Податкова інформує: закон не забороняє вивозити за межі водного фонду гравійно-піщану суміш, отриману під час руслоочисних робіт на гірських річках, також немає заборони на її продаж чи використання в будівельних і дорожніх проєктах.
«Колись того острова було — жменя гравію і піску, — розповідає мешканець села Розтоки, депутат Усть-Путильської сільської ради Микола Бонкало. — Ми самі усім селом збиралися його прибрати. Просили обласну владу дати нам можливість розчистити русло, бо знаємо, що на Черемоші такі острови швидко збільшуються і загрожують катастрофою. Нам заборонили. Сказали, що закон не дозволяє видобувати корисні копалини з гірських річок, можемо вскочити в кримінал. Але який же це видобуток? Тепер маємо біду».
Черемош усе більше наносив на той острів каміння, аж поки намита течією ділянка з алювієм не зімкнулася з лівим берегом, де прикарпатські Кути, і не затисла русло біля наших Розток у якихось ста метрах замість колишніх 700 (див. малюнок-схему). Природно, течія тут набирала сили і рвала правий берег.
Отак замість дозволити людям вибрати з води шутер, довелося витрачати сотні бюджетних мільйонних гривень на будівництво бетонної стінки, аби уберегти від руйнації дорогу, що йде вздовж річки до Путили. А також саме село з усією інфраструктурою.
Але який бетон здатен стримати Черемош? Зараз захисні гідроспоруди в аварійному стані — вода їх вимиває. Потрібні сотні мільйонів гривень, аби привести в належний стан укріпленням берегів з дорогами тільки на території Усть-Путильської громади. Це не враховуючи великих грошей на руслорегулювання.
А все тому, що колись якісь пришкварені екологією чиновники і правоохоронці прирівняли, не маючи на те жодних підстав, необхідні роботи з розчистки гірських річок (обумовлені і дозволені ст. 86 Водного Кодексу), які завжди супроводжуються виїмкою алювію, до справді забороненого законом видобутку гальки, піску і гравію.
В результаті розчищення Черемошу зупинили. Протипаводкові заходи зійшли нанівець. Гори алювію на річці нагромадилися в багатьох місцях, а з ними — біда для вижницьких і путильських сіл, у тому числі для Розток.
До всього, екологи виявили, що на розтоцьких наносах нереститься риба. Колишній острів, на якому вже повиростали верби, оголосили іхтіологічним заказником, ще й заповідною територію Кутської ТГ, бо він опинився в Івано-Франківській області (я про це писала в попередньому пості). Тепер аніяка техніка не могла до нього близько підійти.
З правової точки зору, дії посадових осіб, які затято повторюють про неможливості забирати з гірських річок алювій, можна назвати саботажем. Тобто «навмисною протидією, перешкоджанням, знищенням або порушенням роботи системи, процесу чи діяльності іншої особи або організації».
Катастрофічна ситуація біля Розток — тому яскравий приклад.
До 2019 року в області працювала програма руслорегулювальних робіт. Вона визначала їх черговість, організаційні та технічні умови. Мета — збільшити пропускну спроможність русла, щоб велика вода при повенях пройшла швидко, не завдаючи нікому шкоди.
Окрім того, на кожні 40 км річки працював бульдозер, який займався розчищенням русла і берегів.
Спеціалісти державної структури — Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет (БУВР) обстежували стан річки, виготовляли проектно-кошторисну документацію для усунення виявлених проблем, здійснювали технічний нагляд за проведенням робіт.
Виконували їх спеціалізовані водогосподарські організації або визначені на умовах конкурсу ліцензовані підприємства. Вони мали право в рахунок витрат забирати для своїх потреб (будівельних, ремонтодорожніх) пісок і гравій, отриманий при розчистки русла, в обумовлених проектом обсягах.
Як запевнили мене податківці, закон цього не забороняє. Так само не заборонено реалізовувати гравійно-піщану суміш з руслоочисних робіт. Просто необхідно сплатити відповідні податки, зокрема рентні платежі.
Що в цьому, питається, крамольного?
Але знайшлися розумники (прізвища будуть), які почали кричати і зараз кричать, що протипаводкової програми – це прикриття красти з річок корисні копалини. Мовляв, хай краще вода все затопить і завалить.
Програму припинили. Негативні наслідки не забарилися.
