За інформацією: Суспільне Чернівці.
Звільнений з російського полону буковинець Дмитро Чучко. Суспільне Чернівці
Дмитро каже, на світанку вони знову почали просуватися територією, але ще двоє військових отримали поранення внаслідок скидів з дрона. Дмитро з двома іншими бійцями рухались позаду й встигли знову сховатися у розбитому бліндажі.
Один з побратимів пішов вперед, де знайшов поранених та евакуював їх. Дмитро зі ще одним бійцем вирішили зайняти нову позицію, яка була по лінії протитанкового рову. Щойно дійшли туди, стали ціллю російських дронів.
Скидом з дрона Дмитра збили з ніг — тоді він крикнув побратиму, який теж отримав поранення, повернутися трохи назад: чоловік мав сховатися під підбитим танком, але не встиг.
"Чую, кричить, що він теж поранений. Минуло десь пʼять хвилин — тиша. Я до нього кричав, але відповіді вже не було чутно. Мене далі почали "бити" скидами".
Одну банку консерви ділив на тиждень
Три доби Дмитро був без свідомості. Коли отямився, зміг відповзти до танка – там знайшов тіло свого побратима. Під танком Дмитро прожив ще місяць. Його ноги були обморожені та поранені, тому він наклав турнікети, які протягом місяця не знімав.
Евакуювати військового з позицій побратимам не вдавалося – перешкоджали російські військові.
"Харчувався тим, що було у мене у сумці та в сумці побратима, а потім пересувався окопами. 11 березня знайшов лише одну консерву. Тиждень її їв. Далі пив воду, яка була у виїмці під танком. Потім вже перейшов на свою "воду".
В окопах Дмитро зміг знайти декілька мішків з консервами, але лиш почав відкривати банки, як його оточили декілька російських бійців та взяли у полон. Один з них розмовляв українською і пояснив Дмитру, що не вбиватимуть його, бо завдяки полоненому один з них зможе отримати підвищення.
Дмитру дали води, консерви та пігулку знеболювального, бо бачили, що чоловік поранений. Опісля відвезли його на місце своєї дислокації, де його оглянув медик й сказав, що Дмитра потрібно евакуювати до госпіталю у Криму. Там бійцю ампутували ноги. Чоловік каже, в лікарні до нього ставились нормально.
"Там більша частина [людей, — ред.] "наших". Вони українською розмовляють, рідко російською".
У лікарні Дмитро пробув чотири місяці, а потім йому повідомили, що приїхав генерал з Москви. Чоловік думає, що тоді частину полонених, ймовірно, забрали на суд. Йому та ще одному військовому сказали, що направляють на евакуацію, після якої буде обмін. На мить чоловік зрадів, що зможе повернутися додому.
По сім разів на день співали російський гімн
Замість евакуації та обміну чоловіків відвезли у СІЗО в Таганрозі, де Дмитро пробув орієнтовно місяць. Там не можна було зайвий раз рухатись чи розмовляти, бо полонених могли побити чи катувати струмом.
1 вересня частину полонених направили у СІЗО Пермської області. Туди вони їхали пʼять діб потягом і перебували вже до обміну. У тому СІЗО ставлення до полонених погіршилось.
"Там було незручно — пересувались на колінах та на руках. Щоранку нас з камери виводили в коридор на огляд. Якщо щось не так, комусь щось не сподобалось, то били або електрошокером, або палицями — знущались".
Щодня полоненим вмикали російську музику, читали про політику, змушували вчити вірші та по сім разів на добу співати гімн РФ. Людям дозволяли тільки стояти на ногах, а Дмитру та ще одному пораненому полоненому — на колінах. Згодом місцеві лікарі звернули на це увагу та просили дозволити полоненим сидіти.
Годували тричі на добу гнилою картоплею та напівсирими крупами: ячменем, пшеницею. Цієї їжі було недостатньо. Загалом у полоні Дмитро пробув орієнтовно 11 місяців. В обід 14 січня до його камери увійшли росіяни.
"Дали ще пʼять цукерок, бо це було свято: старий Новий рік у них відзначали".
Звільнений з російського полону буковинець Дмитро Чучко. Суспільне Чернівці
В Україну через Білорусь
Чотирьох поранених, зокрема і Дмитра, вивели з камери й сказали, якщо вони поводитимуться добре, то потраплять на обмін. Згодом відвели переодягнутись. З розпакованих пакунків зі спідньою білизною випала етикетка, де було написано, що білизну виготовили в Україні.
Дмитро каже, тоді між собою переглянулися, бо не вірили, що невдовзі дійсно повернуться в Україну. Полоненим одягли мішки на голови та звʼязали руки, посадили їх та ще 21 людину у літак. За чотири години вони прилетіли до Білорусі, а звідти на каретах швидкої допомоги повернулись в Україну.
Дмитро усвідомив, що повертається додому, коли машина перетинала білорусько-український кордон.
"Нормальні емоції. Раді всі були, але раді — то таке. А скільки там ще залишилось наших хлопців…"
За місяць Дмитро вперше зустрівся із сімʼєю, згадки про яку допомогли йому пережити катування у полоні. Чоловік проходив лікування у Чернігівській, Львівській, Вінницькій та Чернівецькій областях. Тепер його головне бажання — стати на протез.
Читати ще
Читати ще
Полетів в оточений Маріуполь та два роки був у полоні – історія бійця ГУР Баретта з Чернівців
Читати ще
Полон з сином, зупинка серця та реанімація російськими лікарями: історія прикордонника з Буковини Андрія Степанова
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
