31 липня новодністровська громада провела на вічний спочинок свого захисника, захисника України, 25-річного Миколу Мельника.
Його життя, наче яскравий спалах: цікаве, змістовне, наповнене різними сенсами,.. і надзвичайно коротке.
Микола – вихованець новодністровської школи веслування, успішний спортсмен, багаторазовий Чемпіон України, призер і переможець всеукраїнських змагань, учасник чемпіонатів світу та Європи. Своє майбутнє він пов’язував також зі спортом. Закінчив факультет здоров’я, психології, фізичної культури та спорту Хмельницького національного університету. Мав багато планів і мрій.
Та їх випалила війна. У березні 2026-го, на наступний день після того, як йому виповнилося 25, Микола став до лав ЗСУ. Це був свідомий вибір відповідального чоловіка, воїна, що став на захист рідної країни.
22 липня Микола Мельник отримав поранення – в районі населеного пункту Осикове Краматорського району. Дорогою до госпіталю він трагічно загинув. Погасла його яскрава зірочка. Важка чорна туга прийшла до родини, до друзів, знайомих, до всієї громади, яка навколішки зустріла свого ще зовсім юного захисника.
Під час громадської панахиди міський голова Наталя Цимбалюк сказала:
– Миколі було лише 25 років і його чекало гарне майбутнє. Адже він був спортсменом, досягав високих результатів. А ще – залюбки передавав свої знання і вміння наступній плеяді новодністровських веслувальників – тим дітям, які сьогодні з прапорами у командних футболках прощаються зі своїм старшим товаришем. Приїхали попрощатися з ним сьогодні і його колеги та тренери з Хмельницького та інших міст, які разом з Миколою виборювали перемоги на численних змаганнях.
Від імені громади та й всього українського народу висловлюю щирі співчуття рідним, батькам, бабусям, коханій дівчині, друзям, побратимам, сусідам, колегам, словом усім! Немає меж нашої вдячності згорьованим батькам за такого сина! Ми ж завжди пам’ятатимемо Миколу і шанувати його подвиг, подвиг Воїна і Захисника України!
Про те, що правду іноді доводиться виборювати силою, казав у своєму слові настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці протоієрей Тарас Раковецький:
‑ На нашу землю завжди нападають варвари, тому ми ж змушені зі зброєю в руках боронити свою землю. Так було за часів Гетьманщини, так було у часи героїв УПА. Так є й сьогодні. Наш обов’язок ‑ стояти і оборонятися; всіма своїми силами, можливостями допомагати захисникам, щоб вони тримали зброю, щоб не зневірились, щоб не пускали ворога далі.
Сьогодні складаємо подяку нашому юному воїну, воїну Миколі, Небесному Захиснику, котрий невдовзі стоятиме перед Господом і відстоюватиме нашу правду, нашу державу, щоб ми могли назватися українцями. Бо наша Батьківщина – Україна і нам в ній жити, нам її розбудовувати. І хай у цьому нам допомагає Бог!
Водія-електрика 1-го відділення засобів радіоелектронної боротьби взводу радіоелектронної боротьби танкового батальйону військової частини А7028 солдата Мельника Миколу Мирославовича поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