Сьогодні тільки на одному Черемоші 12 критичних ділянок. По області таких — 43. Щоб дати їм раду, потрібно 349 млн грн. На всю країну цього року за програмою «Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів» передбачено в держбюджеті 80 млн грн. Війна.
Однак у мирному 2021 році гроші були. Державний бюджет справді виділив 6,8 млн грн на інженерні заходи з техногенно-екологічної безпеки, передбачені в проекті «Капітальний ремонт русла р. Черемош в с. Розтоки (урочище «Піски») Вижницького району», розробленим БУВРом.
Однак і тут відзначилися екологи. Прокоп на 518 м через пісок і каміння (на колишньому буковинському острові, а тепер — на івано-франківському березі), який би перенаправив русло Черемошу, вони назвали видобутком корисних копалин. Документ не пройшов оцінку впливу на довкілля і був відхилений.
Гроші повернулися в бюджет.
Перегодом наш БУВР зробив спробу проект відродити. Цього разу до протесту екологів і рибників ще й приєдналася Кутська селищна рада, яка вважає ті гравійні наноси своєю власністю. Схоже, прикарпатська громада не хоче ними ділитися. Тільки так можна пояснити байдужість сусідів до наших бід та їх небажання дати згоду на проведення протипаводкових робіт біля Розток (див. звернення БУВРУ).
Чи справді намитий острів біля Розток тепер є в Івано-Франківській області і нам потрібно просити у сусідів якусь згоду? Чому досі на визначена межа між нашими областями?
А головне — як нинішня команда донецького очільника Чернівецької ОВА взялася за проблему, яку за чверть століття не могли вирішити буковинські керівники.
————————————————————–
Екологічну «свиню» на Черемоші у вигляді намитого річкою величезного острова з гальки і піску нам (і собі також) підклали сусіди з Прикарпаття.
Як з’ясувалося, Івано-Франківська ОВА/ОДА і обласна рада на вимогу екологічної прокуратури вже 10 років як заборонили проводити руслоочисні роботи в гірських річках області. Порушуючи тим закони України, екологічні норми і здоровий глузд разом із законами добросусідства.
На публічній кадастровій карті межа між Чернівецькою та Івано-Франківською областями, де Вижницький і Косівський райони, позначена серединою Черемошу. У 21му цифровізованому столітті це реально диво з печерного віку, коли за кордон між племенами слугували природні перешкоди.
«У гірських районах (як Косівщина та Вижниччина) часто виникають ситуації, коли фактичні городи людей за документами належать до однієї області, а територіально знаходяться за річкою через зміну її русла, а отже, виходить, в іншій області», — розповідає про досі не вирішений адміністративно-територіальний парадокс українських гірських громад Костянтин Дарчук, завідувач кафедри геодезії, картографі та управління територіями географічного факультету ЧНУ.
(Костянтин Вікторович надіслав, за що йому велике спасибі, з цієї проблеми дуже цікавий і актуальний матеріал, який потребує окремого висвітлення в окремій статті, яка неодмінно буде).
Отже, величезний утворений алювійними наносами острів біля нашого славетного села Розтоки опинився на прикарпатській стороні, з’єднався з лівим берегом, змусив Черемош змінити русло і розбивати стрімкою течією, ще й на крутому вигині, наш правий берег з усією його інфраструктурою. Детальніше про це — у двох моїх попередніх постах на фб, а також на сайті БукІнфо.
– Ніякі бетонні стінки на берегах не допоможуть, поки не заберемо ці наноси з каміння і піску, — цілковито погоджується з позицією жителів сіл і представників владних структур буковинської сторони Дмитро Павлюк, керівник Кутської територіальної громади, що на лівому березі Черемошу, дзеркально до нашої Усть-Путильської ТГ. — Тільки от не треба робити нас винними у ваших бідах. Ми так само страждаємо. У нас так само через цей колишній острів, який стримує течію і змушує Черемош виходити з берегів, вода забирає дорогу, а в прибережних селах Розтоки, Кути-Слобідка до будинків лишилося 10 м. Ми це питання піднімаємо роками, вже скільки я голова. Звертаємося в область, просимо забрати ці наноси. І береги тоді не треба буде укріплювати, бо це великі кошти, які навряд ми побачимо у війну з державного бюджету. Я виріс на річці, знаю, що такі роботи завжди проводили на гірських річках.
