав та відчував силу слова, і вміло, відповідально користувався ним, формуючи не лише інформаційне наповнення, а й довіру аудиторії.
Голос Анатолія Миколайовича став частиною звичного звучання обласного ефіру для кількох поколінь слухачів. Його програми, тексти, інтонації – це жива історія українського радіо на Буковині. За свій внесок у розвиток регіонального мовлення він був неодноразово відзначений, зокрема – почесною відзнакою «Буковина».
Як автор нарисів, новел, мікрокіносценаріїв, Анатолій Томків залишив по собі глибоку і щиру літературну спадщину. Його твори – завжди про людину, про гідність, про внутрішню правду, яку він умів відчувати і передавати словами. Працюючи на перетині журналістики, публіцистики та історико-біографічної прози, він створював тексти, які легко читалися і довго залишалися в пам’яті.
Постать Анатолія Томківа – частина медійної історії нашого краю, символ професійної витримки, інтелігентності та любові до справжньої журналістики.
Висловлюємо ширі співчуття рідним, близьким, колегам і всім, хто знав Анатолія Томківа, цінував його талант, мудрість і людяність.
Світла пам’ять Анатолію Томківу.
Боже ж мій.. Ну як?! Невже Через Кінашку до Євросоюзу ми вже підемо без нього… без нашого Анатолія Миколайовича Томківа?!
Величезна втрата, друзі… Від важкої тривалої хвороби помер наш Святійший, як ми його називали у вузькому “бригадному товаристві” – Анатолій Томків, чудовий журналіст і неймовірний письменник-новеліст.
Мені важко усвідомити цю смерть мого старшого колеги. Бо чимала частина мого робочого життя, особливо в час професійного становлення була пов”язана з ним – ми разом працювали у пресслужбі Чернівецької ОДА в середині 90-х.
Далі наші дороги також дуже багато перетиналися. Анатолій Миколайович багато мені дав того, що зробило з мене саме журналіста. І я повік йому вдячий за це.
Я щасливий, що свої перші геніальні новели Анатолія Миколайовича побачили Світ саме на шпальтах БукІнфо і сотворили справжній фурор! А ще… перепрошую у всіх моїх гарних знайомих горян. Але лише Томків буде асоціюватися у моїй свідомості з образом “справжнього гуцула”, коли я чую ці слова як звучать де-інде…
Ви зарано нас всіх покинули, Анатолію Миколайовичу, і подалися до незвіданих потойбічних Світів, де немає смутку і болі…. Полинули писати небесні новели…
Прощавайте, дорогий наш Святійший.
Дякую Вам за все. І дякую Долі, що вас знав.
Вічна пам”ять і Царство небесне…
Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ, журналіст.
Керівник порталу БукІнфо (с)
