ТАКА ДУМКА
Чернівецька ОВА направила на розгляд Чернівецькій облраді «Прогноз обласного бюджету на 2027-2029 роки», зокрема з показниками економічного і соціального розвитку краю за основними видами доходів. Левову їх частку, принаймні в теорії, формує діяльність підприємств виробничих галузей, представлених на Буковині. Ніби прописна істина. Причому усі владні структури, дотичні до наповнення скарбниць і написання бюджетних Прогнозів, мають не тільки знати показники роботи цих підприємств. Але й аналізувати приховані їх можливості щодо сплати податків. І виводити ці можливості з податкової «тіні». Ніяк не навпаки.
Разом з ПДФО, одним з найважливіших для громад фінансових зборів є земельний податок. Це обов’язковий платіж для усіх суб’єктів господарювання, які отримують дохід від залучення земельного ресурсу у виробництво свого товарного продукту.
Найперше йдеться про аграрну галузь. До неї належить і лісове господарство, споконвіку розвинуте на лісистій Буковині. Окрім земельного податку, лісогосподарські підприємства зобов’язані направляти в обласний бюджет частину рентної плати за користування природним лісовим ресурсом.
Це аксіома. Проте ми її не бачимо ні в стратегії розвитку області, ані в зазначеному Прогнозі. Є рентна плата за спецвикористання води, надр, видобування нафти і окремо газу.
Лісова ж галузь дивним чином ніби випала з фіскального поля зору (принаймні офіційного) з усіма її виробничими показниками.
З 2023 року цим виробництвом в нашій області займається одне-єдине, поки державне, підприємство «Ліси України» (ДПЛУ), яке ось-ось стане акціонерним товариством.
Це штучно створений галузевий монополіст, який зі столиці керує усім лісовим господарством країни. В рамках лісової реформи йому перейшли усі активи і фінанси ліквідованих держлісгоспів Буковини з головним виробничим активом — 234 146, 0386 гектарами землі, серед яких левова частка — високопродуктивні ліси Карпат.
Представники місцевого самоврядування області з очільниками обласної виконавчої і представницької влади на Конгресі громад в курортному Яремче,
до поговорили якраз про лісове господарство та пов’язані з ним проблеми. І що? І нічого – поговорили.
Я намагалася було з’ясувати у власника лісового ресурсу Буковини, а ним є Чернівецька ОВА, ефективність ведення лісового господарства постійним лісокористувачем, яким є ДПЛУ. У тому числі в економічних показниках. (Є ще виробничі, суто галузеві, показники, як от продуктивність лісосіки головного користування з виходом ділових сортиментів, вилучення кубометрів лісоматеріалів з гектару лісосічного фонду тощо. Ними також має володіти власник лісів, але ніц не володіє).
У відповіді на мій інформаційний запит надійшли якісь цифри. Зазначено, що сплата податків столичним лісокористувачем до зведеного (якого саме?) бюджету становила торік 309,6 млн грн з «чистим фінансовим результатом господарської діяльності ФІЛІЇ «ПОДІЛЬСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» у 1 102,8 млн грн». А філія, якою керує депутат Чернівецької облради Василь Гончар, працює на три області, включаючи нашу.
Уточнити показники в розрізі Буковини і отримати нарешті інформацію про ефективність використання державних лісів області вирішила в департаменті регіонального розвитку ОВА.
«В наших лісах працює підприємство, що знаходиться в Києві. Ми не контролюємо і не моніторимо його роботу», — відповіли мені співробітники одвічного «економіста» ОВА Валентина Дунаєвського.
В управлінні агропромислового розвитку Інни Вовчук щодо аналітики роботи лісового монополіста також суцільне «зеро».
В бюджетній постійній комісії Чернівецької облради зізналися, що також ніколи не цікавилися роботою лісівників і їх показниками. Навіть надходженнями з діяльності галузевого підприємства у сплаті земельного податку, який прямує в скарбниці громад.
