Росіяни створили з українських військовополонених так званий батальйон імені Максима Кривоноса. Як з’ясувалося, це військове формування не належить до Збройних сил рф. Загін є певною “маленькою приватною військовою компанією”. Стало відомо, як саме росіяни використовують цей батальйон.
Про це розповіли у Центрі журналістських розслідувань.
Загін, сформований росіянами з військовополонених, названо на честь полковника Війська Запорозького часів Хмельниччини. Вперше про нього стало відомо восени 2023 року — тоді про батальйон писали російські Telegram-канали.
Відповідно до повідомлень медіа країни-агресора, до “батальйону імені Максима Кривоноса” українці нібито приєднуються добровільно. Проте інформація про чисельність, структуру та підпорядкованість цього загону відсутня, цитує Today.ua
Відомо, що від імені батальйону інтерв’ю російським пропагандистським ЗМІ давав 32-річний маріуполець Владислав Довгалюк на позивний “Ерік”. Свого часу чоловік працював на заводі “Азовмаш”. Однак жодних відомостей у базі розшуку МВС України про нього немає — тобто він не значиться ані військовополоненим, ані зниклим безвісти. Під час спілкування з пропагандистами “Ерік” зауважив, що “батальйон імені Кривоноса” не належить до Збройних сил РФ. Натомість, за словами Владислава Довгалюка, це збройне формування фінансується приватними особами.
“Це, можна сказати, маленька приватна військова компанія, де люди неформального штибу, просто приватні особи, приватні спонсори створили ось таке формування. І тут усі добровольці”, – повідомив Довгалюк.
Як зазначають журналісти-розслідувачі, насправді загін є не чим іншим, як проєктом російських спецслужб. Батальйон розгорнув значну активність у соцмережах, де займається дискредитацією Збройних сил України. Зокрема, поширює пропагандистські тези про нібито “іноземних найманців” у лавах ЗСУ та “примусову мобілізацію” в Україні.
Політичною складовою пропагандистського проєкту займається 30-річний киянин Олександр Воробйов, також відомий як “Якудза”. За наявними даними, чоловік навчався у Київському університеті імені Грінченка та навіть викладав у КНЛУ. Відповідно до офіційних даних МВС, восени минулого року росіяни взяли Воробйова у полон. Проте навесні 2025 року “Якудза” з’явився в інформаційному просторі з серією дискредитаційних антиукраїнських та антизахідних матеріалів. Зокрема, він робив “аналіз” політичних подій і розповідав про “страшне НАТО”.
З осені 2024 року відбуваються регулярні зустрічі представників батальйону з іноземними ЗМІ та блогерами — переважно проросійськи налаштованими журналістами та активістами.
Організатором таких зустрічей є співголова партії “Справедливая Россия – За правду” та пропагандист Захар Прілєпін. Зазначена політична сила пов’язана з олігархом і депутатом Держдуми Олександром Бабаковим, який має тісні зв’язки з російськими спецслужбами. (Привіт від акціонера “Чернівціобленерго!”)
Також значна медійна активність у межах проєкту “батальйон імені Максима Кривоноса” помічена за ще двома українцями — Максимом Бур’янчуком і Володимиром Кошеликом. Обидва служили у лавах ЗСУ та потрапили до російського полону.
Відповідно до неофіційної інформації, Володимир Кошелик раніше проходив службу у роті МВС “Торнадо”, а згодом приєднався до 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”. Після 24 лютого 2022 року він служив у 47-й окремій механізованій бригаді “Маґура”. Восени 2023 року Кошелика було взято у полон неподалік села Красногорівка.
Максим Бур’янчук до повномасштабного вторгнення РФ навчався в аспірантурі Національного університету біоресурсів і природокористування України. Після початку війни він розпочав службу в 110-й окремій механізованій бригаді, де мав звання молодшого лейтенанта. У його підпорядкуванні перебував другий взвод п’ятої роти другого батальйону. На початку літа 2024 року Бур’янчук потрапив у полон.
Як резюмують журналісти, “батальйон імені Максима Кривоноса” є проєктом, що фінансується Кремлем. Москва просто використовує українців, які перебувають у цьому формуванні. Ймовірно, у батальйоні є й ті співвітчизники, яких РФ зламала та змусила приєднатися до проєкту. Втім ступінь провини кожного фігуранта цього проєкту має визначити український суд, – йдеться у публікації.
