-
Фото російського війська, котре заходить у місто Чернівці під час боїв з Австрією в Карпатах. Березень 1915 року. Фото: Underwood & Underwood
Навесні-початку літа 1915 року Чернівці були прифронтовим містом. Хоча ініціатива на південному фланзі перебувала в руках австрійців, смуга фронту там двічі змінювала свою конфігурацію, то наближаючись, то відсуваючись від крайової столиці Буковини.
6 квітня інженерні батальйони відновили рух по висаджених мостах через річку Прут біля Чернівців за допомогою тимчасового настилу. Був відновлений залізничний рух. Але залізнична станція Фольксґартен за розпорядженням міської комендатури для цивільного використання була закрита. Для цивільних був визначений головний вокзал міста.
Про це йдеться у публікації “Молодого буковинця”.
Скинули на місто 23 бомби
Починаючи з 16 квітня, авіація 9-ої російської армії здійснювала майже щоденні нальоти на Чернівці. Лише за даними на 28 квітня, на місто та околиці було скинуто 22 бомби, щоправда, лише шість із них призвели до вибухів. Ці напади, як виявилося, завдали більше матеріальної та моральної шкоди мирному населенню, аніж війську.
У травні фронт уже пролягав за півтора кілометра від Чернівців. Російські ракети часто залітали у місто, особливо біля головного залізничного вокзалу. 17 травня ворожа артилерія обстріляла район резиденції Буковинських митрополитів. Вона часто вражала й нижні міські квартали, викликаючи серед населення панічний страх.
Сьомого жовтня російська авіація завдала по Чернівцях найсильнішого повітряного удару. П’ять аеропланів скинули на місто 23 бомби, 7 з яких були запальні. Вони знищили складське приміщення Ґольдлуста, значно пошкодили жандармські казарми, а також багато приватних будівель. На цей напад австрійці відповіли бомбардуванням 19 листопада об’єктів у Ліпканах, де було летовище, з якого росіяни неодноразово здійснювалися повітряні напади на Чернівці.
Як відзначав чернівчанин, тоді посол (депутат) парламенту А. Лук-Лукашевич, “літаки та літуни, що то рідко можна було бачити, шугають щодня над містом Чернівці. У цілій Буковині годі вже найти такого чоловіка, що не міг би відрізнити нашого літака від ворожого”.
Четвертого червня 1916 року почався російський наступ, відомий під назвою “Брусиловський прорив”. Австрійські війська відступили за Прут, де планувалася подальша оборона краю. 14 червня почався штурм на підступах до Чернівців. Росіяни втратили не менше 30 тисяч військових, тобто майже четверту частину від загальної кількості.
По дорозі вибивали всі вікна
18 червня росіяни захопили Чернівці, названі за неприступність “другим Верденом”: суцільний залізобетон, джунглі колючого дроту з пропущеним струмом, потужна артилерія аж до калібру 305 мм. (Битва під французьким містом Верденом тривала 303 дні (з 21 лютого по18 грудня 1916 року) , тоді загинуло 380 тисяч французьких військових і 340 тисяч німецьких, – автор). Війна завдала значних руйнувань і злиднів. Населення Чернівців скоротилось майже вдвічі. Вулицями бродили голодні діти-жебраки.
Тодішній декан греко-католицької церкви у Чернівцях Келестин Костецький писав у своїй “Хроніці”: “Козаки і солдати регулярних військ грабували не тільки склепи, але по ночах нападали на доми приватних людей, жадали “водки” і “дєнгі”. Єсли хто увідомляв, що немає ні водки, ні дєнгів, то тогди они самі перешукували хати і комори, стрихи і пивниці, і що їм подобалося, забирали з собою”.
Чернівчани були вражені низьким рівнем цивілізованості та культури російських солдатів, їхньою варварською поведінкою, жорстоким насиллям над місцевими жителями, безглуздим нищенням матеріальних та культурних цінностей. Повне неприйняття місцевого населення викликала корумпована російська адміністрація. Намагання проводити політику тотальної русифікації, переслідування освіченої частини населення викликало обурення і недовіру.
Якщо в когось і були ілюзії щодо імперії Романових, то тепер вони повністю розвіялися. Після Першої світової війни москвофільство на Буковині вже не змогло відродитися і перестало існувати як суспільно-політична течія.
Отець К. Костецький згадував: “Остаток російського войска утікав з Черновець на Новоселицю до Росії вночі з 2 на 3 серпня 1917 року. Утікали вони Руською вулицею, і по дорозі вибивали всі вікна, так що по цілій довгій вулиці ні одне вікно не лишилося неушкоджене. В обох домах парохіяльних вибили вони всі 10 фронтових вікон. Таку погану пам’ятку лишили по собі утікаючі москалі. Але 3 серпня зранку уже були австрійські патрулі у Чернівцях, а перед полуднем уже примарширували австрійські війська. Не потраплю описати тієї утіхи, яка тепер панувала у Чернівцях”.
6 серпня 1917 року відбувся візит цісаря Карла І до Чернівців. Урочисте вітання монарха проходило біля ратуші на Ринковій площі. Тут зібрався величезний натовп людей. Цісар тоді сказав: “Дякувати Богові, ця небезпека більше не повториться”. Ніхто не міг тоді знати, що через сотню років знову прийдуть російські варвари…
Цікаві факти
“Який страшний бій кипів”
* Вранці 19 квітня 1915 року до Чернівців приїхав наступник австрійського престолу Карл Франц Йозеф. Під час його перебування в східній частині міста відбувся повітряний бій між німецьким та російським аеропланами, але перемога не дісталася жодному з пілотів. Ще перед цим візитом місто відвідали відомий шведський полярний дослідник Свен Гедін, капітан шведського Генштабу Штуре фон Ґаадд, американський військовий аташе Форд, а також багато репортерів.
*6 червня 1915 року на площу Ринок була скинута “бомба”, яка дуже перелякала перехожих. Цю “бомбу” доставили до міської комендатури і невдовзі з’ясувалося, що під білим полотном була звичайна бляшана пластина, на якій зроблено напис: “Привет гражданам и хорошеньким гражданкам города Черновиц. 24 мая (стар. ст.) 1915 г. Русский лётчик”.
* Жителі Буковини через військові дії змушені були покидати рідні села і тікати до Чернівців. Священник К. Балицький згадував: “Яке те прикре вражінє робило, як селяни з своїм усім добром втікали. Жінки, діти, корови, коні, вівці, фіри з міхами, скринями, річами. Усе те з’їхало до міста. На полях повно худоби, по школах людей розмістили. Який страшний бій кипів, як все летіло дивитися здалека, як то виглядає. Усе місто майже злягло на узгір’я черновецькі і приглядалося”.
*Під впливом революції в Росії наприкінці листопада 1917 року почалися переговори про припинення воєнних дій. 8 грудня було укладено угоду про перемир’я між 8-ю російською і 3-ю австро-угорською арміями. На фронті припинилися бойові дії. До цієї угоди приєдналася і королівсько-румунська армія. Так завершилася Перша світова війна.
Підготувала Надія БУДНА, “Молодий Буковинець”
Використано матеріали військового історика Володимира Заполовського
з книги Юліуса Вебера “Російська окупація Чернівців”.
Фото з приватної колекції Едварда Туркевича та Underwood