А з цим податком коїться щось дуже дивне.
Мало того, що його надходження ніде не світять і ніхто їх не аналізує. Схоже, влада робить усе можливе, щоб цей податок зменшити і зберегти лісівникам значні кошти ціною заниження бази оподаткування і недоотримання значних сум місцевими бюджетами.
Тільки цим можна пояснити дивну ситуацію, коли власник ресурсу руками прокуратури і за мовчання податкової затято, навіть через суди, прагне зберегти лісовому монополісту – «Лісам України» – ще на довгий час, аж до 2035 року, можливість не формувати земельні ділянки як об’єкт оподаткування, а протизаконно позначати статус землекористувача лісовими планшетами.
На головному фото Чернівецької ОВА— нещодавня зустріч владного активу області з керівниками ТГ Вижницького району, де начальник Чернівецької ОВА Руслан Осипенко обіцяв громадам допомогу з боку департаментів адміністрації в покращенні їх економічного розвитку. Може для початку департаментам і управлінням ОВА варто цей розвиток не гальмувати?
Сьогодні, 18 вересня, до 10-ї ранку, громади Буковини повинні були надати на чергову вимогу міністерства аграрної політики вичерпну інформацію про самозаліснені ділянки на їх території. Ці ділянки мінагро разом з держагентством лісових ресурсів визначили за допомогою… супутникового моніторингу. Туди потрапило все, що «зелене», – парки, цвинтарі, пасовища, зарослі чагарником полонини, приватні сади і сільгоспугіддя.
В Чернівцях, приміром (я про це вже писала), в списку лісівників як самозаліснена територія опинилися вкриті рослинністю відстійники Водоканалу, які вони вимагають віддати їм в постійне користування.
Відповідне рішення про передачу чи не передачу лісівникам таких «зелених» територій громади мають розглянути на сесіях, а перед тим комісійно обстежити кожну ділянку, що потрапила в об’єктив орбітальних платформ. Ті, хто не розглядає, отримує прокурорський позов.
Кампанія з віджиму земель громад (якщо називати речі своїми іменами) спричинена в першу чергу невідповідністю реально наявних в натурі гектарів з тими, що є у лісівників на їхніх виробничих картах-планшетах.
Чи планшети помилково намальовані, чи землі держлісфонду тишком-нишком перейшли в приватну власність — ніхто, зрозуміло, з’ясовувати не буде. Особливо перед акціонуванням галузевого підприємства-монополіста «Ліси України», для якого земля — основний виробничий і корпоративний актив. Тому галузевий монополіст усіма правдами і неправдами гребе під себе усе, що з космосу виглядає зеленим.
Але наразі про іншу дивину в історії з захопленням лісівниками так званих самозаліснених територій.
У своїх щойно направлених листах-відповідях до мінагро і ДАЛРУ деякі громади Буковини, спираючись на дані Державного земельного кадастру і результати комісійного обстеження вказаних супутником ділянок, пояснюють, що в багатьох випадках те, що лісівники ідентифікують як самозаліснені землі, насправді є їхніми, лісівників, землями лісогосподарського призначення у відповідності до їхніх матеріалів лісовпорядкування.
Причому цей ніде офіційно не позначений земельний актив, виявлений громадами ще раніше під час земельної інвентаризації, давно залучений лісівниками в їх господарську діяльність, зокрема і в лісозаготівлю. Просто вони за 30 років не спромоглися сформувати ділянки, з яких отримують прибуток, за вимогами Податкового, Земельного і Лісового кодексів. Чи випадково?
В результаті такої дивної бездіяльності, на яку крізь пальці дивляться податківці і правоохоронці, Державний земельний кадастр відбиває несформовані ділянки як вкриту лісом нічийну територію.
