У таборі на Буковині відпочили діти зі східних регіонів, які переживають складний досвід війни. Табір організував благодійний фонд “Голоси дітей”, який надає безоплатну психологічну допомогу дітям та їхнім родинам.
16-річна Таня вже й не рахує, скільки разів їй доводилося переїжджати за життя. Каже, рідні жартома називають її жабкою-мандрівницею. Дівчина родом із Горлівки, окупованої ще в 2014-му. Потім був Краматорськ, який Таня вважає своїм домом. У 2022-му році війна дійшла і до цього міста.
– Я хоч і злякалась, але вже знала, що робити, — каже Таня про той момент, коли почула перші вибухи. — Дістала свою сумку, склала туди найнеобхідніші речі. І сіла в коридорі разом із мамою. А потім я там заснула…
Далі міста й країни змішуються в сумний калейдоскоп — дівчинка з мамою виїжджали з України в евакуацію. Потім повернулись. Наразі Таніна родина знайшла прихисток у Дрогобичі.
– Мені там комфортно, але це не мій дім, — каже Таня.
У 13-річного Жені — своя історія. Хлопець із Миколаєва, але зараз із мамою й молодшим братом живе у Львові.
– Спочатку ми звернулись у регіональний центр фонду за психологічною консультацією, — розповідає Женіна мама. — Син міг в будь-який момент розплакатися без пояснень, що сталося. Психолог сказав, що наразі Женя — старший чоловік у родині, він відчуває відповідальність за маму й молодшого брата. Але через вік поки не справляється з такою складною роллю. Після спілкування з психологом Жені стало краще. А потім йому запропонували поїхати в кемп. Я хвилювалась. Навіть очікувала його дзвінка зі словами: «Мамо, забери мене!». Але коли приїхала за сином в останній день табору, почула, що він не хоче їхати з кемпу.
Усі 14 днів відпочинку були максимально заповнені іграми, походами, конкурсами, спортом, творчими заняттями і спілкуванням. Підлітки знайомились між собою, а також намагались розібратись у своїх емоціях і переживаннях разом із психологом.
– У таборі були діти із Донецької, Харківської областей, — згадує Таня. — Мені з ними було легко, ми одне одного добре розуміли. Дуже сподобалось спілкування з психологом. Завдяки медитаціям і роботі з тілом я звернула увагу на те, що всередині мене. Зрозуміла: говорити про те, що відчуваєш, — це нормально.
Психологиня фонду «Голоси дітей» Ліза Моргоч говорить: кемп — не просто відпочинок. Його мета — створити для дітей, чиє життя кардинально змінила війна, простір безпеки й радості. Щоб вони емоційно зцілилися. І знову почали сміятися. Хоча в кожного підлітка цей шлях від тривоги до безпечної усмішки — свій, індивідуальний.
– Важко говорити про те, як ти бачив танк біля свого палаючого будинку. Ми, психологи, називаємо це «розпаковкою»: коли людина починає ділитися тим, що сховано десь дуже глибоко, — пояснює Ліза. — Кожній дитині потрібен свій час, щоб почати говорити. Деякі розкриваються лише в останній день табору. І кожен дитячий крок назустріч своїм почуттям і переживанням — це для нас, дорослих, дуже цінно. Бо це крок до зцілення.
Співзасновниця БФ «Голоси дітей» Олена Розвадовська підтверджує: програма кемпу розроблена в такий спосіб, щоб уникати тем, які для дітей є травматичними. Але водночас допомогти їм упоратися з непростими переживаннями.
– Багато дітей зараз живуть в умовах розлуки з друзями, навчаються онлайн і мають обмежені можливості для живого спілкування. У кемпі вони зможуть налагодити соціальні зв’язки, отримати емоційну підтримку й узяти участь у заняттях, що допомагають зменшити стрес, — підкреслює Олена Розвадовська.
Під час роботи табору відновилось 30 дітей, це діти, які раніше працювали з психологами фонду “Голоси дітей” та відвідували різноманітні заняття в осередках фонду.
Психологічну допомогу у фонді “Голоси дітей” можна отримати безплатно офлайн в 11 регіонах країни та онлайн за номером 0800 210 106.
Христина ТИМОФІЙЧУК, журналістка.
Світлини фонду “Голоси дітей”
Для БукІнфо (с)
