За інформацією: Суспільне Чернівці.
Різьбяр Володимир Запорожець продає на Косівському ринку. Суспільне Чернівці
Деревʼяні тарілки, які майстер Володимир Запорожець продає на ринку у Косові. Суспільне Чернівці
Поїхали знайомитися з майстром. Того суботнього ранку на Косівському ринку, як завжди, було дуже людно. Як тільки сходить сонце, ринок починає наповнюватися життям. Стає дуже гамірно.
"Дайте кілька сирних коників", "Мені пасує ця вишиванка?", "Купуйте марганцівку!" – можна почути, коли проходиш торговими рядами.
Люди приїхали за колоритними речами, враженнями і трохи поторгуватися. Приміряють вишиті сорочки, куштують мед, розглядають ліжники, силянки і деревʼяні тарелі.
Люди роздивляються товар на Косівському ринку. Суспільне Чернівці
На Косівському ринку продають сирні коники. Суспільне Чернівці
– Скільки коштує така тарілочка? – питає покупчиня.
– 800 гривень, – відповідає продавець, в якому впізнаємо майстра Володимира.
– Дуже гарно, – розглядає виріб жінка.
– Це інкрустація бісером, – продовжує Володимир, – Тут зображені квіти, хрести, тризуб. В одній роботі дуже багато змісту. Два дні над цим працював. Подумайте, якби ваш чоловік стільки заробляв за два дні, чи ви б тримали його вдома, – жартує майстер.
Всі, хто зачув цю бесіду, сміються. Покупчиня зрештою таки щось вирішує придбати. В цьому суть цього місця – поспілкуватися, дізнатися щось нове, насититися емоціями і, звісно, продати чи придбати річ.
Люди розпитують майстра Володимира Запорожця про його тарілки, Косів, 2025 рік. Суспільне Чернівці
Деревʼяні тарілки, які майстер Володимир Запорожець продає на ринку у Косові. Суспільне Чернівці
Володимир продає на цьому ринку з початку 90-х. Він застав різні процеси, які переживало це місце, а разом з ним і суспільство. Він знає історії майстрів та їхні родини. Він любить це місце всім серцем.
"Найбільше у художній різьбі я люблю якраз продавати свої роботи на Косівському ринку. Отримую велике задоволення, коли спілкуюся з людьми. Коли ще ніхто не знав про Facebook, я вже був у Facebook на цьому базарі. Це велика частина мого життя".
Різьбяр Володимир Запорожець продає на Косівському ринку. Суспільне Чернівці
Перші гроші за різьбу заробив на Косівському ринку
Саме різьбярство принесло майстру його перші гроші. Коли Володимир навчався у Вижницькому коледжі, де зараз працює, спробував перевірити, наскільки його справа потрібна людям. Зробив скриньку і повіз на Косівський ринок, який ще називають Смоднянським.
"Це була весна. Дуже добре памʼятаю той день. Ще ніколи не був на цьому ринку. Було темно і мокро. Не було місця, де стати зі своєю роботою – лише якісь два столи, на яких було багато різьби. Того ж дня продав свою скриньку. Ціна була 100 карбованців, а стипендія студента – 30 карбованців".
Різьбяр з Буковини Володимир Запорожець. Суспільне Чернівці
Деревʼяні тарілки, які майстер Володимир Запорожець продає на ринку у Косові. Суспільне Чернівці
Володимир різьбить кожного дня. Витрачає 6, а буває й 20 годин, аби виготовити те, що пообіцяв. Намагається реагувати на запити людей.
"Люди хочуть щось оригінальне. Наприклад, зараз цікавою є якась асиметрія в орнаменті. Її складно виконати, але ніхто цього не робить, тому не маю конкуренції".
"Мої роботи є на всіх континентах світу, крім Антарктиди"
Майстер часто виготовляє роботи на замовлення за кордон.
"Цьогоріч багато робіт з гербом відправив у посольства України – в Туреччину, Італію та Іспанію. Сувеніри і дорогі речі відправляв у всі великі міста Європи. Тож мої роботи є на всіх континентах світу, крім Антарктиди. Але я й над цим питанням працюю".
Косівський ринок був індикатором спроможності людей купувати сувеніри. Тут Володимир проживав різні часи.
