За інформацією: Суспільне Чернівці.
Вид на гори, який видно з хутору, де живе Василь Вовчук. Фото: Суспільне Чернівці
Про побут без цивілізації
У Випчині немає магазину, аптеки чи лікарні. Найближча цивілізація — у Путилі. Це за понад 10 кілометрів звідси горами. Туди Василь спускається конем, якого звати Леська, двічі на тиждень.
Жити на горі без коня – то неможливо. Дрова вожу, копиці сіна, у село пішов, приніс продукти.
Кінь, яким Василь Вовчук спускається у Путилу. Фото: Суспільне Чернівці
Будинку, у якому живе чоловік, понад 100 років. Його опалює дровами, які заготовляє ще влітку.
Зараз будинок отопити легше, бо немає таких морозів, які були в грудні — тоді вони сягали -15 градусів.
Василь Вовчук рубає дрова. Фото: Суспільне Чернівці
Для пиття та приготування їжі воду Василь набирає з джерела, яке поблизу його будинку. А щоб мати воду для господарських потреб, треба йти до криниці та користуватись коромислом.
Будинок, у якому живе Василь Вовчук. Фото: Суспільне Чернівці
Чоловік має коня, корову, двох овець, а влітку був ще кабан. Тому з магазину Василю не потрібно багато продуктів.
Та що купую? Хліб, вермішель, сіль, цукор, олію, а далі у мене господарство своє. А м’ясо – я собі кабана тримаю.
Найчастіше для себе Василь готує борщ. Але ще любить голубці, картопляне пюре з тушкованкою, сало, ковбасу, сир та гуслянку.
У будинку Василя немає електрики. Зараз він освітлює кімнату або свічками, або лампою, яка працює на батарейках. Коли вже стемніло та стає нудно – чоловік слухає радіо. Також має кнопковий телефон – але звʼязку у хаті немає.
Раніше у будинку від генератора працювало ще декілька ламп, але згодом він зламався.
Темрява у кімнаті, де спить Василь Вовчук. Фото: Суспільне Чернівці
Останні 20 років чоловік живе на цьому хуторі у будинку тещі. До цього жив у Кричанівці – це ще вище у горах. Туди від Випчини треба йти три години пішки.
Дружина Василя десять років тому виїхала за кордон, бо була потреба.
За все життя чоловік приїжджав у Чернівці два рази, востаннє – рік тому.
Я спочатку поїхав конем у Путилу, коня залишив там у господаря, звідти на автобус – і в Чернівці.
Тоді у Чернівцях Василь зустрівся зі своїми дітьми. Троє з них живуть далеко, тому рідко навідують батька, а ще одна донька живе — у Путилі. Вона приїжджала до Василя на свята.
У Василя три собаки. На фото один з них. Фото: Суспільне Чернівці
У Чернівцях чоловіку сподобалось серед людей, але він звик до тиші, яка у нього на хуторі. Попри це, за декілька років, коли Василю стане важко самому на хуторі, то планує переїхати до доньки у Путилу.
Читати ще
Читати ще
Як живе 90-річна довгожителька з Буковини Євдокія Маковій
Читати ще
70 років живе без електрики. Історія жінки з високогірного села Чернівецької області
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