– То чому цей так званий острів, який завдає руйнування обидвом областям, тільки збільшується? Чого ви його не заберете? – питаю у Дмитра Михайловича, і його відповідь вражає наповал.
– Тому що в нашій області, на відміну від вашої Чернівецької, давно ухвалили і досі діє мораторій на проведення руслоочисних робіт. Вони заборонені.
До 2016 року на Прикарпатті, як і у нас, діяв офіційний «Порядок проведення руслоочислювальних та руслорегулювальних робіт». Я добре пам’ятаю ту історію, оскільки працювала власним кореспондентом Івано-Франківщини в кабмінівській газеті «Урядовий кур’єр». Громадські організації екологічного спрямування здійняли гучний скандал, звинувачуючи обласний Водгосп і підрядні організації, що виконували руслоочисні роботи, у крадіжках гравію і піску з річок. Усі ЗМІ рясніли такими звинувачувальними публікаціями, де було більше емоцій аніж аргументів, за підписами керівників тих ГО, які здебільшого «сиділи» на грантових коштах. Статті з іншою думкою редакції одразу відхиляли (я знаю, про що кажу).
Врешті, за поданням обласної прокуратури Івано-Франківська обласна рада скасувала згаданий Порядок, заборонивши тим чистити русла річок, хоча ці роботи обумовлені і дозволені ст. 86 Водного кодексу України.
«Довкола руслоочисних робіт останнім часом крутиться значний надуманий резонанс. Не думаю, що скасування порядку про проведення руслоочисних робіт вирішить проблему незаконного забіру піщано-гравійної суміші, а навпаки – усугубить його», – зазначив тодішній керівник облводгоспу Роман Михайлюк.
А голова обласної ради Олександр Сич запропонував напрацювати новий порядок руслорегулювальних робіт. Документ був розроблений і навіть у 2017 році направлений на розгляд депутатів обласної ради.
На той час я вже не працювала в «Урядовому кур’єрі», який потрапив під каток роздержавлення українських медіа і з поважної газети перетворився на кабмінівський бюлетень.
Була переконана, що новий проект з умовами проведення очистки русел Івано-Франківська обласна рада таки ухвалила.
Ні, не ухвалила. Навпаки — наклала на них мораторій, який діє досі. Популізм і гроші перемогли закон і здоровий глузд.
Як і слід було очікувати, разом з водою екологи вихлюпнули і дитя.
В результаті рішення прикарпатської влади негативом позначилося і на буковинських гірських селах.
Тепер мені зрозуміло, чому на нещодавній виїзній нараді в Розтоках (на фото), яку організував перший заступник начальника Чернівецької ОВА Віталій Бондар, делегація з поважних керівників Івано-Франківщини поводила себе тихо-тихо, наче і не намагаючись вникнути в проблеми, що виникли через зміну русла Черемошу, і пояснити шляхи їх вирішення, бо ж причина проблем — на їхньому боці.
А все тому, що розчистити хоча б частково злощасний острів і навіть дати на це згоду вони не в змозі — в Івано-Франківській області діє мораторій на руслоочисні роботи.
«Ситуація на Черемоші потребує невідкладних та комплексних рішень. Ми наочно в цьому переконалися. Лише у тісній співпраці Чернівецької та Івано-Франківської обласних військових адміністрацій, місцевих громад, Басейнового управління водних ресурсів і профільних служб ми зможемо ефективно захистити людей, інфраструктуру та довкілля від наслідків паводків з обох берегів річки Черемош», — наголосив на загаданій нараді Віталій Бондар.
«Ми будемо сприяти вирішенню проблеми», — пообіцяв у відповідь заступник начальника Івано-Франківської ОВА Вадим Созоник.
Сподіваємося, що здоровий глузд візьме гору над дешевим популізмом, що вже приніс обидвом областям відчутної шкоди і через який тепер треба брати з державного бюджету сотні мільйонів, коли можна було обійтися незрівнянно меншими грошима, якби все зробити вчасно.
Світлана ІСАЧЕНКО, журналістка
Персональна сторінка у Фейсбук (с)
Відео – з ФБ сторінки Чернівецької ОВА, зняте першим заступником Руслана Осипенка Віталієм Бондарем, який недавно зібрав до Розток на нараду керівників усіх державних структур з обох областей, причетних до проблеми на Черемоші, включаючи свого візаві з Івано-Франківської ОВА Вадима Созоника (на фото).