"Памʼятаю, коли долар був по дві гривні, а згодом – по пʼять, вісім, двадцять чотири. І це або допомагало, або заважало реалізовувати продукцію. Коли народ ставав неплатоспроможним, то ці сувеніри завмирали на пів року і лише згодом оживали. Зараз ми проживаємо щось схоже. Бували такі часи, коли за двадцять хвилин міг усе продати – зараз треба стояти годинами".
Жінка приміряє вовняну жилетку на Косівському ринку. Суспільне Чернівці
Один з торгових рядів на Косівському ринку. Суспільне Чернівці
Володимир не просто продає, аби продати. Кожному має розповісти про особливості різьби, вкладені сенси. Як сонце починає припікати, поправляє свої вироби та переставляє їх місцями – так турбується про їх вигляд та якість. Жвавіше біля його прилавку стає від 10 й до 12 години.
"Тут відбувається багато зустрічей. Це дуже цікаве і потрібне місце. Я цим живу".
Про зустрічі Володимир не перебільшує. Через кожні 15 хвилин до нього підходять знайомі – хтось радий бачитися і розпитує про життя, хтось із запитом щось виготовити, хтось колись був студентом майстра і тепер поважає його та приводить друзів оглянути чи купити тарілки.
До майстра Володимира Запорожця на Косівському ринку підійшов знайомий замовити виріб. Суспільне Чернівці
Інкрустована тарілка, яку виготовив майстер з Буковини Володимир Запорожець. Суспільне Чернівці"Найважливіша функція майстра – зробити так, щоби твої роботи були потрібні людям. Якщо я так довго на цьому ринку, то, напевно, вони таки потрібні і популярні".
Майстер акуратно складає вироби. Наступної суботи приїде знову – продаватиме їх і, може, щось новеньке виготовить. Чоловік знає, в яку пору приходять його клієнти, тож не вичікує після обіду.
На одному тарелі – бісер, метал та перламутр
Їдемо до його будинку у село Чорногузи. Спершу Володимир показує свою колекцію робіт. Серед них — обереги та настінні панно, свічники та скриньки, а ще багато тарелів. Ці понад 50 робіт майстер почав створювати майже десять років тому. Їх не продає, а зберігає на стінах, полицях та у спеціальній шафі.
Колекція різьбяра Володимира Запорожця, Чорногузи, 2025 рік. Суспільне Чернівці"Це твори мистецтва, а не сувенірна продукція, яку я продаю на ринку. На такі тарілки з колекції потрібно у 15 разів більше часу, ніж на сувенір. Завжди любуюся, показую друзям, бо це для душі".
Серед робіт майстра є багато оберегів, які і прикрашають, і оберігають дім. Він показує один з перших свічників, який виготовив у 2007 році. За різьбою можна побачити, що тоді менше експериментував. Зараз же поєднує інкрустацію бісером, металом, перламутром.
Володимир Запорожець показує свічник зі своєї колекції. Суспільне Чернівці
Скриня, яку виготовив майстер Володимир Запорожець. Суспільне Чернівці
Скринька, яку бере до рук, – вже інший підхід. Тут кілька порід дерева й через це вона видається обʼємною і ніби помальованою. Каже, виготовив за сотню годин і це для такої величенької роботи було швидко. А ось найдовше створював двері у капличку. Разом з трьома іншими майстрами за пів року зробили інкрустацію перламутром, червоним деревом та моржовою кісткою.
Потім Володимир тягнеться до тарілки, у якій використав аплікацію з писанкою. Відчувається у розмові, як пишається роботою і отримує від того задоволення.
"Така аплікація – це новий крок за останні кілька років. Знайшов писанку, побачив, що вона може гарно виглядати у поєднанні з деревом і використав такі вкраплення. Хочеться ще більше робіт з такою стилістикою".
Інкрустована тарілка, до якої майстер Володимир Запорожець додав елементи писанки. Суспільне Чернівці
Інкрустовані тарілки з колекції різьбяра з Буковини Володимира Запорожця. Суспільне Чернівці
"У майстерні – найкращі часи мого життя"
Майстер родом з Кіровоградщини. У його батька була столярна майстерня, тому такою творчістю він цікавився змалку. Навіть зараз у майстерні зберігає кілька стареньких батькових різців, як памʼятку.
Переодягається і йде різьбити. У майстерні, яка поруч із будинком, просторо і все на своїх місцях. Є розпочаті роботи тарелів, є багато дощечок, які майстер заготував для тарілок.