Причому, як видно з офіційних листів, сільські ради самі кілька років тому зверталися до ДП «Ліси України» (його Подільського лісового офісу Василя Гончара) і Південно-Західного міжрегіонального управління ДАЛРУ з проханням виконати нарешті вимоги законодавства і виробити на ці безгоспні ділянки землевпорядну документацію, позначивши їх як об’єкт речового права. Реакції від лісівників — нуль.
Ситуація абсурдна. Просто дика.
Окрім логічного питання — а як такі несформовані землі могли взагалі потрапити в користування лісовому столичному монополісту? — ця ситуація свідчить про те, що ДП «Ліси України» разом з Подільським лісовим офісом свідомо чи ні занижує базу оподаткування. Виходить, громади області недоотримують кошти в свої бюджети від несплати галузевим монополістом земельного податку в повному обсязі.
А плата за землю – обов’язковий платіж для усіх юридичних і фізичних осіб у складі податку на майно. Найперше для підприємств, у яких земля — основний виробничий актив, з якого вони отримують прибуток.
Згідно з нормами Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують кошти за землю з дня державної реєстрації права власності або права користування земельною ділянкою. Тобто з моменту внесення їх як суб’єктів речового права в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Лісовий кодекс у славнозвісному п. 5 прикінцевих положень справді дозволяє лісівникам до здійснення такої державної реєстрації в зазначеному держреєстрі підтверджувати своє речове право НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Але жодний закон не дозволяє лісівникам не формувати земельні ділянки і не реєструвати їх в ДЗК з присвоєнням кадастрового номера.
Це важливо не тільки для упорядкування документів на землю. Але й для податкових служб при стягненні до бюджетів обов’язкової плати за землю.
В Чернівецькій обласній державній податковій мені пояснили, цитуючи Податковий кодекс, що для справляння такої плати потрібні дані держреєстру або державних актів, або інших правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності чи користування знову ж таки ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ, у якої є кадастровий номер і визначена площа.
Матеріали лісовпорядкування до таких документів не належать. За ними, не кажучи про податківців, свої землі не бачать навіть самі лісівники на чолі з директором Подільського лісового офісу Василем Гончаром. Незавершена історія з різаниною бензопилами на перевалі Шурдин тому підтвердження. Злочинців, які незаконно порубали сотні дерев, так і не знайшли, як і пилорами, на які відвозили вкрадений ліс.
Щоправда, є приклади, коли держлісгоспи області, а тепер «Ліси України» якимсь чином таки спрямовують в місцеві бюджети плату за землі, незареєстровані в ДЗК. Принаймні так стверджують в фінансовому департаменті Чернівецької міської ради.
Але чи не залишається частина платежу в податковій «тіні» при невизначеній базі оподаткування?
Треба розуміти, відповідь на це та інші актуальні питання взаємин власника і користувача лісовим ресурсом області з його громадами, включаючи болючу тему самозаліснених земель, озвучать на Координаційній раді районного економічного кластера при Вижницькій РДА, яка має сьогодні розпочати роботу на вказівку начальника Чернівецької ОВА. Руслан Осипенко доручив своїм підлеглим в обласній адміністрації допомогти району та органам місцевого самоврядування розвивати економіку і наповнювати місцеві бюджети.
Contra spem spero!
Крафтові сири і сувеніри, як і туристична галузь, це, безумовно, прекрасно. Але роль лісової галузі для економіки гірських громад залишається провідною. І важливою для усіх громад краю.
В об’єктив фотографа (фото трішки вище), як самозаліснені землі в окуляр супутника, потрапили голови буковинських громад, що приїхали у курортне Яремче послухати про великі успіхи лісової реформи і схвалити своєю мовчазною присутністю її подальший наступ. Принаймні ніде не чути їх обурення щодо пропозиції, внесеної нардепами в законопроект, продовжити дію відомого усім місцевим радам п. 5 пп ЛКУ аж до 2035 року – тобто до безкінечності.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Власкор видання “Дзеркало тижня”
Персональна сторінка у Фейсбук (с)
