За інформацією: Суспільне Чернівці.
Марина Скорейко. Суспільне Чернівці
У документах Марина вказувала, що хоче усиновити передчасно народжену дівчинку ромської національності. Каже, бачила дитину уві сні, коли було 13-14 років.
“Я побачила дуже маленьку дитинку, яку несла на руках. Я зрозуміла, що вона передчасно народжена, бо була дуже маленька. Також вона була така темненька. От я прокинулася дитиною ще і кажу: “Мам, у мене буде донечка ромка Емілія”, – розповідає Марина.
Марина Скорейко тримає на руках усиновлену Емілію. Суспільне Чернівці
На першій зустрічі Марини з Емілією у дитбудинку спершу її ознайомили з документами, а потім була зустріч з медиками.
“Я памʼятаю цю розмову, коли навпроти мене сиділа завідувачка і вона каже: “Це не проста дитинка – це дуже складна дитина”. Коли я вже пішла до лікарів, то вони мені почали перераховувати офіційні діагнози з виписки з реанімації, які звучали як грім”, – розповіла усиновлювачка.
Серед діагнозів дитини назвали, зокрема, ураження головного мозку, псевдокісти, множинні вади серця. Марина каже, для когось це звучить як табу.
“Але як медик я чітко розуміла, що така вада, як незакрите овальне вікно, додаткова хорда – це все не є вадами для дитинки, яка народилась на 32-му тижні. Тобто вона передчасно народжена й має незріле тіло”, – каже Скорейко.
Жінка каже, коли зайшла до дитини та почала з нею гратися, то відразу зрозуміла – якщо вона і буде мати проблеми зі здоровʼям, то вони не будуть критичними.
“Вона посміхалася, у неї були відкриті руки, вона лежала на животику, вона слідкувала за мною – тобто дуже багато таких прапорців. Я спеціаліст із раннього втручання і діагностую таких діток. Ти дивишся й розумієш, що згідно з документами ця дитина дуже важка, а по факту це класна здорова дитина, яку хочуть тримати в системі”, – розповіла Скорейко.
Зараз Емілія – здорова дитина.
Усиновлена Емілія. Суспільне Чернівці
За словами Марини, до підписання документів про усиновлення, їй не дозволяли брати дитину на руки – щоб не звикала. Можна було тримати на колінах. Жінка каже, це пригнічувало, бо хотілося пригорнути дівчинку.
“Я підписала документи, що я буду удочеряти, й що це остаточне рішення. Тоді вже дозволили брати її на руки, але не ходити з нею. І в жодному разі не можна було дитину пригорнути. Тому я старалася якомога швидше її забрати додому”, – каже Скорейко.
Марина розповідає, що коли принесла дитину додому та поклала у дитяче ліжко, то дитина голосно розплакалася. Це налякало, бо у жінки це – перший досвід материнства.
“Малесенька дитина, яка починає кричати. Я її просто взяла до себе на ліжко, і вона спала усю ніч. При тому, що вона дитина, яка має прокидатися кожні дві години. Першу ніч вона спала до ранку. Я не спала, сиділа поруч. Це таке відчуття, ніби це сон, тобто я постійно ловила себе на думці – це твоя дитина, ти вже мама”, – розповідає Марина.
Марина Скорейко з Емілією. Суспільне Чернівці
Марина розповідає, що не могла передбачити, яку зовнішність матиме дівчинка, як буде говорити та який характер у неї буде.
“З кожним місяцем я все більше люблю її. Зараз – набагато більше, ніж у той день, коли я її принесла додому. У мене ніколи не було такого, що я шкодувала, що я взяла її, але через день у тебе є розуміння, наскільки це важко. Не думала, що буде так”, – розповідає Скорейко.
За словами Марини, раніше вона активно подорожувала, мала дві роботи, власну справу, а з усиновленням побут змінився.
“Коли ти береш дитину, міняється все: побут, гардероб, зовнішній вигляд, машина. Всі речі, які здаються дрібницями, на тебе тиснуть. Ти на деякий період. У перші місяці ти стаєш мамою Емілії у всіх сферах свого життя”, – каже Марина.
Жінка каже, щоб адаптуватися до ролі матері знадобився рік.
“Я дуже вдячна біологічній мамі Емілі, що вона написала офіційну відмову й залишила її при народженні. Звʼязок мами і дитини – це найсильніший звʼязок у світі. Коли ти вперше пригортаєш дитину до грудей, то цей контакт буде відігравати величезну роль. І я дуже хотіла, щоб цей перший контакт мама-дитина був саме зі мною”, – розповідає Скорейко.
Усиновлена Емілія. Суспільне Чернівці
Марина каже, багато коментарів отримувала з питаннями про те, як незаміжня дівчина удочерила дитину.
“Були питання: “Як ти обійшла закони?” Цікавий факт у тому, що я не обходила закони. Відколи наша Україна незалежна, є постанова, яка регулює момент усиновлення, і у цій постанові йдеться, що усиновителем може бути людина або подружжя”, – розповідає Марина.
Жінка каже, коли зустріне чоловіка, з яким захоче мати дитину, то зробить це. А наразі повторно стає на облік, щоб усиновити ще одну дівчинку.
“Я хочу, щоб ця дитина не була старшою за Емілію. Звичайно, хочу, щоб вона була ромської національності. І я не проти, якщо у дитини будуть проблеми зі здоровʼям. Я хочу ще усиновлювати, хочу ще й біологічних дітей. Хочеться сімʼю, в якій постійно буде чутно дитячий сміх”, – каже Скорейко.
Марина Скорейко з Емілією. Суспільне Чернівці
Марина усвідомлює, що Емілія буде боротися із соціальним тиском: через те, що усиновлена, через ромську національність. Каже, що вже стикається з упередженими коментарями.
“Мені уже пишуть, що вона буде просити гроші, що у 12 років піде від мене й вийде заміж, що буде красти, що не буде вчитись. Тобто у людей уже є картинка, якою вона буде. Мені важливо, щоб Емілія мала імунітет до цього. Зараз я найбільше вкладаю у те, щоб вона мала цінність, вміла відвоювати свої кордони. Розуміла, наскільки вона шикарна, красива, розумна. Що вона не залежить від того, що скажуть люди”, – каже Скорейко.
Читати ще
Читати ще
“Уперше зраділа, вдруге — не могла повірити”. Як живе та виховує дітей буковинка, яка двічі народила двійнят
Читати ще
“Планували вагітність, але не трьох”: у сімʼї військового в Чернівцях народилась трійня
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