Спочатку шмат дерева ставить на спеціальний станок. Кілька хвилин і він стає більш випуклим, набирає форму.
Володимир Запорожець у майстерні виготовляє нову тарілку. Суспільне Чернівці
За допомогою спеціальних різців майстер утворює візерунки, як відчуває саме в цьому моменті. В роботі він – інша людина, яка знає свою справу, яка може це робити годинами і не стомлюватися, яка хоче експериментувати і яка готова говорити про це ремесло вічність.
"Я можу із завʼязаними очима це робити, бо тренований. Роблю без розмітки, бо займаюся цим усе життя".
Володимир Запорожець у майстерні виготовляє нову тарілку. Суспільне Чернівці
Коли Володимир вирізьбив кілька елементів, підчищає їх більш акуратно.
"Чим глибша різьба, тим сильніша воля майстра. Я цього вчу своїх студентів. У мене, як бачимо, така собі середня, але активна воля, – сміється майстер і додає: – Якщо хобі, професія і внутрішній стан людини – це одне ціле, тоді це не робота, а задоволення".
Володимир Запорожець у майстерні виготовляє нову тарілку. Суспільне Чернівці
Згодом майстер просвердлює спеціальні дірочки, куди ставитиме бісерини.
"Я люблю перебувати у майстерні, тому це найкращі часи мого життя. Оригінальні і дуже вагомі роботи роблю на одному подиху – можу не їсти й не спати. Потім це вертається якимись подяками, замовленнями чи враженнями".
Невдовзі тарілка буде готова. Майстер підчистить її, вставить бісеринки, заматує. І вона чекатиме на свою людину на Косівському ринку чи поїде за кордон, щоби любов до ремесла не залишалася у одній майстерні, а була у домівках тих, для кого це теж – цінність.
Тарілки, які виготовив Володимир Запорожець. Суспільне Чернівці
Інкрустовані тарілки з колекції різьбяра з Буковини Володимира Запорожця. Суспільне Чернівці
Різьбить понад 50 років
Усе життя різьбярству присвятив й майстер з Виженки на Буковині Дмитро Курик. Зараз чоловіку 73. З них понад 50 років різьбить, а ще вчить цього ремесла студентів.
На обійсті Дмитра є світлиця, у якій чоловік зберігає свої деревʼяні вироби, які раніше стояли у ящиках.
Найперше при зустрічі майстер запрошує побачити свої роботи, а насправді показати своє життя.
Відкриваємо двері, а там усе в дереві – тарілки, свічники, ікони, портрети, ложки, пласти, рахви, скриньки, кухлі, бочечки, топірці. Є що роздивлятися, дізнаватися про їхнє значення, слухати життєву історію чи традицію, у яку вплетені ці речі.
Світлиця різьбяра Дмитра Курика у Виженці. Суспільне Чернівці
Тарілка, яку виготовив різьбяр Дмитро Курик. Суспільне Чернівці
У світлиці різьбяра Дмитра Курика, Виженка, 2025 рік. Суспільне Чернівці
"Моя пісня в дереві", – таке кредо собі придумав майстер. Каже, знайшов свій стиль – за дрібною різьбою всі впізнають, що то по-куриківськи.
Роботи зі світлиці майстер не продає, хоча запити на це є. Світлиця має своїх відвідувачів. Саме з історіями майстра ці вироби оживають, не мають відчуття виставки.
Різьбяр з Буковини Дмитро Курик. Суспільне Чернівці
Найперше Дмитро виймає скриньку. Робить це з легкою усмішкою, за якою відчутно, що це щось особливе для нього.
"Це моя найперша робота – я її зробив 50 років тому. Десь трохи вона зсохлася, бо дерево має таку властивість. Але це ніяк не вплинуло на якість. Зобразив троїсті музики, які грають на наших буковинських весіллях, – бубен, цимбали і сопілка. Таке я не продаю".
Майстер Дмитро Курик показує свою першу роботу. Суспільне Чернівці
У світлиці багато свічників у вигляді трійці. Є роботи, на яких майстер зобразив себе і дружину. Є ті, які про наш час, – війну і матерів з дітьми. Дмитро призупиняється біля зображеної церкви.
"Це Іванівська церква у Виженці. Їй триста років. Кажуть, у ній вінчався Богдан Хмельницький".
