Звертаємо увагу жителів громади щодо деяких правових нюансів безоплатної приватизації земельних ділянок під час дії в Україні правового режиму воєнного стану.
Так, у 2024 році до Сокирянської міської ради звернулась жителька одного із сільських населених пунктів гр. Ракула А.О. із клопотаннями про надання їй дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок комунальної власності громади для ведення особистого селянського господарства, а також для обслуговування господарських будівель та споруд з метою їх безоплатної приватизації.
Розглянувши вказані клопотання та керуючись вимогами законодавства, на черговій сесії Сокирянська міська рада прийняла рішення, яким відмовила громадянці у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Так, пунктом «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із п. «в» ч. 3 ст. 116 цього ж Кодексу безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Водночас, за приписами підпункту 5 п. 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються, зокрема, на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд).
На обох земельних ділянках, щодо яких заявниця звернулась з метою їх безоплатної приватизації, дійсно знаходяться нежитлові будівлі і споруди, що належать їй на праві власності. Однак, за даними Державного реєстру речових прав на обох земельних ділянках житлової нерухомості немає. Крім того, ці земельні ділянки громадянка використовує без правовстановлюючих документів та плати за землю.
Разом з тим, відповідно до статей 40, 118 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік видів земельних ділянок за їх цільовим призначенням, які можуть безоплатно передаватись у власність громадянам. Даною нормою визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара (п. «г»).
Положення вказаної статті виключають можливість приватизації окремо земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та окремо – для будівництва та обслуговування господарських споруд. Уся ділянка є єдиною та об'єднується спільною назвою – "присадибна ділянка".
Безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність для обслуговування господарських будівель і споруд без житлового будинку законодавством не передбачено.
Таким чином, враховуючи, що на відповідних земельних ділянках житлова нерухомість відсутня, заявниця не є суб’єктом права на безоплатну передачу даних земельних ділянок у її приватну власність ні для ведення особистого селянського господарства, ні для обслуговування господарських будівель і споруд.
Окрім зазначеного, відмова міської ради у задоволенні клопотання громадянки мотивована також недопущенням порушення прав та законних інтересів третіх осіб – інших співвласників нерухомого майна, розташованого на одній із земельних ділянок.
Не погодившись із рішенням міської ради, громадянка у 2024 році звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила визнати протиправним та скасувати дане рішення. Однак, 06 лютого цьогоріч суд ухвалив відмовити позивачці у задоволенні позову, підтвердивши, що відмова міської ради у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою їх безоплатної приватизації – ЗАКОННА.