Зліва – Іванівська церква, яку вирізьбив майстер Дмитро Курик. Суспільне Чернівці
Свічники у світлиці Дмитра Курика, Виженка, 2025 рік. Суспільне Чернівці
Трохи проходить далі по світлиці. Показує рахву – таку ємкість, у якій тримають бринзу. Вона злегка оздоблена, зі спеціальною кришкою. Потім показує вже деревʼяну миску, у яку, за його словами, збирали гроші на весіллі. Серед виробів є й інкрустована тарілка, на якій зображений Юрій Федькович. Таку роботу майстер створив орієнтовно за три тижні.
Рахва для бринзи, яку виготовив майстер Дмитро Курик. Суспільне Чернівці
Дмитро Курик показує миску, в яку на весіллі збирали гроші. Суспільне Чернівці
Інкрустована тарілка, яку виготовив майстер з Буковини Дмитро Курик. Суспільне Чернівці
На стінах вироби різних відтінків. Все це через різні породи дерева. Найлегше майстрові працювати з грушею.
"Різьбу роблять з явора, клену, липи, груші, сливи чи горіха. Грушка має гарний колір. Для того, щоби на ній працювати, потрібно просушити до 12 років. Але у мене є й з липи, яка теж дуже добре обробляється".
У світлиці різьбяра Дмитра Курика, Виженка, 2025 рік. Суспільне Чернівці
Тарілка, яку виготовив майстер Дмитро Курик. Суспільне Чернівці
Розповіді про вирізьблені роботи не завершилися. Майстер показує традиційні буковинські топірці.
"На Гуцульщині топірці виготовляли з металу, а на Буковині – з дерева. У Вашківцях, Мамаївцях та Дубівцях з ними ходили кликати на весілля. Деякі існували для доповнення образу, для традиції, а деякі буквально для ходьби, аби підпиратися".
Різьбяр Дмитро Курик показує топірці, які виготовив. Суспільне Чернівці
Треба дати ідеї настоятися і шукати власний почерк
Дмитро понад десять років на пенсії. Продовжує працювати зі студентами. Каже, вони дають поштовх.
"Коли вони роблять композиції, ти у них набираєшся чогось собі. Не копіюєш, а аналізуєш, як би ти зробив це по-своєму. Хочеться додавати щось нове, аби композиція була цікава, але водночас залишалася народною".
Біля світлиці є невеличка майстерня. Там чоловік любить працювати вночі, бо тоді ніхто не відволікає.
"Головне – любити свою справу. Було таке, що до пʼятої години ранку міг працювати. Різьба мене заспокоює – коли працюю, то пусті думки не лізуть в голову. Це дуже добре".
Майстер Дмитро Курик виготовляє нову тарілку у своїй майстерні. Суспільне Чернівці
Різьбяр взявся доробляти тарілку. Таку вже колись виготовляв у Канаду. Зображує запорізького козака на коні. Вмикає світильник, одягає окуляри, бере різець і починає утворювати композицію. Робить це повільно. Після кількох рухів оглядає результат. Відтак бере новий різець і так доповнюється образ.
"Хочеться так засідати на тиждень працювати, а не трішки. Моя дружина знає – якщо я тут, то мене можна й десять разів кликати, але я прийду лише тоді, коли завершу. Дружина підтримує мене. Вона – мій перший критик і водночас вона моя муза".
Майстер розглядає ескізи різних робіт. Серед них багато виконаних. Є такі, до яких повертався по кілька разів і такі, які ще планує виконати. Бо має прийти їх час, аби утворити нові композиції.
Дмитро Курик у майстерні створює нову тарілку. Суспільне Чернівці"Щоби щось творити – треба щось бачити. Ти спочатку малюєш, а потім переносиш ідею на дерево. Вона має вистоятися. Ти маєш її переосмислити. Це має йти від серця й душі. Важливо мати свій почерк і характер – тоді ти будеш на вершині".
Роботи майстра є не лише в Україні, деякі він відправляв до Латвії, Чехії чи Канади. А світлицю у Виженці створив для своїх дітей, щоби залишити те, чим жив усе своє життя, і щоби ремесло не зникало.
У світлиці різьбяра Дмитра Курика, Виженка, 2025 рік. Суспільне Чернівці
Майстер Дмитро Курик вирізьбив себе на тарілці. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще
Яким буде спецпроєкт “Жива спадщина” від Суспільне Чернівці – тизер
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
